|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні поняття, терміни та визначення темиШкідливі речовини – це такі, які при контакті з організмом людини можуть викликати погіршення самопочуття, функціональні зміни, що виходять за межі прийнятих норм, і навіть професійні захворювання. ГДК (гранично допустима концентрація) шкідливої речовини - це така її кількість у природному середовищі, при якій не знижується працездатність та самопочуття людини, не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків. ГДВ -гранично допустимі викиди ГДЕН -гранично допустимі екологічні навантаження МДР - максимально допустимий рівень ТПВ -тимчасово погоджені викиди ОБРВ - орієнтовно безпечні рівні впливу забруднювальних речовин у різних середовищах. Сильнодіючи отруйні речовини (СДОР) – це хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.
1. Характеристика хімічних речовин . На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік. У світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин; 90% з них — це органічні сполуки, більшість яких токсичні. За характером впливу на організм людини хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) поділяються на: ¨ загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін); ¨ подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірководень, озон); ¨ сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на основі нітросполук); ¨ канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест, нікель, хром); ¨ мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні речовини тощо). До групи СДОР відносить тільки ті, що заражають повітря в небезпечних концентраціях, здатних викликати масові ураження людей, тварин і рослин.
Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників:
За токсичної дії на організм і клінічному прояву: ¨ задушливої дії: хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген; ¨ загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид; ¨ задушливої та загальноотруйної дії: сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та ін.; ¨ нейротропні отрути, тобто нервово-паралізуючої дії, що порушують функції нервової системи: ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос, фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) і ін.; ¨ задушливої і нейротропної дії: аміак; ¨ метаболічні отрути: етиленоксид, метилхлорид; ¨ отрути, що порушують обмін речовин і структуру клітини: диоксин.
За фізичними властивостями: ¨ тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гранозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран; ¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском: у підгрупі А — аміак, окис вуглецю; у підгрупі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил; ¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску: у підгрупі А — нітро- й аміносполуки ароматичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б — нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин; ¨ димучі кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавикова, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.
Основні характеристики найпоширеніших сильнодіючих отруйних речовин: Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман. 1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів. Поріг сприйняття — 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору); Вражаюча концентрація — 0,01 мг/л; Смертельна токсодоза — 0,1-0,2 мг/л;
Клінічні ознаки: ¨ подразнення слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, ¨ опік слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів ¨ сухий кашель, біль за грудиною, задишка, ¨ порушення координації ¨ різі в очах, сльозотеча. ¨ За 2-4 години розвивиток токсичного набряку легенів — синюшність, ядуха, смерть.
Перша медична допомога при ураженні хлором: ¨ негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки “У” або “М” і евакуація постраждалого із осередку ураження; ¨ звільнити грудну клітину, шию; ¨ дати кисень, штучне дихання при необхідності; ¨ слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.; ¨ в очі — краплі альбуциду; ¨ спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту; Аміак — безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Температура кипіння -33,5°С. Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення: поріг сприйняття — 0,035 мг/л; подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л; подразнення очей — 0,5 мг/л; подразнення шкіри — 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі); кашель задушливий — 1,25 мг/л; токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів); концентрація — 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.
Клінічні ознаки: ¨ подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів; ¨ задушливий кашель, нежить, утруднення дихання; ¨ різі в очах, сльозотеча; ¨ пульс частий, серцебиття. ¨ впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми
Перша медична допомога: ¨ при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців; при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі. ¨ при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО” або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4). ¨ поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою. ¨ шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак. ¨ при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту; ¨ дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок; ¨ давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.
Сірководень — безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння — 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям. Клінічні ознаки: ¨ подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів; ¨ судоми, утрата свідомості; ¨ смерть від припинення дихання або паралічу серця; ¨ при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості. Перша медична допомога: ¨ винести із зараженої атмосфери; ¨ спокій, тепло, ¨ вдихання кисню, штучне дихання. Оксид вуглецю (СО) — це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні. Концентрація СО у повітрі: 1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу; 4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.
Клінічні ознаки:
Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |