Змістова характеристика

Сьогодні багато говорять і пишуть про розвивальне середовище, покладають багато зусиль до його створення. Звернемо увагу на такі питання:

• Що таке середовище?

• За яких умов його можна вважати розвивальним?

• Що саме належить розвивати педагогові для того, щоб середовище було розвивальним?

• Для кого середовище має бути розвивальним — для дитини чи для педагога?

Що ж таке «середовище»? Завважте: у цього слова спільний корінь словом серед (посеред когось-чогось, поміж іншого). Воно вказує на зв'язок «Я» і того, що поруч зі мною, навколо, вище, нижче, попереду, позаду... По суті, йдеться про простір, в якому перебуває, живе, діє, налагоджує стосунки, радіє і засмучується «Я». Проте, що йому небайдуже, що до нього має відношення, щ о на ньому позначається, так чи інакше впливає, зачіпає його інтереси.

Середовище — це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких малюк зростає, опановує науку життя, стає компетентною особистістю з притаманними їй індивідуальними особливостями. Отже, оперуючи поняттям «середовище», можна мати на увазі все, що оточує дошкільника, довкілля як цілісність або певну частину цієї цілісності. Це уточнення важливе, оскільки часто, говорячи про середовище, педагоги як синонім до цього поняття вживають поняття «предмети, чи іграшки». Тобто, з одного боку, звужується обсяг, спрощується саме поняття «середовище», з другого — неправомірно перебільшується роль «предметно-ігрового середовища» в особистісному становленні дошкільника.

Не применшуючи виняткової ролі у формуванні життєвої компетентності дошкільника предметно-практичної діяльності, іграшок та ігрових атрибутів, хочемо привернути увагу до проблеми збалансованості різних складників середовища.

Яке ж середовище слід вважати розвивальним? Що є мірою «розвивальності»? Нагадаємо: розвинути — означає посилити, дати можливість ви явитися та зміцнитися, набути зрілої форми, відповідної певному віку, окультурити, використати всі можливості для вдосконалення когось —чогось. За цією логікою розвивальним є таке предметне, природне та соціальне середовище, яке не гальмує природних життєвиявів дитини, сприяє їх реалізації, становленню, вдосконаленню.

Оцінюючи середовище з точки зору його корисності для розвитку дошкільника, варто чітко усвідомлювати, на що насамперед спрямована його «розвивальність». Наприклад, середовище може сприяти розумовому розвитку дітей і не бути таким для їхніх моральних почуттів: бути корис­ним для вдосконалення знань, умінь, навичок, але не впливати на систему цінностей. Саме тому, створюючи розвивальне середовище, не слід випускати з поля зору найважливіші для особистісного зростання дошкільника параметри — світогляд дитини, її самосвідомість, переживання, прояви довільної поведінки, базові особистісні якості, інтереси та потреби.

Для кого середовище має бути розвивальним — для дошкільника чи для педагога? Якщо розуміти розвиток як процес неперервний, можна говорити про збалансованість його впливу на дитину й на дорослого як активних суб'єктів взаємодії. Якщо керуватися тезою, що центральною фігурою освітнього процесу є дитина, зусилля належить підпорядкувати саме її інтересам (оскільки інтереси дитини і дорослого не завжди збігаються). Здатність педагога віддавати пріоритет дитині — важлива умова створення розвивального середовища.