Та дванадцятипалої кишки

Виникнення туберкульозу в хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки і, навпаки, виразкової хвороби на тлі туберкульозу погіршує перебіг обох захворювань і ускладнює лікування хворих.

Частота туберкульозу в хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки в 6-9 разів вище, а зворотня послідовність захворювань зустрічається в 2-4 рази частіше, ніж в решти населення. Хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки розглядають як осіб з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз, у зв'язку з чим вони повинні 1 раз на рік обстежуватися на туберкульоз. Серед цих хворих на туберкульоз легень частіше хворіють чоловіки у віці 30-50 років.

Патогенез. Туберкульоз легень у більшості хворих розвивається через декілька років після захворювання на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. У зв'язку з цим визнається певна патогенетична роль цього захворювання у виникненні туберкульозу. Однак у деяких хворих туберкульоз передує виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

До причин частого захворювання хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки на туберкульоз відносять порушення травлення. Цим також пояснюють часте захворювання на туберкульоз осіб з частково резектованим кишечником. Певне значення надається порушенню функцій нервової системи, залоз внутрішньої секреції. Порушення трофіки слизової оболонки шлунка в результаті туберкульозної інтоксикації, особливо у осіб, які зловживають алкоголем, місцева дія ряду протитуберкульозних препаратів може викликати у хворих гастрит з наступним формуванням виразки.

Туберкульоз, що розвивається на тлі виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, протікає частіше доброякісно у вигляді обмежених вогнищевих та інфільтративних форм. При зворотній послідовності захворювань протікання туберкульозу важчає.

Патологічна анатомія туберкульозу представлена різними формами. Серед хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки переважають особи з фіброзно-кавернозним туберкульозом легень. Менш важкі форми (вогнищевий, інфільтративний і дисемінований туберкульоз) виявляються у хворих, що знаходяться на диспансерному обліку і щорічно проходять флюорографічне обстеження.

Симптоматика комбінованих захворювань відрізняється великим поліморфізмом, що зумовлений характером розвитку кожного із захворювань. Туберкульоз у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки супроводжується значною слабкістю, зниженням апетиту, схудненням, розладами з боку ЦНС і інших органів, появою секреторних порушень шлунку, кишечнику, печінки, підшлункової залози. При прогресуючому перебігу туберкульозу в зв'язку з труднощами лікування з'являються характерні для туберкульозу інтоксикація і симптоми ураження легень.

Клінічна картина виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки при ускладненні її туберкульозом характеризується більш важким протіканням. У випадку зворотньої послідовності захворювань виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки протікає більш доброякісно і зі скудною симптоматикою.

Діагностику туберкульозу проводять за допомогою традиційних методів. Хворі на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, оперовані з резекцією шлунка та кишечника мають підвищений ризик захворювання на туберкульоз, тому їм щорічно проводять флюорографічне обстеження легень.

Туберкулінові проби для діагностики туберкульозу в хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки не мають істотного значення. Більш того, при загостренні виразкового процесу виражена реакція на туберкулін може погіршити його перебіг.

Для постановки діагнозу необхідне виявлення МБТ у мокротинні. Визначення лікарської чутливості мікобактерій дозволяє при обмежених можливостях хіміотерапії таких хворих підібрати найменш токсичну комбінацію препаратів.

Лікування туберкульозу в хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки часто супроводжується побічними токсичними реакціями на протитуберкульозні препарати з боку шлунково-кишкового тракту. Для успішного лікування туберкульозу необхідно, насамперед, ліквідувати загострення виразкового процесу. З терапії необхідно виключити пероральний прийом протитуберкульозних препаратів, їх необхідно вводити внутрішньовенно, внутрішньом’язово, внутрішньокавернозно або внутрішньолегенево.

При наявності кавернозного, обмеженого фіброзно-кавернозного туберкульозу, туберкульоми хворим показане оперативне втручання, при цьому до і після операції хворий має одержувати протитуберкульозну і противиразкову терапію.

Контрольні питання:

1. Частота виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки у хворих на туберкульоз легень в

сучасних умовах.

2. Патогенетичні взаємовідношення туберкульозу та виразкової хвороби. Резекція шлунку, як

фактор, що підвищує ризик захворювання на туберкульоз.

3. Класифікація, клінічні прояви, основні принципи і засоби лікування виразкової хворобі шлунка

та 12-палої кишки.

4. Особливості клінічнічних проявів захворювань при поєднанні туберкульозу з виразковою

хворобою шлунка та 12-палої кишки.

5. Значення лабораторних, функціональних методів дослідження при туберкульозі та виразковій

хворобі шлунка та 12-палої кишки.

6. Взаємний вплив туберкульозу та виразкової хворобі шлунка та 12-палої кишки на розвиток

ускладнень обох захворювань.

7. Особливості лікування хворих на туберкульоз, поєднаний з виразковою хворобою шлунка та

12-палої кишки.

Література:

1. Яблоков Д.Д., Галибина А.И. Туберкулёз лёгких с внутренними болезнями // Томск,1977.

2. Совершенствование технологии химиотерапии туберкулёза лёгких, отягощённого сопутствую-

щими заболеваниями / Гаврильев С.С. и др. // Проблемы туберкулёза. – 2001. - № 2. – С.8-11.

Поиск по сайту: