|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Що характерне для трудових ресурсів в нашійУПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ. Питання: 1. Вступ. 2. Зміст та завдання управління трудовими ресурсами. 3. Формування трудових ресурсів. 4. Розвиток трудових ресурсів. Вступ.
Із попередніх лекцій ми з вами встановили, що менеджмент, як вид діяльності з’являється після того, як з’являється організація. В організації люди об’єднуються для досягнення спільної мети, при цьому відбувається розподілення праці. Також ми з вами встановили, що менеджмент виконує чотири функції: планування, контроль, мотивація і організація діяльності у підприємствах, тобто організаціях. Виконання всіх функцій менеджменту є цикл менеджменту. Менеджмент діяльності організацій може бути тільки при ефективному комунікаційному процесі. Але потрібно враховувати менеджмент в організаціях спрямований на людей, що працюють. Тобто менеджмент спрямований в першу на управління трудовими ресурсами.
Тобто однією з важливих задач менеджменту є раціональне використання людських ресурсів. У цій лекції, як видно з її назви, мова піде про трудові ресурси. Трудові ресурси – це частина населення країни, що здатна до праці, завдяки наявній сукупності фізичних і духовних здібностей, знань і практичного досвіду для участі в процесі виробництва.
До трудових ресурсів відносяться (згідно з трудовим законодавством нашої країни): 1. Працездатне населення у працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки у віці 16-54 роки, за виключенням: Ø непрацюючих інвалідів праці і війни першої і другої груп; Ø непрацюючих чоловіків у віці 45-55років, що одержали пенсію по старості на пільговик умовах. 2. Чоловіки у віці 50—60 років, жінки у віці 55 років і старше, а також підлітки молодше 16 років, що працюють в державних підприємствах, в установах, кооперативних та громадських організаціях.
Види працездатності (згідно законодавства нашої країни): 1. Загальна працездатність - здатність до некваліфікованої праці на загальних умовах; 2. Професійна та спеціальна працездатність – здатність працювати за професією чи спеціальністю в незвичних умовах (наприклад: в цехах зі шкідливими умовами); 3. Обмежена працездатність - здатність до праці з певними обмеженнями; 4. Непрацездатність (у тому числі тимчасова) - через інвалідність.
Органи, що оцінюють працездатність (згідно законодавства нашої країни): 1. Установи охорони здоров’я – тимчасову (лікарняні листки); 2. Лікарсько-консультаційна комісія – постійна втрата працездатності; 3. Лікарсько-експертна комісія - постійна втрата працездатності.
Що характерне для трудових ресурсів в нашій країні в сучасних умовах: 1. Плинність кадрів; 2. Виїзд переважно молодих людей за кордон; 3. Тенденція старіння населення, особливо у сільській місцевості; 4. Депопуляція населення через зниження народжуваності і порівняно високу смертність; 5. Безробіття.
Порівняно новим явищем для нашої економіки є безробіття. Типи безробіття: 1. Фрикційне безробіття – тимчасова добровільна не зайнятість, пов’язана із закінченням навчання в учбовому закладі, переходом з однієї роботи на іншу, переїздом, сезонним характером роботи; 2. Структурне безробіття – вимушена не зайнятість, викликана структурною перебудовою і удосконаленням виробництва; 3. Циклічне безробіття – безробіття, що викликане дефіцитом сукупного попиту і фазою спаду в економічному циклі; 4. Приховане безробіття – коли працівники зайнятті у виробництві, насправді є зайвими, що є наслідком реструктуризації та автоматизації виробництва та інше.
За методикою Міжнародної організації праці (МОП) при визначені рівня безробіття все населення ранжується по категоріях: 1. Інституціальне населення – це особи, що не вважаються потенціальною робочою силою: a) Особи до 16років; b) Особи, що знаходяться у виправно-трудових колоніях та подібних закладах. 1. Неінституціальне населення -це особи, що вважаються потенціальною робочою силою: a) Несамостійне населення – це особи, що вибули із складу робочої сили, але вважаються потенціальною робочою силою: учні, безробітні, особи, що втратили надію на одержання роботи; b) Самодіяльне населення – це робоча сила, куди входять особи, які можуть працювати і хочуть працювати: · Працюючих; · Не працюючих (безробітні).
Рівень безробіття – це величина, яка показує, яку частину робочої сили складають безробітні. Безробіття приводить до певних економічних і соціальних витрат: чим вищий рівень безробіття, тим більші абсолютні втрати продукції. У нашій країні проблема регулювання процесів відтворення і використання трудових ресурсів набула виключно державного значення.
Макроекономічні заходи сприяння зайнятості населення, що проводяться в нашій країні: 1. Створення стимулів для прискореного формування багатосекторного господарства; 2. Ефективна підтримка малого і середнього бізнесу, розвиток допоміжних підприємств і промислів; 3. Розвиток і підвищення ефективності функціонування соціальної сфери. 2. Зміст та завдання управління трудовими ресурсами Управління трудовими ресурсами – це управління різними видами діяльності людей, що дозволяє підвищити ефективність роботи організації при досягненні поставлених цілей. Мета управління трудовими ресурсами – задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах, забезпечення раціональної зайнятості населення, ефективне використання трудового потенціалу і створення умов для розвитку трудового колективу і кожної особистості.
Нині можна виділити три підходи до управління людськими ресурсами в теорії і практиці менеджменту: 1. Вивчення зміни рівня прибутковості від капіталовкладень у людський фактор: охорона здоров’я, навчання і виховання людей та інше. Зокрема, аналізуються, як у результаті інвестицій змінюється продуктивність і якість праці; 2. Він пов’язаний із інституціональними факторами, які впливають на зовнішній і внутрішній ринок праці: правила, що регулюють відносини роботодавець – найманий працівник та співвідношення попиту і пропозиції робочої сили; 3. Він спирається на концепцію відданості організації, ідентифікації працівників з підприємством.
В залежності від того, якому підходу надається перевага, формується певна система управління. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |