Роль вітамінів у забезпеченні м'язової діяльності

В умовах м'язової діяльності вітаміни виконують важливу регуляторну роль, тому що забезпечують високу швидкість метаболічних і окисних процесів, зв'язаних з механізмами енергоутворення, біосинтезу білка і вуглеводів, процесами перекисного окислення ліпідів, обміну мінеральних речовин і т.д. Тому недостатнє забезпечення організму спортсмена окремими вітамінами приводить до зниження фізичної працездатності. При цьому знижуються як анаеробні, так і аеробні енергетичні можливості спортсменів.

Існує думка, що добова потреба у вітамінах спортсменів в окремих видах спорту істотно збільшена в порівнянні з людьми, що ведуть малорухливий спосіб життя. Це зв'язано з більшими енерготратами спортсменів при фізичних навантаженнях, що досягають 5000 ккал/добу і більше та збільшенням швидкості обміну вітамінів. У такому випадку для підтримки фізіологічного рівня вітамінів норми їхнього споживання можуть перевищувати рекомендовані в 2–3 рази. Поповнення вітамінів при великих фізичних навантаженнях можливо тільки при різноманітному харчуванні і додатковому надходженні вітамінів у виді полівітамінних комплексів. Однак споживання спортсменами великих кількостей вітамінів, які у 5–10 разів перевищують добові норми, що рекомендуються, не роблять позитивного ефекту на спортивну діяльність, а в окремих випадках можуть викликати захворювання (особливо жиророзчинні вітаміни).

У залежності від спрямованості харчування і специфіки м'язової діяльності в окремих видах спорту рекомендується споживання різних вітамінів. Так, у видах спорту на витривалість використовуються в основному вітаміни, що сприяють засвоєнню вуглеводів і утилізації кисню (В₁, В₃, С, Е), у швидкісно-силових видах спорту – вітаміни, що володіють анаболічним ефектом чи підсилюють синтез білка (В_2, В_6, В_12, С, Е), а при підготовці стрільців, біатлоністів, автогонщиків – вітаміну А, що регулює процеси зору.

Установлено, що окремі вітаміни повинні надходити в організм у збалансованому виді. Надмірне споживання якого-небудь вітаміну викликає збільшення потреби в інших вітамінах. Якщо ця потреба не буде задоволена, можливе виникнення гіпо- чи авітамінозу. Так, споживання вітаміну А підвищує потреби організму у вітамінах С і В₁, вітаміну В₁, – у вітаміні РР. Тому створені і широко використовуються полівітамінні комплекси, у яких спеціально збалансовані окремі вітаміни. До них відносяться аеровіт, декамевіт, ундевіт, квадевіт, пенгексавіт, аскорутин, ревіт, пентавіт, гексавіт, глутамевіт і багато інші. Вони незамінні при великих фізичних і нервово-емоційних навантаженнях (особливо в змагальний період), а також в умовах зниженої чи підвищеної температури навколишнього середовища. Застосування цих препаратів поліпшує енергетичні процеси, скорочувальну здатність серця, сприяє адаптації організму до фізичних навантажень.

Для підвищення ефективності дії вітамінів створені багато полівітамінних комплексів з мікроелементами (вітрум, юнікап, триовіт, маневіт, оліговіт, комплевіт, глутамевіт та ін.). Сполучення полівітамінів з мінеральними речовинами впливає на обмін речовин, при цьому поліпшуються переносимость тренувальних навантажень і спортивний результат.

До додаткової вітамінізації варто прибігати не тільки при інтенсивних тренуваннях і відповідальних змаганнях, але і наприкінці зими, а також навесні, коли вміст багатьох вітамінів у харчових продуктах знижується. Тільки постійно збалансований по вітамінах і минеральних речовинах харчовий раціон дозволяє спортсмену поліпшувати спортивні результати без ускладнень стану здоров'я в процесі багатолітніх тренувань.

Роль мінеральних речовин у режимі харчування спортсменів

Для спортсменів характерна підвищена потреба в різних мінеральних речовинах, особливо фосфору, кальцію, калію і заліза, що інтенсивно виводяться з організму при м'язовій діяльності. Так, неорганічний фосфат необхідний для ресинтезу високоенергетичних фосфатних сполук у період відпочинку, а також відновлення солей у кістковій тканині. Тому в раціоні харчування повинні бути продукти, що містять фосфор. Найбільша його кількість знаходиться в рибі та яйцях. Додаткове надходження може забезпечуватися гліцерофосфатом, лецитином, фосфатами натрію й ін.

Кальцій бере участь у процесах скорочення м'язів, побудові кісткової тканини, підсилює засвоєння фосфору. Тому кальцій повинний вноситися в організм із фосфором у співвідношенні 1:1,5. Основним джерелом кальцію є молоко і сир.

При напруженій м'язовій діяльності можливі втрати калію, що викликає зміни у функції серцевого м'яза, нервової системи й ін. Тому він повинний надходити в організм спортсмена в більшій кількості в порівнянні з неспортсменами. Основним джерелом калію є картопля, ізюм, курага.

При тренуванні може порушуватися обмін заліза і його засвоєння організмом. Недостатнє надходження заліза, погане його засвоєння, особливо якщо надходить з рослинними продуктами (засвоюється лише 1–3 %), может привести до розвитку анемії – різкому зниженню гемоглобіну в крові, особливо в спортсменок. Недолік заліза негативно позначається на спортивних результатах, особливо у видах спорту на витривалість, а також на процесах відновлення.

Для задоволення добової потреби в залізі (1,5–2 мг) необхідно 10-кратне його надходження через труднощів всмоктування. Найціннішими джерелами заліза є тваринні продукти – печінка, "червоне" м'ясо. При надлишковому надходженні заліза утруднюється засвоєння цинку, зростає ризик виникнення ракових захворювань, серцевої недостатності.

Для задоволення організму у всіх мінеральних речовинах у раціон харчування варто включати велику кількість овочів і фруктів. Додаткове надходження їх можливе з мінеральною водою чи з полівітамінними комплексами.

У спортсменів збільшується потреба у воді, особливо при тренуванні в суху жарку погоду, при сильному русі повітря (біг), надлишковому надходженні солей. Вода повинна надходити в організм у необхідній кількості. Рідину варто приймати часто, але в невеликій кількості.

Поиск по сайту: