Заходи процесуального примусу. Процесуально-правове регулювання заходів (санкцій) про­цесуального примусу здійснено у главі 9 розділу І «Загальні положення» ЦПК України (статті 90-94)

Процесуально-правове регулювання заходів (санкцій) про­цесуального примусу здійснено у главі 9 розділу І «Загальні положення» ЦПК України (статті 90-94). За нормативним визначенням заходами процесуального примусу є встанов­лені ЦПК України процесуальні дії (засоби), що застосовують­ся судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного су­дочинства. До заходів процесуального примусу згідно зі ст. 91 ЦПК України належать: попередження, видалення із залу су­дового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослі­дження судом; привід. До однієї особи за одне й те саме право­порушення може бути застосований тільки один засіб проце­суального примусу.

Попередження і видалення із залу судового засідання. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні у залі судового засідання, зобов'язані додержуватися у судово­му засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкоря­тися розпорядженням головуючого (ч. З ст. 162 ЦПК Ук­раїни). За порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, застосовується попередження, а при повторному вчиненні зазначених дій — видалення із зали судового засідання. При повторному вчиненні таких дій переклада­чем, суд оголошує перерву і надає час для його заміни (ст. 92 ЦПК України).

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Як­що з отриманням доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'яза­ний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отри­мання ухвали (частини 1, 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі неподання без поважних причин письмових чи речо­вих доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання, суд може постановити ухвалу про тимчасове ви­лучення цих доказів для дослідження судом. В ухвалі зазна­чаються: ім'я особи, у якої знаходиться доказ, її місце прожи­вання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення (ст. 93 ЦПК України).

Привід відповідача і свідка. У справах про визнання бать­ківства, материнства суд має право, при ухиленні відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, постановити ухвалу про примусовий привід на прове­дення такої експертизи (ч. 2 ст. 146 ЦПК України).

Процесуальний порядок приводу свідка врегульований ст. 94 ЦПК України. Належно викликаний свідок, який без поваж­них причин не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ із відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Про примусовий привід свідка суд постанов­ляє ухвалу, встановленого ч. 2 ст. 94 ЦПК України змісту. У ній має бути зазначено: ім'я свідка, який підлягає приводу, місце його проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди він повинен бути доставлений, кому дору­чається здійснення приводу. Ухвала про примусовий привід свідка виконується органом внутрішніх справ за місцем прожи­вання справи або за місцем проживання свідка, його роботи чи навчання. Особи, які не можуть бути допитані як свідки (ст. 51 ЦПК України), не можуть бути піддані приводу, а також ма­лолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої та другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів. При неможливості виконання ухвали про привід свідка особа, яка її виконує, негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ з письмовим поясненням причин невиконання.

Поиск по сайту: