Спеціальний суб’єкт злочину

Поряд з поняттям загального суб'єкта КК передбачає і поняття спеціального суб'єкта. У ч. 2 ст. 18 КК визначено, що спеціальним суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Отже, спеціальний суб'єкт – це особа, яка, крім обов'язкових загальних ознак (фізична, осудна особа, що досягла певного віку), має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини КК для суб'єкта конкретного складу злочину. Ознаки спеціального суб'єкта доповнюють загальне поняття суб'єкта злочину, виступаючи як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть стосуватися, наприклад, приналежності до громадянства України, статі, службового становища, фаху та професії (лікар), характеру певної діяльності (підприємець), родинних стосунків (мати новонародженої дитини), характеристики особи в контексті її попередньої злочинної діяльності тощо. Так якщо суб’єктом злочину, передбаченого ст.111 КК (Державна зрада) може бути лише громадянин України, то суб’єктом такого злочину як шпигунство (ст. 114 КК) – лише іноземець чи особа без громадянства. Злочини у сфері службової діяльності можуть (ст. 364-370 КК, окрім ст. 369 – давання хабара) бути вчинені тільки службовими особами. За ст. 139 КК (ненадання допомоги хворому медичним працівником) кримінальній відповідальності підлягають лише медичні працівники. Кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на дітей можуть нести лише їх батьки (ст. 164 КК), а на утримання непрацездатних батьків – відповідно їх діти (ст. 165 КК).

Законом України від 11 червня 2009 р. №1508- VI ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” статтю 18 КК було доповнено частинами 3 та 4, у яких наводиться поняття службової особи як спеціального суб'єкта цілого ряду злочинів. В подальшому Законом України від 7 квітня 2011 р. №3207- VI ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” в їх редакцію було внесено зміни. Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК службовими є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Частина 4 ст. 18 КК до спеціальних суб'єктів (службових осіб) відносить також:

1) посадових осіб іноземних держав які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжних засідателів;

2) інших осіб, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);

3) іноземних третейських суддів, осіб, уповноважених вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому;

4) посадових осіб міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);

5) членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та суддів і посадових осіб міжнародних судів.

Аналізуючи поняття спеціального суб'єкта, слід ураховувати, що в ч. 2 ст. 18 КК наведено лише загальне поняття спеціального суб'єкта злочину. Тоді як у нормах Особливої частини КК з урахуванням специфіки об'єкта та об'єктивної сторони певних складів злочинів поняття спеціального суб'єкта знаходить свою подальшу конкретизацію. Так, якщо в частинах 3 та 4 ст.18 КК подано загальне поняття такого спеціального суб'єкта, як службова особа, то в розділі розділі XVII Особливої частини КК (Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг) встановлюється відповідальність за злочини, суб'єктами яких можуть бути як службові особи юридичних осіб приватного права (статті 364-1, 365-1, 368-3 КК), так і службові особи юридичних осіб публічного права (статті 364, 365, 366-367 КК).

Найчастіше ознаки спеціального суб'єкта законодавець вказує при опису основного складу злочину. Так, у ч. 1 ст. 114 КК передбачено, що суб'єктом шпигунства може бути тільки іноземець чи особа без громадянства, а в ст. 117 КК прямо вказується, що відповідальність за дітовбивство несе тільки матір новонародженої дитини. У ст. 375 КК прямо встановлено, що спеціальним суб'єктом цього злочину є суддя, який постановив завідомо неправосудний вирок, рішення, ухвалу або постанову. Частина 1 ст. 364 КК (Зловживання владою або службовим становищем) прямо передбачає, що суб’єктом такого злочину є службова особа. Частина друга цієї ж статті передбачає таку кваліфікуючу ознаку як спричинення тяжких наслідків та містить більш сувору (ніж частина перша) санкцію (ч.1 – обмеження волі до 3-х років, ч.2 – позбавлення волі від 3-х до 6-ти років).

Проте нерідкими є випадки, коли ознаки спеціального суб'єкта використовуються законодавцем і при визначенні кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) складів злочинів. Так частина третя цієї ж статті (364) встановлює кримінальну відповідальність за дії, які зазначені у частинах першій та другій, якщо вони вчинені працівником правоохоронних органів. Санкція цієї частини передбачає найбільш суворе покарання від 5-ти до 10-ти років позбавлення волі. У частині 2 ст. 387 КК як кваліфікуючу ознаку розголошення даних досудового слідства або дізнання передбачено вчинення цього злочину суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання та оперативно-розшукового органу.

В інших же випадках хоча в самому законі прямо і не названо спеціального суб'єкта, але сам злочин вимагає його наявність. Так, у ст. 371 КК прямо не зазначено, хто може бути суб'єктом завідомо незаконного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою. Однак очевидно, що ці злочини можуть бути вчинені тільки працівниками правоохоронних органів, що наділені правом застосовувати затримання, привід, арешт або тримання під вартою. Суб’єктом складу злочину, передбаченого ст. 167 КК (Зловживання опікунськими правами) може бути тільки опікун або піклувальник.

Таким чином, ознаки спеціального суб'єкта певною мірою є обмежувальними, оскільки вони визначають, що той чи інший злочин може вчинити не будь-яка, а тільки та особа, яка має такі ознаки. Тому інші особи, що не мають цих ознак, не можуть нести відповідальність за конкретним кримінальним законом, у якому передбачений спеціальний суб'єкт. Так, якщо в дітовбивстві разом з матір'ю новонародженої дитини брали участь й інші особи, вони несуть відповідальність не за ст. 117 КК, а за ст. 115 (за просте чи навіть кваліфіковане вбивство).

Поиск по сайту: