ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ

1. Поняття, класифікація і структура ОФ.

2. Облік та оцінка ОФ.

3. Види і показники зношення ОФ та форми їх відтворення.

4. Амортизація ОФ.

5. Виробнича потужність підприємства.

6. Показники використання ОФ.

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і
засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці і
предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди
(засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними
ознаками основних фондів є термін їх експлуатації, вартість і спосіб її
перенесення.

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це виявлені у вартісній формі засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, при цьому зберігають свою натурально-речову форму, а їх вартість переноситься на вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру спрацювання у вигляді амортизаційних відрахувань.

Класифікація ОФ проводиться за рядом ознак:

1. За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на виробничі і
невиробничі.

Виробничі - це основні фонди, які беруть у виготовленні продукції, а невиробничі- задовольняють побутові та культурні потреби робітників (житлові будинки, дитячі та навчальні заклади, клуби, стадіони, їдальні, медичні заклади та ін., що перебувають на балансі підприємства).

2. За належністю до власності підприємства ОФ поділяються на власні та
орендовані.

3. За функціональним призначенням ОФ поділяються на такі групи:

• будівлі виробничого призначення;

• споруди (мости, естакади, дом.печі і т.д.);

• передавальні пристрої (трубопроводи, лінії електропередач);

• силові машини та обладнання (парові котли, дизелі);

• робочі машини та обладнання (верстати, преси, агрегати);

• вимірювальні та регулювальні прилади;

• засоби обчислювальної техніки;

• транспортні засоби всіх видів;

• інструменти;

• інвентар;

• решта ОВФ.

4. В залежності від ступеня впливу на виробництво ОФ поділяються на
активні і пасивні.

Активна частина ОФ має безпосередній вплив на обсяг продукції, що виготовляється (робочі машини і устаткування, прилади і інструмент).

Співвідношення різних груп ОФ у їх загальній вартості називається структурою ОФ і залежить вона від технології і організації виробництва.

Облік та оцінка ОФ здійснюється у натуральній та вартісній формі.

Оцінка у натуральній формі проводиться по окремих групах устаткування і використовується для розрахунку виробничих потужностей та для вивчення ступеня використання ОФ.

Вартісна оцінка ОФ необхідна для визначення загального обсягу ОФ, їх динаміки і структури, величини амортизаційних відрахувань, для розрахунку показників ефективності використання ОФ.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням ОФ існує кілька методів вартісної оцінки ОФ:

1. за первісною вартістю;

2. за первісною вартістю з врахуванням зносу (залишкова);

3. за відновною вартістю;

4. За відновною вартістю з врахуванням зносу (залишкова).

Первісна вартість ОФ -це фактична їх вартість на момент введення в дію і розраховується так:

ОВФпер = Ц + Зтр + Змонт + ПДВ

Відновна вартість - це вартість відтворення ОФ за сучасних умов виробництва за сучасними цінами. Відновна (переоцінена) вартість враховує зміну цін в державі з різних причин (НТП та інфляції):

ОВФвідн = (ОВФперв - Cm) * Іц

де Ст - величина техніко-економічного старіння (морального зносу) ОФ;

Іц - індекс зростання цін.

Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки ОФ, введених в експлуатацію в різні роки, періодично проводиться їх централізована переоцінка за відновною вартістю. Останній раз така переоцінка ОФ проводилась в Україні за станом на 01.04.1996 року.

Залишкова вартість ОВФ - це та частина повної первісної вартості ОФ (або відновної), яка ще не перенесена на виготовлений продукт.

ОВФзал = ОВФперв(бідн) -ΣА

Ліквідаційна вартість - -це залишкова вартість ОФ на час їхнього вибуття після закінчення строку експлуатації з врахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) ОФ.

ОВФлікв = ОВФзал.-Злікв.

3. Види і показники зношення ОФ та форми їх відтворення.
Величина зносу ОФ накопичена сума амортизації об'єкта основних

фондів з початку їх експлуатації.

Розрізняють такі види зносу:

фізичний - під дією сил природи та режиму експлуатації;

моральний або техніко-економічне старіння - це процес знецінення ОФ під впливом НТП.

Моральний знос може бути двох видів.

Моральний знос першого роду - спричиняється здешевленням відновлення устаткування однакової конструкції через загальне підвищення ГШ.

Моральний знос другого роду -характеризується появою нових, більш досконалих засобів виробництва.

Морально застаріле обладнання доцільно замінювати ще до моменту його
зношення, тому що витрати від застосування такого устаткування можуть

перевищувати витрати на придбання нового.

4. Амортизація основних фондів - це поступове віднесення витрат на
придбання, виготовлення або поліпшення ОФ на вартість продукції, яка
виготовляється на виробництво метою повного відшкодування цих витрат.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця протягом всього строку експлуатації ОФ.

Сума амортизації обчислюється за нормами амортизації у відсотках, затверджених по кожній групі ОФ законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", який був прийнятий у 1997р.

Для кожної з груп встановлені такі На:

I гр. Будівлі, споруди, передавальні пристрої (На = 5% в рік).

II гр. Автотранспорт всіх видів, меблі, побутові електронні, оптичні,
електромеханічні прилади і інструменти, комп'ютери (На=25% в рік).

III гр. Інші ОФ, які не ввійшли до І і II груп (робочі м-ни, сильові м-ни і
т.д.)(На=15% в рік).

З амортизаційних відрахувань формується амортизаційний фонд, який використовується для відновлення ОФ.

А=

де

На- норма амортизації у %;
ОВФб - балансова вартість ОВФ
Існують інші методи нарахування амортизації, більш прискорені - кумулятивний, подвійної амортизації і інші.

5. Виробнича потужність підприємства - нерозривно зв'язана з активною
частиною ОФ -роб. Машинами, верстатами, обладнанням.

Виробнича потужність -це максимально можливий випуск продукції підприємства за певний час (рік, квартал, місяць, добу, зміну) в заданих номенклатурі та асортименті при максимальному завантаженні обладнання і

площ з урахуванням прогресивної технології, передової організації праці і виробництва.

Виробничу потужність визначають у натуральних (тонах, кг, м, шт.) і вартісних показниках.

Виробнича потужність визначається за формулою:

Фд
ВПоблад. =

Nr

де ВПобл - кількість одиниць обладнання

Фд - дійсний (ефективний) фонд часу роботи обладнання, год/рік;

Nr - прогресивна норма часу на виготовлення одиниці продукції, год/шт. (або трудомісткість). При розрахунку виробничої потужності розраховують фонд часу роботи обладнання.

Календарний фонд часу роботи обладнання визначається:

Фк= 365*24=8760 год. - при безперервному виробництві.

Дійсний фонд часу роботи обладнання при безперервному виробництві:

Ф_д=Фк - (Рк+Рп);

Дійсний фонд часу роботи обладнання при дискретному виробництві:

Фд=Фр-(Рп+Рк) - при дискретному в-ві;

Рк, Рп - відповідно термін капітального і поточного ремонтів, в днях.

Робочий фонд часу роботи обладнання при дискретному виробництві:

Фр = [Тзм * (Дк -Двих- Дсв) - ТНпсв * Дпсв],

де

Тзм – кількість змін на виробництві;

Дк – кількість календарних днів в періоді;

Двих – кількість вихідних днів в періоді;

Дсв – кількість святкових днів в періоді;

ТНпсв – тривалість зміни в передсвятковий день, годин;

Дпсв – кількість передсвяткових днів в періоді.

Чинники, що впливають на виробничу потужність:

• продуктивність обладнання;

• кількість обладнання;

• режим роботи підприємства (змінність);

• рівень спеціалізації виробництва (конв., потоки);

• технологія виробництва;

• культурно-технічний рівень робітників;

• структура ОФ;

• рівень організації праці і виробництва на підприємстві.

При розрахунку виробничої потужності особливу увагу слід надавати відповідності виробничих потужностей основних і допоміжних цехів та дільниць.

Поиск по сайту: