Епідеміологічне обстеження вогнища та протиепідемічні заходи за місцем роботи або навчання хворого

Небезпека зараження та захворювання на туберкульоз зростає не тільки при побутовому, але й при контакті з бактеріовиділювачами на виробництві. Після виявлення хворого на туберкульоз, одержання повідомлення про хворого, який виділяє МБТ, фтизіатр і епідеміолог проводять комплексне епідеміологічне обстеження вогнища. Бактеріовиділювач повинен бути госпіталізований.

До числа контактних відносяться робітники та службовці, які знаходяться в оточенні хворого-бактеріовиділювача. Найбільш загрозливим є щоденний контакт, якщо здорова людина та її робоче місце знаходиться на відстані до 3 м від хворого (це в умовах цеху, бригади, зміни і т.д.).

Всі контактні особи ретельно обстежуються в протитуберкульозних диспансерах. На всіх контактних складаються списки, в яких реєструються дата, номер і результат флюорографічного обстеження, у дітей та підлітків – туберкулінодіагностики.

Особам, які знаходяться в тісному контакті, додатково проводять триразовий бактеріоскопічний аналіз мокротиння на наявність мікобактерій туберкульозу та огляд фтизіатра.

Фтизіатр за показами призначає профілактичне лікування та надає ліки, які приймаються згідно листка призначень під контролем медичного працівника лікувально-профілактичного закладу за місцем роботи чи навчання.

Найважливішим заходом щодо оздоровлення вогнища туберкульозної інфекції є негайна ізоляція бактеріовиділювача. Здійснюється вона шляхом госпіталізації бактеріовиділювача в стаціонар на термін, що необхідний для стійкого припинення виділення МБТ.

Госпіталізація бактеріовиділювача особливо необхідна, якщо він проживає в незадовільних житлово-побутових умовах або в родині є маленькі діти. Якщо хворого з бактеріовиділюванням не можливо госпіталізувати, то йому варто виділити окрему кімнату або найбільш зручне, легко провітрюване і добре освітлене місце в кімнаті. Бактеріовиділювач повинен мати індивідуальну постіль, білизну і посуд, що піддаються ретельній обробці дезінфікуючими засобами. У кімнаті хворого, що виділяє МБТ, рекомендується залишати тільки такі речі, які легко підлягають очищенню, миттю і знезараженню. Квартиру (кімнату) хворого рекомендується систематично провітрювати, щодня прибирати вологим способом з дезінфікуючими засобами. Хворому з бактеріовиділюванням, який знаходиться вдома, диспансер повинен виділити не менше 2-х кишенькових плювальниць (одна знаходиться у вживанні, інша - у дезінфекції). Диспансер або СЕС також виділяє хворому дезінфікуючі засоби, які доставляє йому додому медична сестра. У вогнищі вона проводить повний інструктаж із членами родини і хворим як правильно користуватися дезінфікуючими засобами.

За особами, що знаходяться в контакті, спостереження починається з моменту взяття бактеріовиділювача на облік у диспансері. Всі особи, що контактують із хворим, повинні бути обстежені в диспансері, дітям до 12 років ставиться туберкулінова проба Манту з 2 ТО, а дорослим і дітям старше 12 років проводиться флюорографія. При відсутності у контактних туберкульозу або інфікування їх розглядають як “здорові контактні” і беруться на облік до категорії 5.2 диспансерного спостереження.

Частота повторних обстежень контактних залежить від категорії вогнища туберкульозної інфекції, віку контактних, рівня санітарної культури в родині хворого, динаміки туберкульозного процесу, ефективності практичних заходів у вогнищі і проводиться в середньому 1 раз на 6 місяців. Здорові контактні особи знаходяться під спостереженням диспансеру протягом усього терміну контакту з бактеріовиділювачем до моменту зняття його з епідеміологічного обліку, а також протягом одного року після смерті або виїзду бактеріовиділювача. Доцільно залучити як контактних і мешканців сусідніх квартир. Контактних на виробництві рекомендується обстежувати під час профілактичних оглядів працівників підприємств.

Патронаж вогнища інфекції здійснюється дільничною медичною сестрою диспансеру, дільничним фтизіатром і лікарем-епідеміологом, дільничим терапевтом і сімейним лікарем у залежності від категорії вогнища.

Профілактичні заходи щодо попередження захворювання дітей у вогнищі туберкульозної інфекції має на меті їх ізоляцію, проведення вакцинації (ревакцинації) і хіміопрофілактики. Новонароджені діти, які вакциновані у пологовому будинку, ізолюються від хворого на термін не менше 2 місяців (до вироблення імунітету).

Якщо у вогнищі є діти, то для більш тривалої ізоляції їх направляють у цілодобові дитячі заклади (санаторні ясла, сади і школи - інтернати). Бажана і передчасна госпіталізація з вогнищ туберкульозної інфекції в пологові будинки здорових вагітних жінок. Всім особам, яких по яких-небудь причинах неможливо ізолювати, проводиться хіміопрафілактика ізоніазидом 2 рази на рік протягом 3 місяців. З появою “віражу” туберкулінової реакції необхідне повне клінічне обстеження дитини. При відсутності клініко-рентгенологічних ознак захворювання, взяти її на облік до кат.5.2, як “інфіковану”. Хіміопрофілактика таким дітям і підліткам обов'язкова незалежно від терміну попередньої хіміопрофілактики.

У вогнищах туберкульозної інфекції проводиться поточна щоденна і заключна дезінфекція. Поточна дезінфекція проводиться з моменту виявлення бактеріовиділювача і систематично протягом усього періоду перебування його вдома. Поточна дезінфекція передбачає проведення спеціальних дезінфекційних заходів, спрямованих на знищення збудників туберкульозу, виділених хворим в оточуюче середовище.

Медичні працівники протитуберкульозних закладів надають методичні рекомендації щодо проведення поточної дезінфекції вдома. При відсутності протитуберкульозних закладів за місцем проживання хворого на туберкульоз, поточну дезінфекцію організовують працівники поліклініки, а в сільській місцевості – персонал дільничної лікарні.

Протитуберкульозні заклади видають хворим в користування кишенькові плювачки, предмети догляду (підкладне судно, клейонку, грілку тощо), а також дезінфекційні засоби із розрахунку потреби (запасу) на 1 місяць разом з регламентами на їх застосування. Найменування та кількість виданих дезінфекційних засобів фіксується у „Карті контролю за проведенням поточної дезінфекції у вогнищі” (ф. № 355/0).

Проведення поточної дезінфекції у вогнищі туберкульозної інфекції доручають хворому або одному з членів родини (але у жодному випадку не дітям) під систематичним контролем персоналу протитуберкульозного закладу, поліклініки або дільничної лікарні, які несуть відповідальність за якість дезінфекції. Медичний персонал лікувально-профілактичних закладів здійснює навчання хворого та членів родини правилам особистої гігієни та методам поточної дезінфекції.

Обсяг дезінфекційних заходів у вогнищах визначається категорією епідемічної небезпеки вогнища туберкульозної інфекції.

Основними способами знезараження при поточній дезінфекції є:

а) засоби і методи механічної дезінфекції (вологе прибирання, провітрювання і т. ін.); б) використання високої температури: кип’ятіння мокротиння, плювачок (кишенькових та інших), білизни, перев;язувального матеріалу, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими і прибирання із спалюванням малоцінних речей; в) використання дезінфекційних засобів у відповідності з регламентами із застосування, в яких визначено режими дезінфекції при туберкульозі. При проведенні поточної дезінфекції дотримується певна послідовність заходів: 1) знезаражування мокротиння і плювальниць, виділень хворого, посуду і залишків їжі; 2) збір у мішки, ізольоване зберігання брудної білизни до дезінфекції, наступне її знезаражування; 3) щоденне вологе прибирання приміщень, предметів побуту, з якими хворий стикається.

З методів знезаражування переважно використовуються кип’ятіння у 2 % содовому розчині протягом 15 хвилин і дезінфекція 5 % розчином хлораміну або 2,5 % розчином активованого хлораміну. Із сучасних препаратів, які застосовуються для дезінфекції при туберкульозі використовують: дезактин 1-2,5 % розчин (мокротиння, плювальниці, посуд, білизна, інвентар; час експозиції – 1-6 годин); неохлор 0,25 % (предмети догляду, посуд, білизна; час експозиції – 1-3 години); дезефект 0,4-3,8 % розчин (посуд, білизна, інвентар, предмети догляду за хворим; час експозиції ― від 30 хвилин до 2-х годин); хлорантоїн – 1-2,5 % розчин (виділення хворих, посуд, залишки їжі, білизна, мокротиння; час експозиції – 1-6 годин).

Для прибирання приміщення особи, які доглядають хворого, мають користуватись відповідними регламентованими засобами захисту органів дихання, а при знезараженні мокротиння і збиранні брудної білизни - додатково гумовими рукавицями.

Для збирання мокротиння необхідно користуватись індивідуальною плювачкою зі щільною кришкою. Кожний хворий повинен мати як мінімум 2 плювачки, з яких однією користується, а інша дезінфікується. При виході хворого із дому, для попередження можливого забруднення кишені мокротинням з плювачки, рекомендують користуватися вкладною кишенею (футляром) з м'якої тканини, що легко знезаражується.

Залишки їжі збирають в ємність зі щільною кришкою і знезаражують шляхом кип’ятіння. Посуд без попереднього миття знезаражують після кожного прийому їжі, потім миють і ополіскують проточною водою.

Брудну білизну, спецодяг збирають у бак зі щільною кришкою або мішок із цупкої тканини (поліетиленовий мішок) окремо від білизни інших членів родини і знезаражують розчином дезінфекційного засобу або кип’ятять. Необхідну кількість розчину визначають, згідно методичних рекомендацій та інструкцій із застосування конкретного дезінфекційного засобу, із розрахунку на 1 кг сухої білизни.

Квартиру хворого щоденно прибирають з використанням ганчір’я, змоченого розчином дезінфекційного засобу при ретельному провітрюванні.

М’які меблі, килими, постільні речі необхідно періодично вибивати через вологі простирадла, які після прибирання слід кип’ятити. Одяг рекомендується 1 раз на тиждень відпарювати праскою. Влітку м’які речі із вогнища хворого на туберкульоз тривалий час витримують на сонці.

Поиск по сайту: