Технологія моделювання виховної системи

Моделювання виховної системи класу - це дуже складний і тривалий процес, тому що відбуваються зміни в житті суспільства, школи, класу, педагога, дитини обумовлюють внесення коректив у початково створену модель. У той же час, організаційний період з побудови моделі не повинен бути тривалим. Його оптимальна тривалість - 7-8 місяців. На це період доцільно скласти план роботи з моделювання виховної системи класу, який може бути складовою частиною плану роботи класного керівника.

У процесі моделювання виховної системи класу можна виділити три основні напрямки спільної діяльності класного керівника зі своїми колегами, учнями та їх батьками:
1. Вивчення учнів класу, відносин, спілкування і діяльності в класному колективі;

2. Проектування цілей, перспектив, і способу життєдіяльності класного співтовариства;

3. Згуртування і розвиток класного колективу, створення розвиваючого середовища особистості дитини.

Головним результатом спільної роботи педагогів, учнів та батьків з моделювання повинні стати модель виховної системи класу і програма її побудови. Існують різні форми моделей. У педагогічній практиці найбільш зручною формою моделі є концепція (концептуальна модель).

Учнівське самоврядування (УС) − це специфічна організація колективної діяльності, метою якої є саморозвиток особистості учнів. Основним системоутворюючим структурним елементом самоврядування є клас. Істинне самоврядування народжується знизу. Загальношкільні органи самоврядування узагальнюють те, що сформовано в первинних колективах. Спочатку особливу увагу з боку класного керівника приділяється вивченню індивідуальних особливостей учнів, і виділенню груп за інтересами. Вибираються командири груп, формується актив класу. Кожен учень отримує свою сферу діяльності, і на нього покладається відповідальність за її виконання. Мета роботи з педагогічним колективом на цьому етапі - домогтися, щоб учителі не брали на себе функції учнів. За участю класного керівника учні самі планують свою діяльність, організовують її виконання, аналізують свої результати.

В актив класу входять найбільш організовані, відповідальні, креативні та цілеспрямовані учні:

Голова − очолює діяльність активу, відвідує збори голів, дізнається там і приносить до класу свіжу інформацію про найближчі загальношкільних КТС, планує і організовує діяльність класного активу;

Староста − здійснює функції регулювання і контролю основний урочної та позаурочної діяльності класу (відвідування уроків, чергування тощо);

Навчальний сектор − щотижня перевіряє щоденники учнів (акуратність ведення, записи домашніх завдань, підпис батьків тощо);

Трудовий сектор − організовує і планує чергування по класу, генеральні прибирання класу та пришкільних територій;

Культмасовий сектор − планує і організовує класні заходи, концерти і т.д.;

Інформаційний сектор − планує і організовує участь класу у шкільній газеті, надає цікаву інформацію в класний куточок, вітає зі святами та днем народження і т.д.;

Спортивний сектор − планує і організовує участь класу у всіх видах спортивних шкільних змагань, участь в туристичному зльоті, спортивному святі;

Редколегія − планує і організовує участь класу у всіх видах оформительской діяльності: випусках стінгазет, рекламних плакатів, оформленні класу до свят та ін

Колективна діяльність учнів у рамках учнівського самоврядування спрямована не тільки на реалізацію конкретних завдань і доручень, замикаються в рамках класного колективу, а й на досягнення загальношкільних завдань і перспектив. (14)

У процесі розробки та реалізації модельних уявлень про виховну систему класу особливе значення має визначення ключової ідеї задуму системи. Ця ідея є своєрідним внутрішнім стрижнем системи, навколо якого формуються всі інші уявлення спільноти дітей і дорослих: про цілі, перспективи та принципи організації виховного процесу і життя в класі, про зміст, форми і методи спільної діяльності, про побудову спілкування і відносин у класному колективі. Виховання без мети не буває, так як сутнісними характеристиками цього процесу є доцільність, цілеспрямованість, цілеспрямованість. Успішно працюють класні керівники визначають, як правило, не тільки головний цільовий орієнтир виховної діяльності, але і сукупність завдань, вирішення яких гарантує досягнення поставленої мети.

На шляху до досягнення цільових орієнтирів і перспектив відбуваються зміни в життєдіяльності класного колективу, побудові виховного процесу. Поступово з'являються і встановлюються норми і правила, які прийняти дотримуватися в цій спільноті і дітьми, і дорослими. Вони не тільки в значній мірі регламентують поведінку, діяльність, спілкування членів класного колективу, але і помітно впливають на вибір способів організації педагогічного процесу. Ці норми і правила, що відображають ціннісні орієнтації класного співтовариства, є принципами побудови життєдіяльності і виховної системи класу.

Кожна виховна система має середу - свій життєвий простір, в якому здійснюється спільна діяльність і спілкування членів класного співтовариства, розвиваються міжособистісні та ділові відносини, формуються індивідуальні та групові ціннісні орієнтації. Основним «місцем проживання» класу, як правило, є навчальний кабінет, закріплений адміністрацією школи за учнями і класним керівником даного класу. У ньому відбуваються головні події класної життя, спеціально створюються або стихійно виникають ситуації, які суттєво впливають на становлення особистості дитини і формування дитячого колективу. Звідси очевидна важливість роботи класного керівника, його вихованців та колег про затишній і комфортній обстановці в навчальному кабінеті, про емоційний і духовно - моральному насиченні життєвого простору класу. Однак це не означає, що виховна система класу повинна бути закритою системою з максимально обмеженими зовнішніми зв'язками і відносинами. Класний керівник повинен дбати про встановлення і зміцнення зв'язків класу з однолітками з інших навчальних колективів, про формування міжвікової відносин усередині школи і за її межами. Значно збагачує життєдіяльність класу наявність друзів з найближчого соціального оточення. Ними можуть бути батьки, бабусі, дідусі, керівники гуртків, секцій, народні умільці, ветерани війни, праці. Добрими друзями класних колективів бувають різні люди, що відрізняються за віком, характером, професії, політичним поглядом, але схожі за двома дуже важливим якостям: по-перше, вони чимось - то (своїм захопленням, життєвим досвідом, талантом) цікаві учням, по - друге, вони виявляють бажання бути корисними дітям.

Література
1. Ахматов А.Ф. Основи теорії виховання: Навчально - методичний посібник. Коломна, 1997.
2. Байбородова Л.В., Паладь С.Л., Степанов Є.М. Вивчення ефективності виховної системи школи. Псков, 1994.
3. Баришніков Є.М., Колеснікова І.А. Про виховання і виховних системах. - СПб., 1996.
4. Баришніков С.В. Тяжкий вибот класного керівника. - СПб., 2003.
5. Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. - М., 1989.
6. Богуславська І. Діяльність класного керівника в сучасній школі. М.: Народна освіта. 1999. № 6.
7. Бухвалов В.А. Розвиток учнів у процесі творчості і співробітництва. М.: Центр «Педагогічний пошук», 2000.
8. Воронов В. Як скласти план роботи / / Виховання школяра 1999 № 4.
9. Виховна система класу: теорія і практика. / Под ред. Е.Н. Степанова. Псков 2005.
10. Газман О.С., Іванов О.В. Зміст діяльності і досвід роботи звільненого класного керівника (класного вихователя): Метод. Рекомендації. М., 1992.
11. Глікман І.З. Теорія і методика виховання, М.: Владос - Прес, 2002.
12. Гуткіна Л.Д Настільна книга класного керівника / / М. Центр «Педагогічний пошук», 2001.
13. Караковський В.А., Новікова Л.І., Селіванова Н.Л. Виховання? Виховання... Виховання! - М., 1996.
14. Кабуш В.Т. Учнівське самоврядування: теорія та практика. - Мн., 1999.
15. Класному керівнику про самоврядування в класі / Авт.сост. М.А. Александрова, Є.І. Баранова и др. - М., 2005
16. Лещинський В.М. Вчимося керувати собою і дітьми. М.: Владос, Просвітництво, 1995.
17. Лебедєв О.Е. Теоретичні основи педагогічного цілепокладання в системі освіти: Автореф. Дис. Докт.пед. наук.- СПб., 1992.
18. Лізінскій В.М. Педагогічне, батьківське й учнівське самоврядування. / М.: Центр «Педагогічний пошук», 2002.
19. Макаренко А.С. Про виховання. М., 1988.
20. Лізінскій В.М. Прийоми та форми у вихованні. / М.: Центр «Педагогічний пошук», 2004.
21. Планування виховної роботи в класі. Методичний посібник. / За ред. Е.Н. Степанова. М., 2000.
22. Рожков М.І., Байбородова Л.В. Організація виховного процесу в школі. М.: Владос, 2001.
23. Рожков М.І. Розвиток самоврядування в дитячих колективах. М.: Владос, 2002.
24. Селіванова Н.Л. Клас у виховній системі школи. / / Заступник директора школи з виховної роботи. - 2005, № 5.
25. Созоне В.П. Організація виховної роботи в класі. М.: Центр «Педагогічний пошук», 2002.
26. Степанов О.М. Планування виховної роботи в класі. М.: 2002.
27. Сухомлинський В.А. Завдання виховання в наші дні. / / Учитель: Статті. Документи. Педагогічний пошук. Спогади. Сторінки літератури. М.: Політвидав, 1991.
28. Щуркова Н.Є. Кдассное керівництво. Теорія, методика, технологія.- М., 1999.

Поиск по сайту: