Функції податків, їх природа

Тема 1. Засади організації податкової системи України

1. Соціально-економічний зміст та призначення податків.

2. Функції податків, їх природа.

3. Податкове законодавство України. Основні засади податкового законодавства України.

4. Елементи податку, їх характеристика.

5. Види податків та зборів.

6. Податкова система України, її структура та наукові принципи побудови.

7. Податкова служба в Україні і її роль у функціонуванні податкової системи держави.

8. Податкова звітність

Література:

Нормативно-законодавча база:

1. Закон України «Конституція України» від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Закон України «Податковий Кодекс України» від 23.12.2010 р. №2856-VI.

3. Закон України «Митний Кодекс України» від 13.03.2012 № 4495-VI

4. Про державну податкову службу в Україні Верховна Рада УРСР; Закон від 04.12.1990 № 509-XII (Остання подія [Втрата чинності] відбудеться 19.11.2012, підстава 5083-17)

5. Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 23.02.2012 № 4448-VI

6. Закон України «Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року» від 5 червня 1997 року №314/97-ВР.

7. Науково-практичний коментар до Податкового Кодексу: в 3 т. за ред.. М.Я.Азарова. – К.: Міністрество фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010 – 2389с.

Інформаційні ресурси:

http//www.kmu.gov.ua сайт Кабінета Міністрів України

http//www.rada.gov.ua сайт Верховної Ради України

Глосарій

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Кодексу.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений Кодексом.

Загальнодержавні п одатки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Місцеві податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку - подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зоюов’язання.

Строк сплати податку - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.

Податки - обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами до бюджету в порядку та в терміни, передбачені чинним законодавством.

Податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового вилучення частини створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податковий період - встановлений Податковим кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) -документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок сплати податку - здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, в готівковій або безготівковій формі і встановлюється Податковим кодексом України або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Порядок обчислення податку - здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Розподільчо-регулююча функція – податки пов’язані з процесом перерозподілу вартісних пропорції національного продукту між платниками податків і державою. Фіскальна функція – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави.

Функції податку – це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

1. Соціально-економічний зміст та призначення податків

Історично податки – це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Податки - обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами до бюджету в порядку та в терміни, передбачені чинним законодавством.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до товарно-грошового та виникнення держави. На найдавніших ступенях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. І таким чином ставало примусовою виплатою чи збором.

Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770 р.). За його словами «податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».

Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. З одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового вилучення частини створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Характерними ознаками податків є:

– відсутність цільового призначення;

– стягуються на умовах безповоротності;

– може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого чи децентралізованого фонду;

– односторонній рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави –сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

– є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Виходячи із сутності податків, дана категорія розглядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов’язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів. Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі. Причому цей обмін є нееквівалентний для конкретного платника на мікро рівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових платежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді суспільних благ та трансфертних платежів (теорія Ліндаля). Цей обмін в фіскальній науці називається «ціни за Ліндалем».

Таким чином, суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства.

Суспільні блага не виробляються приватною економікою, а забезпечуються лише державою. Ціною суспільних благ є податки, а оплата державних благ – єдине можливе використання податкових надходжень.

Функції податків, їх природа

Функції податку – це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Податки виконують дві функції: фіскальну і розподільчо-регулюючу.

Спочатку податки в усіх державах вводилися з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. Пізніше держави почали використовувати податкові ставки та пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулюючу функцію.

Функції податків:

1. Фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави.

Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів всіх рівнів. З огляду на цю функцію податків надходження мають бути:

- постійними (податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки);

- стабільними (гарантія того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі);

- рівномірно розподілятися в територіальному розрізі (необхідно для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи).

2. Розподільчо-регулююча – податки пов’язані з процесом перерозподілу вартісних пропорції національного продукту між платниками податків і державою. Обсяги цих вартісних пропорцій безпосередньо регулюються за допомогою податків.

Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. В цьому і проявляється природа податку.

Поиск по сайту: