Розподілу травм за ступенем тяжкості

Визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню.

1. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі — травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов’язані з цими ушкодженнями.

2. За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі.

3. До тяжких травм відносяться:

3.1. За характером отриманих ушкоджень:

— відкрита проникаюча черепно-мозкова травма,

— перелом черепа;

— внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;

— поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;

— проникаючі поранення хребта;

— ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;

— нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;

— закриті ушкодження спинного мозку;

— поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;

— поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

— поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;

— відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

— розрив внутрішнього органа грудної, або черевної порожнини, або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

— переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;

— вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;

— закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;

— множинні переломи п’ясних та плеснових кісток;

— ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

— термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;

— опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;

— опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1 % поверхні тіла;

— опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;

— опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;

— електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;

— відмороження III-IVступенів, загальне охолодження організму;

— радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;

— переривання вагітності;

— ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;

— тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;

— стійка втрата працездатності (інвалідність);

— травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються:

— шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;

— комою різної етіології;

— гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;

— гострою нирковою або печінковою недостатністю;

— гострою дихальною недостатністю;

— розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;

— сепсисом.

3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:

— втрата зору, слуху, мови;

— втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);

— психічні розлади;

— втрата репродуктивної здатності;

— невиправне понівечення обличчя.

4. До легких травм відносяться:

— ушкодження, що не вказані в п. 3;

— розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

5. Медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну допомогу, не видають висновку про тяжкість ушкодження. До їх компетенції належить визначення характеру подальшого лікування потерпілого (амбулаторне або стаціонарне), а також констатація летального результату.

6. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.

8.2. Підвідомчість розслідування нещасних випадків невиробничого характеру з працівниками

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих (п.2 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затверджений постановою КМУ від 22 березня 2001 року №270).

8.3. Розслідування та облік нещасних випадків з учнями під час навчально-виховного процесу

Відповідно до пункту 2.1. «Положення про розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України» від 31 серпня 2001 року №616, розслідуванню підлягають нещасні випадки, які трапилися з вихованцями, учнями і призвели до погіршення стану здоров’я (втрати працездатності) не менше ніж на один день згідно з медичним висновком.

Погіршення стану здоров’я (втрата працездатності) внаслідок нещасного випадку встановлює та засвідчує лікувально-профілактичний заклад.

За результатами розслідування нещасного випадку під час навчально-виховного процесу складається акт за формою Н-Н.

Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування і облік нещасних випадків, складання акта за формою Н-Н, розроблення і виконання заходів щодо усунення причин нещасного випадку несе керівник навчального закладу.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися:

під час проведення навчальних занять, у тому числі лекцій, уроків, занять з допризовної підготовки, лабораторних занять, спортивних, гурткових, позааудиторних, позакласних, позашкільних заходів, інших занять та в перервах між ними відповідно до навчальних, виробничих і наукових планів;

під час проведення позакласних, позашкільних, позааудиторних та інших заходів у вихідні, святкові та канікулярні дні, якщо ці заходи здійснюються під безпосереднім керівництвом працівника даного навчального закладу (викладача, вчителя, вихователя, класного керівника, майстра виробничого навчання тощо) або особи (за згодою), яка призначена наказом керівника навчального закладу;

під час занять з трудового і професійного навчання, проведення професійних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виробничої та навчальної практики, які проводяться відповідно до навчальних планів у навчальних закладах або на дільницях (територіях), що їм належать; під час перебування (відпочинку) у студентських загонах, таборах праці і відпочинку (оздоровчих), шкільних лісництвах, на навчально-дослідних ділянках тощо;

під час проведення спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходів, екскурсій, походів, експедицій, організованих навчальних закладом у встановленому порядку;

під час перевезень вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, аспірантів до місця проведення заходів і назад, а також у разі організованого прямування їх на запланований захід на транспорті або пішки.

У разі нещасного випадку з учнем школи потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосереднього керівника навчального закладу, який зобов’язаний:

• терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• повідомити про те, що сталося, керівництво закладу;

• повідомити батькам потерпілого (особі, яка представляє його інтереси);

• зробити запит висновку з лікувально-профілактичного закладу про характер і тяжкість ушкодження потерпілого;

• до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку зберегти обстановку на місці в тому стані, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю тих, хто оточує, і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Вибір порядку розслідування нещасного випадку з учнем
під час навчально-виховного процесу

Поиск по сайту: