Сонячний зимовий ранок

Блищить сніг під косим промінням сонця.

Юра і Льоня катаються на лижах. Хлоп'ята летять з високої гори. Потім їдуть по рівному полю. Веселі і щасливі діти повертаються додому.

Зима в лісі

На землю прийшов блискучий грудень. Потонув у снігу ліс. Рідко кого зустрінеш у зимовому лісі. Та ось промайнула між деревами біла шубка зайця. Запалахкотів на хвильку полум 'ям лисячий хвіст.

Синичка

Була люта зима. До вікна прилетіла синичка. Вона мерзла і шукала теплого затишку. Діти відчинили їй кватирку. Пташка влетіла в теплу хату. Діти годували пташку і тішилися її щебетанням. Весною вони випустили синичку на волю.

12. Україна... Рідний край!

Україна... Рідний край! Земля рястом заквітчана, зелом закосичена.

З давніх-давен линули: по світу слова про неньку-Україну, про її щирий і працьовитий народ.

Скільки ніжних слів придумали люди, щоб виразити любов до тебе!

Берізка-красуня

У нашому саду росте білокора берізка. Вона гарна в різні пори року. Весною на берізці з'являються клейкі листики. Влітку деревце одягає зелені шати. Золотисте вбрання з'являється на ній восени. А зимою берізка - це срібна красуня.

Рушники

Рушники берегли і передавали як обереги з роду в рід. По багатьох місцях України батьки і зараз бережуть рушники для дітей.

Хліб і рушники - одвічні людські символи.

Україна

Україна… В одному тільки слові бринить ціла музика смутку і жалю...

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки.

Україна — розкішний вінок з рути і барвінку.

Мурашка

Білочка сиділа на дереві і їла смачний горіх. Кілька крихіток горішка упало на траву.

Стежиною між травою бігла мурашка. Вона побачила під деревом крихітки горішка, скуштувала їх і побігла розповісти сусідам про- здобич. Мурашки швиденько позбирали ласощі й п о н ес л и д од о м у.

Вісники весни

Повіяли вітри з теплих країв. Сніги швидко стали танути.

Прилетіли перші вісники весни — граки. Вони почали лагодити свої гнізда.

На галявинах стало синьо від перших пролісків. Діти зібрали букетик цих ніжних квітів і подарували своїй учительці Галині Петрівні.

Водяна лілія

Росте на ставку біла квітка. Називають її водяною лілією. Радісно розкриває лілія свої пелюстки до сонця. Сідає на квітку метелик, відпочиває.

Настає вечір. Складає біла лілія свої пелюстки і йде спочивати під воду. А метелик тікає під воду.

Рідна мова

Із самого малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова - це безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, історію, побут.

Весна

Настали теплі дні. Ясним пухом вкрилося гілля верби. Зацвіла кульбаба, гусяча цибулька, маргаритки.

Весна кличе дітей на вулицю, до лісу. Сьогодні Марійка принесла в школу букет лісових квітів. Учителька поставила їх у склянку зводою. Увесь день пахло в класі лісом, весною.

Калина

Наша земля красива і щедра. Росте на ній жито і городина, цвітуть квіти, зріють фрукти і ягоди. Кожна рослина гарна по-своєму. Та особливо люблять в народі калину. Садять її біля хати. щоб весною білим цвітом милувала, а зимою від застуди лікувала.

Весна

Ясне сонце щедро сипле на землю своє проміння! Швидко тане сніг. З горбочків збігають дзвінкі струмочки. Уже набухли на деревах бруньки. А на лісових галявинах з'явились перші проліски.

Йосип та Яринка виглядають з вирію птахів.

Краплинка роси

Вранці Оля йшла до школи. Біля дороги вона побачила ромашку. Оля простягнула руку, щоб зірвати квітку. Та раптом дівчинка побачила на пелюсточці крапельку роси. А в краплинці горить сонечко і блакитне небо.

Задивилась Оля на краплинку роси й не зірвала квітки.

Цуцик

Цуцик, цуцик – куций хвіст!

Він цукерки гарно їсть.

Він на задні лапки стане –

дуже високо дістане.

З’їм одну цукерку сам,

другу – цуцику віддам.

У лісі

У лісі горбочок.

Там росте ….

На дубочку гілка.

На гілочці ….

В білочки горішки.

Дай Галі ….

Бджілки

Бджілок так багато – не порахувати.

Раз, два, три, чотири, п’ять. Всі вони кудись летять.

Ті – назад, а ті – вперед. В небі – наче вулиця.

Носять, носять бджілки мед од квіток до вулиці.

Джерельце

Під вербою джерельце, наче дзеркальце.

Я до нього нахилюся, в чисту воду подивлюся.

Я напам’ять знаю

Я напам’ять знаю всі дороги

Поміж кленів та поміж дубів,

Адже в лісі бігав босоногий

Кликати веселих голубів.

У гаю берізку знаю кожну.

Знаю поле, що не знає меж.

А інакше полюбить не можна

Землю ту, на котрій ти ростеш!