Класифікація допінгів

На початку XX ст у спорті для підвищення фізичної працездатності, прискорення процесів відновлення, поліпшення спортивних результатів стали широко застосовувати різні стимулюючі препарати, що включають гормональні, фармакологічні і фізіологічні, – так звані допінги. Використання їх не тільки створює нерівні умови при спортивній боротьбі, але і заподіює шкоду здоров'ю спортсмена у результаті побічної дії, а іноді є причиною летального результату. Регулярне застосування допінгів, особливо гормональних препаратів, викликає порушення функцій багатьох фізіологічних систем:

· серцево-судинної;

· ендокринної, особливо статевих залоз (атрофія) і гіпофізу, що приводить до порушення дітородної функції, появі чоловічих вторинних ознак у жінок (вірилізація) та збільшення молочних залоз у чоловіків (гінекомастія);

· печінки, викликаючи жовтяниці, набряки, цирози;

· імунної, що приводить до частих застуд, вірусних захворювань;

· нервової, що виявляється у вигляді психічних розладів (агресивність, депресія, безсоння);

· припинення росту трубчастих кісток, що особливо небезпечно для ростучого організму, та ін.

Багато порушень виявляються не відразу після використання допінгів, а через 10–20 років чи в потомстві. Тому в 1967 р МОК створив медичну комісію (МК), що визначає список заборонених до використання в спорті препаратів і веде антидопінгову роботу, організовує і проводить допінгконтроль на наявність в організмі спортсмена заборонених препаратів. Кожен спортсмен, тренер, лікар команди повинний знати заборонені до використання препарати.

Класифікація допінгів. До засобів, що використовуються в спорті для підвищення спортивної майстерності, відносяться: допінги, допінгові методи, психологічні методи, механічні фактори, фармакологічні засоби обмеженого використання, а також харчові добавки і речовини.

До засобів, що особливо шкодять здоров'ю і поддаються контролю, відносяться допінги і допінгові методи (маніпуляції).

По фармакологічній дії допінги поділяються на п'ять класів:

1 – психостимулятори (амфетамін, ефедрин, фенамін, кофеїн, кокаїн і ін.);

2 – наркотичні засоби (морфін, алкалоїди-опіати, промедол, фентаніл і ін.);

3 – анаболічні стероїди (тестостерон і його похідні, метандростенолон, ретаболіл, андродіол і багато інших), а також анаболічні пептидні гормони (соматотропін, гонадотропін, еритропоетин);

4 – бета-блокатори (анапримін (пропранолол), окспренолол, надолол, атенолол і ін.);

5 – діуретики (новурит, дихлотиазид, фуросемід (лазикс), клопамід, диакарб, верошпірон і ін.).

Допінги є біологічно активними речовинами, що виділенні з тканин рослин чи отримані синтетично, як і їхні аналоги. Багато допінгів входять до складу ліків від застуди, грипу й інших захворювань, тому прийом спортсменами ліків повинний узгоджуватися зі спортивним лікарем щоб уникнути неприємностей при допінгконтролі.

До допінгових методів відносяться кров'яний допінг, різні маніпуляції (наприклад, придушення процесу овуляції в жінок й ін.).

Біологічна дія в організмі окремих класів допінгів різноманітна. Так, психостимулятори підвищують спортивну діяльність шляхом активації діяльності ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, що поліпшує енергетику і скорочувальну активність скелетних м'язів, а також знімають втому, додають впевненість у своїх силах, однак можуть привести до граничної напруги функцій цих систем і вичерпанню енергетичних ресурсів.

Наркотичні речовини придушують болючу чутливість, тому що є сильними анальгетиками, і віддаляють почуття стомлення.

Анаболічні стероїди посилюють процеси синтезу білка і зменшують їхній розпад, тому стимулюють ріст м'язів, кількость еритроцитів, сприяючи прискоренню адаптації організму до м'язової діяльності і процесів відновлення, поліпшенню композиційного складу тіла.

Бета-блокатори протидіють ефектам адреналіну і норадреналіну, що як би заспокоює спортсмена, підвищує адаптацію до фізичних навантажень на витривалість.

Діуретики, чи сечогінні засоби підсилюють виведення з організму солей, води і деяких хімічних речовин, що сприяє зниженню маси тіла, виведенню заборонених препаратів.

Слід зазначити, що серед розглянутих класів допінгу найчастіше застосовуються анаболічні стероїди. У важкій атлетиці, пауерліфтингу, бодібилдінгу їх застосовують близько 90 % чоловіків і 20 % жінок. В інших видах спорту вони використовуються в меншій мірі (78 % – футболісти, 40 % – спринтери). При цьому використанні дози можуть багаторазово перевищувати ті, що рекомендуються (5–10 мг) і досягати 300 мг і навіть 2 г.

Поиск по сайту: