Гра «Завжди, іноді, ніколи»

На столі стоїть кошик. У ньому цукерка, йогурт, ли­мон, яблуко, квасоля в банці, рідина для миття посуду, плавлений сирок, хліб, засіб для чищення, шпроти в бан­ці, картопля, капуста, апельсин, булочка, цвітна капуста, ліки, цибуля, банан, груша, морква, горіхи тощо. Учні по черзі виходять і беруть із кошика будь-який предмет та показують його іншим учням класу, які за допомогою жестів закінчують речення: «Цей продукт можна їсти...». (Завжди — великий палець правої руки піднімають угору, іноді — відводять убік, ніколи — опускають униз.)

Запитання до учнів.

Чи подобаються вам одні страви більше за інші? Назвіть страви, які полюбляєте.

У всіх є власні смакові уподобання. Хтось більше полюбляє м’ясні продукти, а хтось – рибу. Декому смакують молоко і каші або страви з овочів і фруктів. Є й такі, які намагаються їсти й пити лише «смачненьке»: копчену ков­басу, морозиво, чіпси, пиріжки, шоколад, пепсі-колу. А чи потрібно при виборі їжі орієнтуватися лише на власні упо­добання? Давайте проведемо міні-дискусію. Міні-дискусія за запитаннями.

1. У чіпсах немає вітамінів. Чи потрібно їх їсти щодня?

2. Кока- і пепсі-кола містять багато цукру та речовин, які негативно впливають на перетравлювання їжі. Чи пот­рібно пити такі напої щодня?

Слово вчителя.

Їжа, яку називають штучною, насичена штучними барв­никами, речовинами, які перешкоджають її псуванню. Таку їжу недоцільно вживати, адже вона, хоча й смачна, шкодить здоров'ю. Часом у яскравих пакетах і пляшках містяться продукти, некорисні для здоров'я.

У кожній родині свої традиції харчування. В Україні є багато родин, у яких переважно вживають страви націо­нальної кухні. У щоденному меню є страви з м'яса, риби, молока, круп, овочів і фруктів, які варять, смажать, туш­кують, заквашують, сушать. Уживають також страви на­ціональних кухонь інших народів: російської — пельмені, щі, пироги; грузинської — шашлики, хачапурі, сулугуні; китайської — локшину, чай, мариновані овочі; італійсь­кої — піцу, спагетті тощо.

Характер харчування людей залежить від багатьох чин­ників: їх соціально-економічного становища, природно-географічного положення країни, в якій вони живуть, на­прямку їх господарської діяльності тощо. їжа є важливою складовою матеріальної культури кожного народу. Протя­гом багатьох років в Україні встановилася певна культура харчування, їжа українців за часом уживання та престиж­ністю поділяється на дві великі групи: щоденну і святкову, за вмістом основного продукту — на борошняну, овочеву, молочну, круп'яну, м'ясну, фруктову та комбіновану.

У щоденному харчуванні українців чільне місце посі­дає хліб. Із покоління в покоління передавалося шанобли­ве ставлення людей до хліба. Важливу роль відіграє хліб у багатьох звичаях і традиціях. Хлібом і сіллю зустріча­ють дорогих гостей, рідних, з хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого. Велику роль у харчуванні українців відіграють овочі (картопля, капуста, буряк, цибуля, часник, огірки, помідори, морква, кабачки, редиска, редька тощо) та бобові (горох, квасоля). Із насіння льону, конопель, соняшнику виробляють олію, яка має оздоровче значення. На зиму солять огірки, капус­ту, помідори. Важливими харчовими продуктами є молоко і молочнокислі продукти (сметана, масло, сир, кефір тощо), м'ясо птиці (курей, гусей, качок, індиків) та яйця. Найпо­ширенішою стравою є борщ.

До складу святкових страв входить обрядова їжа, яка виконує релігійну функцію і без якої обряд не може відбува­тися. Традиційну святкову та обрядову їжу можна поділити на дві групи: страви до сімейних свят та обрядів (дні на­родження, весілля, похорон, поминки) і їжа на календарні свята, серед яких слід відзначити Різдво і Великдень. На ці свята готуються спеціальні страви, визначені відповідною культурою і традиціями харчування, їжа у ці дні відрізняється вищою, ніж щоденна, калорійністю, кращими сма­ковими якостями. Поряд з корисними традиціями у нас по­бутують і шкідливі. Так, чомусь прийнято подавати багато страв, насичених жиром, навіть на поминках. Алкогольні напої у святкові й поминальні дні є обов'язковим атрибу­том. Зараз важко сказати, хто це придумав, хто сказав, що так треба. Однак з цим треба боротися. Адже це не лише шкідливо для здоров'я, але і недодає культури нашому тра­диційному харчуванню.

ІІІ. Підведення підсумків

Поиск по сайту: