Список використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. У цій структурній частині курсової роботи зазначаються перелік всіх використаних джерел, якими користувався студент під час проведення дослідження. Необхідно зазначати не лише перелік літературних джерел, а й статистичних збірників і брошур, офіційних сайтів із всесвітньої мережі Інтернет і т.п.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований у такому порядку: алфавітний порядок прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширенішим та універсальним); у хронологічному порядку або за порядком появи посилань у тексті (такий спосіб вважають у ВАК найдоцільнішим).

Для студентських курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують у алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора розміщують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу. Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т.ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Список літератури оформлюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (Бюлетень ВАК України, № 5, 2009). Приклад наведено у додатку В.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований з першої прописної літери, справа. По правому краю рядка над заголовком пишеться слово “Додаток ­­___” і буква алфавіту, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.ін. Якщо додаток оди, то позначається як додаток А.

Текст кожного додатка, за необхідності, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.

Взагалі, у додатки виносять допоміжну або проміжну інформацію, об’ємні таблиці, схеми, громіздкі економічні формули та розрахунки за ними, ілюстрації, документи бухгалтерської та фінансової звітності. Приклад наведено у додатку В.

Поиск по сайту: