 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Тема №2. СИСТЕМА: СУТНІСТЬ, ТИПИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ
1.Наукове визначення поняття «система» та системний підхід.
2.Системні принципи.
1 .Наукове визначення поняття «система» та системний підхід.
Поняття «система» зазнало тривалої еволюції i тільки з середини XX ст. стае одним з ключових філософсько- методологічних i спеціально-наукових понять.
У гуманiтарнiй сферi - це система стосункiв, система моральних норм, система виховання, система навчання тощо.
Спираючись на філософське тлумачення системи, сучасна педагогіка вищої школи застосовує поняття системи до вищоі освіти з позиції системного подходу..В основі системного підходу лежить розгляд педагогічного процесу як системи.
Саме з цих позицій досліджуються мета, зміст, структура і функції навчання.
Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в будь-якій галузі знань. Кожна система має свою структуру. Кожний елемент, що входить до цієї структури, розглядається як підсистема. Функціонування кожної з них і всіх разом спрямоване на досягнення однієї мети. Системний підхід - це категорія, що не має єдиного визначення, оскільки трактується надто широко і неоднозначно. В літературі наводяться такі визначення системного підходу:
1.Синтез розгляду різних сторін явища або об’єкта.
2.Адекватний засіб дослідження і розробки не будь-яких об’єктів, що довільно називаються системою, а лише таких, котрі є органічним цілим.
3.Вираження процедур подання об’єкта як системи та способів їх розробки.
4.Пошук різних варіантів виконання певної роботи з подальшим вибором оптимального варіанта.
Тому для ясного розуміння суті системного подходу у вищій школі необхідно осмислити поняття «системи», яке є головним понятттям системного підходу.
Існує близько 40 визначень поняття "система", що отримали найбільше поширення в літературі.
Система (від грець. systema - ціле, складене з частин; поєднання).
Понятття система знайшло своє відображення у працях багатьох науковців. Зокрема, тлумачний словник трактує систему як ціле, складене з частин; з»єднання;
Творцем «загальної теорії систем є австрійський вчений, - біолог-теоретик. Берталанфі Людвіг
| (1901-1971 рр.) Він є автором науково-методологічної концепції дослідження об'єктів, що представляють собою системи. Один із організаторів у 1954 р. «Товариства по дослідженням в області загальної теорії систем» і його щорічника «General Systems». В середині 50-х рр. ідеї Л.Берталанфі привернули увагу міжнародної наукової громадськості. Системний підхід відразу ж увійшов до соціологічної науки і як теорія, і як принцип, і як знання, і як метод дослідження. Л. Берталанфі став основоположником цілого наукового напрямку, піонером створення загальної теорії систем. Він першим поставив саме завдання побудови цієї теорії. Загальна теорія систем мислилася ним як фундаментальна наука, що досліджує проблеми систем різної природи. Його концепція є загальною науковою методологіею, що застосовуеться до системи знань у будь-якій науці i до поняття «наука» в цілому. З цього часу системний підхід виходить на одне з чільних місць у методології наукових досліджень. Дослідженням проблеми системного підходу займаються вчені В.Андрущенко, В.Кремень. О.Алексюк, О.Навроцький. Найбільш повно понятття «система» представлений в роботі В.Садовського «Методологічні пробеми дослідження об»єктів, що представляють собою системи». Автор вважає, що: 1)система являє собою цілісний комплекс взаємопов2язаних елементів; 2)вона утворює особливу єдність із середовищем; 3)як правило, будь-яка система являє собою елемент системи більш високого порядку; 4)елементи будь-якої досліджуваної системи, у свою чергу, звичайно виступають як системи більш низького порядку. Важко не погодитися з П. К. Анохіним, який вважає, що «системою можна назвати такий комплекс вибірково вибраних компонентів, у яких взаємодія і взаємостосунки набувають характер взаємодії компонентів на одержання фіксованого корисного результату». Можемо стверджувати про різновиди систем. Система — це теорія (наприклад, педагогічна система Я.А.Коменського, К.Д.Ушинського…). Цей контекст розуміння системи був найбільш раннім. Він склався, коли виникли перші теоретичні комплекси. І чим більш універсальними вони були, тим більшою була потреба в спеціальному понятті, яке позначало б цю цілісність і універсальність. Система — це класифікація (наприклад класифікація методів виховання, навчання). Система — це завершений метод практичної діяльності (наприклад, система реформатора театру К.С.Станіславського). Такого роду системи складалися по мірі виникнення професій, нагромадження професійних знань і навичок. Таке застосування терміна виникає в цеховій культурі середньовіччя. Тут поняття "система" вживали не тільки в позитивному сенсі, як засіб ефективної діяльності, але й у негативному, позначаючи ним те, що обмежує творчість. Система— деякий спосіб розумової діяльності "Будувати систему на одному факті, на одній ідеї — це ставити піраміду гострим кінцем донизу". Система— це сукупність об'єктів природи (наприклад, Сонячна система). Натуралістичне вживання терміна пов'язане з автономністю, деякою завершеністю об'єктів природи, їхньою єдністю й цілісністю. Система— це деяке явище суспільства (наприклад, система міжнародних відносин). Соціальне вживання терміна обумовлене несхожістю й розмаїтістю людських суспільств, формуванням їхніх складових: правової, економічної та інших підсистем. Система — це сукупність сталих норм життя, правил поведінки (наприклад, законодавча, моральна). Мова йде про деякі нормативні системи, які властиві різним сферам життя людей і суспільства, що виконують регулятивну функцію в суспільстві. Таким чином, аналіз різноманіття вживання поняття "система" показує, що воно має глибоке коріння й відіграє дуже важливу роль у сучасній культурі, виступає інтегралом сучасного знання, засобом розуміння всього сущого. Разом з тим поняття не є однозначним, що робить його винятково креативним. Яке відношення термін «система» має до освіти? Термін «система» завжди співвідноситься з чимось цілим, що складається з окремих частин. Коли ми розглядаємо, наприклад, вищу освіту як цілісну систему, то маємо на увазі, що вона складається з частин (компонентів), якими можуть виступати викладачі, студенти, змістове наповнення тощо. А можна цю же систему розглядати через процеси. Так у цілісному педагогічному процесі можна виділити освітній процес, що протікає на лекціях, семінарських заняттях і позанавчальний час. Таким чином, першою ознакою системи є наявність у ній елементів, тобто мінімальних одиниць, що мають межу подільності в рамках даної системи. Таким чином, під системою розуміється сукупність певних взаємозалежних, взаємодіючих між собою елементів. Кожен елемент системи може виконувати своє функціональне призначення, якщо буде взаємодіяти з іншими її елементами. Наприклад, викладач стає викладачем як таким не після закінчення педагогічного університету, а тільки в результаті взаємодії зі студентами. Таким чином, будь- яка система являє собою не просто сукупність елементів, а сукупністю пов’язаних і взаємодіючих між собою елементами. В університеті безліч систем різного порядку. Наприклад, процес навчання є підсистемою цілісного педагогічного процесу, а лекція - підсистемою процесу навчання. У той же самий час сама лекція - це складна цілісна система. Викладачеві вкрай необхідно вміти розчленовувати систему на частини, блоки, підсистеми і структуроутворюючі елементи. Якщо ж він не вміє це робити, то всі його зусилля будуть носити загальний характер, не маючи прямого виходу в практику технологічної освіти. Таким чином, система освіти - реальна (за походженням), соціальна (за субстанціональною ознакою), велика (за кількістю елементів, що до неї входять), відкрита (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем), динамічна (за ознакою мінливості), цілеспрямована (за наявністю цілей), самоврядована (за ознакою управління) та, що дуже важливо, складна (за засобом детермінації). 2.Системні принципи. 1.Принцип цілісності.Саме цілісність вважають головним критерієм віднесення того або іншого об’єкта до класу систем, а самого процесу пізнавальної діяльності – до розряду системних. 2.Принцип комунікативності.Пізнати систему означаєнасамперед вимвчитиїї комунікації – внутрішні і зовнішні зв’язки. 3.Принцип структурності.Завдяки стійкості структур забезпечується цілісність системи, упорядкованість взаємодії її компонентів. 4.Принцип керованості і цілеспрямованості.Ціль обумовлює склад клмпонентів системи, їхні властивості і взаємозв’язки. Правильний вибір цільових орієнтирів – одне з головних умов успішного становлення освітньої системи і подальшого її розвитку. 5. Взаємозалежності системи і середовища.Система формує і проявляє свої властивості в процесі взаємодії з середовищем. 6.Ієрархічності.Кожен компонент системи у свою чергу може розглядатися як система, а досліджувана у даному випадку система є одним із компонентів ширшої системи. 7.Множинності опису кожної системи.Через принципову складність кожної сисиемиїї адекватне пізнання вимагає побудови безлічі різних моделей. Кожна з яких описує лише певний аспект системи. |
Поиск по сайту: