Види правовідносин

Учасники, їхні суб’єктивні права та обов’язки, об’єкт правовідносин

Правовідносини — цеврегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають взаємні права й обов'язками, гарантовані державою.

Соціальне призначення правовідносин — ство­рювати суб'єктам права конкретні соціальні мож­ливості для задоволення їхніх потреб або власними діями, або діями інших суб'єктів. Такі можливості й забезпечуються налагодженням сус­пільних зв'язків у вигляді взаємних юридичних прав і обов'язків відповідних суб'єктів.

Не всі суспільні відносини і не в повному обсязі можуть набувати юридичної форми. Правовідносини відображають той аспект конкретних, життєвих відносин між людьми, які визначаються нормами права. Більше того, не всі суспільні відносини об'єктивно можуть бути юридичними. Відносини спроможні набувати правового характеру лише в тому випадку, якщо мова йде про правила поведінки, які мають велике соціальне значення. Коли ж справа торкається думок і почуттів, то вести мову про їх юридичну природу недоречно. Категорія «правовідносини» дозволяє з'ясувати, яким чином право впливає на поведінку людей. У межах правовідносин життєдіяльність суспільства набуває цивілізованого, стабільного і передбаченого характеру.

Правовідносини наділені складною щодо елементів структурою. До її складу входять суб'єкт, об'єкт і зміст правовідносин.

Основні ознаки правовідносин:

- правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;

- правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини — це не всяке фактичне відношення, а тільки те, яке врегульоване нормами права;

- правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;

- правовідносини існують настільки, наскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;

- правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

- правовідносини — індивідуалізований юридичний зв'язок, оскільки індивідуальними є його суб'єкти, об'єкт;

- правовідносини гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежно виконаних обов'язків, захист, відновлення порушених прав суб'єктів правовідносини забезпечуються примусовими заходами.

Види правовідносин

За галузевою ознакою — конституційні (відносини громадянства), цивільні (відносини купівлі-продажу речі), адміністративні (відносини, пов'язані зі стягненням і сплатою податків), сімейні, житлові, трудові (відносини за трудовим договором) і т.д.

За рівнем правового регулювання — матеріальні (цивільні, кримінальні), процесуальні (цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні).

За характером юридичного обов'язку — активні (відбуваються певні дії на користь управомоченого), пасивні (не відбуваються певні дії на користь управомоченого).

За кількісним складом учасників — прості (виникають між двома суб'єктами), складні (виникають між трьома й більше суб'єктами).

За тривалістюі дії — короткострокові, довгострокові (триваючі).

За ступенем визначеності сторін — відносні (поіменно визначені всі уповноваженні й зобов'язані суб'єкти правовідносин), абсолютні (конкретно визначений уповноважений суб'єкт, абсолютно всі інші особи — особи правозобов’язані, тобто зобов'язані втримуватися від порушення інтересів уповноваженого суб'єкта).

За характером розподілу прав і обов'язків — односторонні (одна сторона правовідносин має тільки права, інша — тільки обов'язки), двосторонні (обидві сторони мають як права, так і обов'язки).

Залежно від визначеності кількості суб'єк­тів — загальні (кількість уповноважених або зо­бов'язаних суб'єктів не визначена), конкретні (кількість зазначених суб'єктів точно визначена).

Поиск по сайту: