Короткі теоретичні відомості. Усі тканини організму мають певні властивості, що в нормі визначаються їх будовою і функцією

1 Тваринні тканини

Усі тканини організму мають певні властивості, що в нормі визначаються їх будовою і функцією. Така закономірність у гістології одержала назву детермінації тканин. До складу кожного органа входять різноманітні тканини, тісно пов'язані між собою. Спільна діяльність органів і тканин зумовлена координацією з боку нервової системи і залоз внутрішньої секреції (ендокринної системи). Вони забезпечують цілісність організму і взаємодію його частин.

Епітеліальні тканини покривають поверхню тіла, вистилають внутрішню поверхню порожнистих органів (шлунок, кишечник, сечовивідні шляхи та ін.), утворюють серозні оболонки і залози. Усі епітеліальні тканини розвиваються із зовнішнього зародкового листка – ектодерми.

Знаходячись на межі зовнішнього і внутрішнього середовища організму, вони є граничними тканинами й виконують захисну функцію та функцію обміну речовин між організмом і навколишнім середовищем.

На підставі морфологічних і функціональних особливостей виділяють шкірний, кишковий, нирковий, целомічний і епендимогліальний типи епітелію. Поряд із цим розрізняють одношаровий однорядний: плоский, кубічний і циліндричний, а також одношаровий багаторядний циліндричний типи епітелію. Багатошаровий плоский епітелій буває ороговілий, неороговілий і перехідний.

Сполучні тканини. Уся група тканин, об'єднана під цією назвою, розвивається із мезенхіми (мезодерми). Мезенхімні клітини ембріона у своєму розвитку можуть округлятися і перетворюватися на вільні рухомі клітини, що знаходяться в рідкій або напіврідкій проміжній речовині (кров і лімфа). Водночас у процесі розвитку можуть виникати малорухомі або нерухомі клітини, що знаходяться у більш-менш щільній міжклітинній речовині (волокнисті сполучні тканини). Ця тканина всюдисуща, завжди підстилає епітелій, оточує судини, з якими вона пов'язана генетично і функціонально.

Функції сполучної тканини: трофічна – участь в обміні речовин, захисна – спроможність сполучнотканинних клітин фагоцитувати і брати участь у формуванні імунітету, механічна – сполучна тканина утворює сухожилля, хрящі, кістки. Такий вид сполучної тканини, як ретикулярна, становлячи основу кровотворних органів, відіграє велику роль у процесі утворення крові.

Сполучна тканина має дуже багато перехідних форм, тому можна дати лише загальну класифікацію видів сполучної тканини, базуючись на специфіці їх функції. Прийнято розрізняти трофічні (кров, лімфа, міжтканинна рідина), опорно-трофічні (пухка, щільна сполучна і спеціальні) й опорні (хрящова і кісткова сполучні тканини). Кісткова тканина утворюється з клітин міжклітинної речовини, яка складається з волокон і основної рідини, що містить неорганічні солі.

Колагенові волокна кісткової тканини отримали назву остеїнових (лат. os – кістка), вони виявляються при спеціальній гістологічній обробці. Неорганічні речовини представлені, головним чином, солями кальцію, фосфатами та ін., які утворюють складні сполуки. У кістковій тканині зустрічаються три види клітин: остеобласти, остеоцити та остеокласти.

а) остеобласти – клітини, що утворюють кісткову тканину; зустрічаються в місцях відновлення кісткової тканини, а також у кістці, що розвивається;

б) остеоцити утворюються з остеобластів і мають відростки: вони лежать у кісткових порожнинах, а відростки заходять до кісткових канальців;

в) остеокласти – клітини, що беруть участь у руйнуванні кістки і хряща з утворенням навколо себе лакуни, у якій вони лежать; найчастіше це багатоядерні клітини з відростками.

Розрізняють два види кісткової тканини – грубоволокнисту і пластинчасту. У грубоволокнистій кістковій тканині колагенові волокна утворюють добре помітні пучки, між якими у кісткових порожнинах лежать остеоцити. Ця тканина зустрічається в процесі розвитку кісток у зародків, а також у швах черепа та в місцях прикріплення сухожилок до кісток. Пластинчаста(або тонковолокниста) кісткова тканина містить колагенові волокна, розташовані паралельними пучками всередині пластинок або між ними. Пластинчаста тканина міцніша за грубоволокнисту, з неї побудовані всі кістки скелета хребетних тварин.

Пластинчаста кісткова тканина утворює компактнуі пористу речовину, яка складає кістку. У компактній кістковій речовині кісткові пластинки розташовуються в певному порядку і надають речовині велику міцність. У пористій речовині кісткова тканина утворює всередині кістки балки і пластинки різної форми, які переплітаються між собою у певних напрямках, залежно від функції кістки. З компактної речовини складається, головним чином, середня частина довгих трубчастих кісток (діафіз), а пориста речовина утворює їх кінці (епіфізи), а також короткі кістки; пласкі кістки складаються з обох речовин.

Зовні кістка вкрита надкісницею (periosteum), яка складається з двох шарів сполучної тканини. Внутрішній містить багато колагену, еластину та остеобласти. Зовнішній шар побудований з більш міцнішої сполучної тканини, до якої прикріпляються зв’язки і сухожилки м’язів. Жива кістка містить 50 % води, 12,5 % органічних речовин білкової природи (осеїн та остеомукоїд), 21,8 % неорганічних мінеральних речовин (головним чином, фосфат кальцію) та 15,7 % жиру.

Рухові процеси в організмі людини і тварин зумовлені діяльністю м'язових тканин, що мають скорочувальні структури – мікрофібрили, які, у свою чергу, утворені актин-міозиновим білковим комплексом. Скорочення м'язів призводить до переміщення тіла в просторі, прямуванню його частин, органів, зміни їх об’єму, напруги стінок тощо. До м'язових тканин належать гладка і поперечносмугаста м'язова тканина.

Гладка м'язова тканина має клітинну будову, скорочувальний апарат у вигляді гладких міофібрил. Вона скорочується повільно і спроможна довгостроково знаходитися в стані скорочення, споживаючи відносно малу кількість енергії та не втомлюючись. Такий тип м'язової діяльності називається тонічним. До гладкої м'язової тканини підходять вегетативні нерви і, на відміну від кісткової м'язової тканини, вона не підпорядковується свідомості, хоча і знаходиться під контролем кори великих півкуль головного мозку. Цей вид тканини входить до складу стінок різноманітних внутрішніх органів (шлунок, кишечник, сечовий міхур, матка та ін.), кровоносних судин і шкіри.

Поперечносмугаста м'язова тканина утворює кісткові м'язи, м'язи рота, частково стравоходу та ін. Велика частина поперечносмугастих м'язових волокон має високу швидкість скорочення і швидко стомлюється. Цей тип скорочувальної діяльності називається тетанічним і підпорядковується свідомості.

Нервова тканина є компонентом нервової системи. Вона складається з нервових клітин – нейронів і проміжної речовини – нейроглії. Нервові клітини спроможні під дією подразнення переходити в стан збудження, виробляти імпульси і передавати їх. Ці властивості визначають специфічну функцію нервової системи. Нейроглія органічно пов'язана з нервовими клітинами, має також клітинну будову і здійснює трофічну, секреторну, захисну й опорну функції. Нервова тканина розвивається із зовнішнього зародкового листка – ектодерми.

Нервові клітини – нейрони або нейроцити, являють собою відросткові клітини, розміри яких коливаються у значних межах (від 3–4 до 130 мкм). За формою нервові клітини також дуже різноманітні. Відростки нервових клітин проводять нервові імпульси з однієї частини організму в іншу, їх довжина коливається від декількох мікрон до 1–1,5 м. Розрізняють два види відростків нервової клітини. Перші проводять імпульси від тіла нервової клітини до інших клітин або тканин робочих органів, вони називаються аксонами (або нейритами). Нервова клітина має завжди один нейрит, який закінчується кінцевим апаратом на іншому нейроні або у м’язі, залозі та ін. Другий вид відростків називається дендритами (лат. dendron – дерево), тому що вони деревоподібно розгалужуються. Їх кількість у різних нейронів різна. Дендрити чутливих нейронів мають спеціальні сприймальні апарати – чутливі нервові закінчення – рецептори. Різниця потенціалів і швидкість проходження нервового імпульсу складають 40–50 мВ та 0,2–180 м/с відповідно.

Зв'язок між нейронами здійснюється за допомогою синапсів (лат. synapsis - дотик). Вони утворені кінцевими розгалуженнями нейрита однієї клітини на тілі або дендритах іншої. У синапсі нервовий імпульс проходить тільки в одному напрямку.

Нейроглія представлена клітинами різноманітної форми та величини, залежно від походження, їх поділяють на дві групи: гліоцити(макроглія) та гліальні макрофаги (мікроглія). Серед гліоцитів розрізняють епендимоцити, астроцити та олігодендроцити. Вони розвиваються разом з нервовими клітинами з ектодерми, гліальні макрофаги – з мезенхіми. Епендимоцити вистилають спинномозковий канал і шлуночки головного мозку. Астроцити утворюють тіла нейронів у центральній і периферичній частинах нервової системи, утворюють оболонки нервових волокон і входять до складу нервових закінчень. Клітини мікроглії рухливі та здатні до фагоцитозу.

2. Ембріогенез тварин

Ембріогенез тварин являє собою розвиток тваринного організму, що проходить усередині яйцевих оболонок поза материнським організмом або всередині нього в зародкових оболонках. Зародковий розвиток (ембріогенез) відбувається за передзародковим розвитком (оогенез, сперматогенез) і передує післязародковому розвитку.

Ембріогенез починається з моменту запліднення яйцеклітини (сингамії) – утворення зиготи (при партеногенезі – активації яйця) і полягає в дробленні (стадії 2-х, 4-х, 8-ми, 16-ти, 32-х і 64-х бластомерів), бластуляції (стадія одношарового пухирця), гаструляції (стадія двошарового пухирця), стадії три зародкових листків, гістогенезу й органогенезу (становлення функцій тканин і органів).

Зародковий розвиток у цілому визначається спадковим апаратом клітин. Окремі гени кодують будову білків, які, у свою чергу, визначають виникнення всіх ознак організму і тим самим увесь процес ембріогенезу.

Завдання до теми

1. Роздивитися в мікроскоп готовий препарат епітеліальної тканини; зробити відповідні рисунки і пояснювальні записи в журнал для практичних занять.

2. Роздивитися в мікроскоп готовий препарат м'язової тканини (гладка мускулатура); у журналі для практичних занять зробити відповідні рисунки і пояснювальні записи.

3. Роздивитися в мікроскоп готовий препарат сполучної тканини (гіаліновий хрящ); зробити в журналі для практичних занять відповідні рисунки і пояснювальні записи.

4. Роздивитися в мікроскоп готовий препарат нервової тканини зробити в журналі для практичних занять відповідні рисунки і пояснювальні записи.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте будову і функції епітеліальних тканин. Наведіть їх класифікацію.

2. Назвіть основні функції сполучних тканин.

3. Наведіть загальну класифікацію сполучних тканин.

4. Що таке тонічна й тетанічна м'язова діяльність? Охарактеризуйте два основні типи м'язових тканини.

5. Які функції виконує нервова тканина?

6. Назвіть і охарактеризуйте основні стадії ембріогенезу тварин.

Література: [1, с. 67–89; 345–356; 2, с. 43–47, 57–85; 3, с. 56–74; 8, с. 73–85; 9, с. 365 – 378; 13, с. 68–83].

Практичне заняття № 3

Тема. Вивчення структурно-функціональної організації тваринної клітини

Мета: вивчення мікроструктури тваринних клітин; засвоєння принципових властивостей у клітинній будові організмів, що належать до царства Animalia;знайомство з прийомами порівняльної цитології.

Навчальні елементи: тваринна клітина, клітинні органоїди, екзоцитоз.

Поиск по сайту: