АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПРОБНА ЛЕКЦІЯ З КУРСУ «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

Читайте также:
  1. V курсу (5 ТОМ)
  2. V курсу (5 ТОС)
  3. VІ. Організація і проведення конкурсу
  4. АЛГОРИТМ РОБОТИ НАД ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИМИ ЗАВДАННЯМИ З КУРСУ «ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ»
  5. АНОТАЦІЇ ДО ОСНОВНИХ ТЕМ КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
  6. В результаті вивчення даного курсу студент повинен
  7. В результаті вивчення курсу студенти повинні
  8. Види валютних котирувань, порядок розрахунку крос – курсу
  9. Вихідні дані до проекту 6 «Автоматизація фінансово-економічної та управлінської діяльності підприємства»
  10. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність підприємства»
  11. вопросов для подготовки к экзамену по курсу
  12. Вступ до курсу “Історія України”. Витоки українського народу та його державності.

НА ТЕМУ:

«Якість продукції – своєрідний результат процесу виробництва»

Питання теми:

1. Визначення суті поняття “якість продукції”.

2. Показники якості продукції та методи їх кількісного вимірювання.

3. Оптимізація рівня якості.

4. Атестація продукції.

5. Сертифікація та стандартизація продукції.

6. Організація технічного контролю на підприємстві.

Мета проведення лекційного заняття:

- висвітлити сутність поняття «якість продукції»;

- обґрунтувати методику розрахунку показників якості продукції;

- охарактеризувати процес проведення атестації продукції;

- розкрити сутність сертифікації і стандартизації.

 

Література:

1. Голов А. Методика определения экономической эффективности и конкурентоспособности предприятий. - М.: Экономика, 2003. -142 с.

2. Горбашко Е.А. Менеджмент качества и конкурентоспособности: Учебное пособие. -М.: СПб ГУЗФ, 2006. - 207 с.

3. Экономика предприятия: Учебник для вузов/ Под ред. В.Я. Горфинкеля, В.В. Швандара. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -718с.

4. Иванов Ю. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики. -Харьков, 2002. -260 с.

5. Методика оценки уровня конкурентоспособности промышленной продукции. - М.: Изд. Стандартов, 2004.

Розкриття змісту питання 1. Визначення суті поняття «якість продукції»

 

Якість продукції згідно ГОСТу 15467-79 – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням.

Якість продукції не є стабільна, оскільки вона змінюється залежно від потреб суспільства з плином часу. Те, що було якісно вчора вже не якісно сьогодні, а те, що якісно сьогодні буде неякісним завтра.

 

Через це її можна розглядати, як – здатність виробу або послуги

послідовно відповідати на очікування споживача або перевищувати їх.

Необхідність підвищення якості продукції зумовлюється такими обставинами:

· об’єктивними потребами НТП;

· обмеженістю ресурсів;

· кон’юнктурою на споживчому ринку;

· посиленням конкурентної боротьби;

· лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Термін якість використовують по-різному. В одному випадку його пов’язують з категорією якості товару (послуги), в другому – з технологією виготовлення або певними характеристиками, такими як я, “зручність”, “простота у користуванні”, в третьому – з ціною “дешево” або “дорого”. Інколи визначальним є “імідж фірми-виробника”.

Це пояснюється суб’єктивною оцінкою якості споживачем. Вони цінують певні параметри виробів або послуг і саме з ними пов’язують якість.

В дійсності, якість пов’язується не з одним, а з цілою низкою параметрів якості. Це такі параметри,як:

· експлуатація – основні характеристики товару або послуги;

· особливості – додаткові характеристики;

· відповідність – наскільки (в якій мірі) товар (або послуга) відповідає вимогам споживача;

· надійність – сталість в експлуатації;

· термін служби – корисне життя товару або послуги;

· відчутна якість – опосередкована оцінка якості (імідж, репутація);

· післяпродажний сервіс – обробка скарг або контроль задоволення споживача.

Для керівництва компанії важливо усвідомити в який спосіб якість продукції та послуг може вплинути на організацію, та враховувати їх в процесі розробки програм з гарантії якості. Ось деякі з основних видів впливів якості на організацію:

· банкрутство (або втрата бізнесу);

· зобов’язання (або відповідальність);

· продуктивність;

· витрати та ціни;

· конкурентоспроможність.

 

Розкриття змісту питання 2. Показники якості продукції та методи їх кількісного вимірювання.

Показником якості продукції називається кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції (або послуги), що розглядається стосовно певних умов її створення та експлуатації (або споживання).

Для оцінки якості продукції використовується система показників, що включає наступні групи:

1. узагальнюючі, що характеризують загальний рівень якості продукції, а саме: обсяг та питома вага виробництва прогресивних видів виробів в загальному їх випуску, коефіцієнт оновлення асортименту; частка сертифікованої продукції; частка продукції, призначеної для експорту; частка продукції, атестованої державним Знаком якості в загальному їх випуску;

Прикладом узагальнюючого показника якості є інтегральний показник якості продукції, який відображає співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації (споживання) продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію (споживання):

І = Е ¸ (Зс + Зе) ефект / грн.,

де Е – сумарний корисний ефект від експлуатації продукції(наприклад, пробіг вантажного автомобіля в тонокілометрах за термін служби до капремонту);

Зс – сумарні затрати на створення продукції (розробка, виготовлення, монтаж та інші одночасові затрати);

Зе – сумарні експлуатаційні затрати (технічне обслуговування, ремонт та інші поточні витрати).

Поряд із цим показником можна розрахувати обернений йому показник, який називається питомимі витрати на одиницю ефекту.

2. комплексні, що характеризують декілька властивостей виробів (або послуг), включаючи витрати пов’язані з розробкою, виробництвом та експлуацією.

В якості прикладу розглянемо коефіцієнт готовностіг), який для певного виду виробів розраховується за формулою:

Кг = Т ¸ (Т + Тв),

де Т – напрацювання виробу на відмову (показник безвідмовності);

Тв – середній час відновлення (показник ремонтопридатності).

Представлений коефіцієнт (Кг) характеризує дві властивості виробу – безвідмовність та ремонтопридатність. В свою чергу:

Тв = Тn + Ту,

де Тn – середній час на пошук відмови;

Ту – середній час на усунення відмови.

З формули випливає, що ремонтопридатність – складна властивість виробу відносно (Тn)та (Ту). Отже, відносно (Кг) показник (Тв) можна розглядати, як одиничний, а відносно (Тn) та (Ту) – як комплексний.

3. Одиничні, що характеризують одну із властивостей продукції. Вони включають наступні показники:

· призначення, тобто придатність продукції до використання за призначенням (або область /сферу/ її застосування);

· надійності та довговічності (надійність – властивість виробу зберігати технічні параметри в заданих межах та фіксованих умовах експлуатації; довговічність – властивість виробу зберігати працездатність за певних режимів та умов експлуатації до руйнування або іншого граничного стану);

· технологічності, (надають уяву про ефективність конструкції машин та технології їх випуску);

· ергономічності, (визначають систему: людинавирібсередовище та враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини);

· естетичності, що характеризують такі властивості продукції, як виразність, оригінальність, відповідність середовищу, стилю, моді тощо;

· стандартизації та уніфікації, що характеризують ступінь використання в продукції стандартних виробів, вузлів, деталей, та рівень їх складових частин;

· патентно-правові, що характеризують ступінь використання вітчизняних винаходів в даному виробі та можливість без перепон реалізувати продукцію, як всередині країни, так і за кордоном (показник патентного захисту та патентної чистоти);

· транспортабельності, що характеризують пристосованість продукції до перевезення певними транспортними засобами та до відповідних навантажувально-розвантажувальних робіт.

· економічні, що характеризують затрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. До них відносяться: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність виробу, експлуатаційні видатки як в абсолютному відображенні, так і на одиницю основного показника призначення виробу.

· безпеки;

· екологічні.

Методи кількісної оцінки якості продукції вивчає спеціальна наука – кваліметрія

 

Кількісне значення показників якості продукції визначають залежно від способу отримання інформації наступними методами:

· вимірювальний, передбачає використання інформації, що отримується за допомогою технічних засобів вимірювання (інструментів або приладів);

· реєстраційний, базується на інформації, що отримується шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмов або пошкодженнь при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показники безвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патенто-правові тощо.

· розрахунковий, ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей.

· органолептичний, ґрунтується на аналізі сприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику.

· соціологічний, здійснюється на основі збору та аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом усних опитувань, анкетування тощо.

· експертний, реалізується на основі рішення, що приймається фахівцями-експертами (напр., товарознавцями, дегустаторами, дизайнерами тощо).

Показники якості продукції, що визначені за допомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:

· розмірний, репрезентує показники якості продукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт-год/грн. тощо). Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їх допомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивості продукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельність тощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових та натуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.

· безрозмірний, передбачає відображення показників якості у процентах або частках одиниці. До числа показників відображених даним способом відносяться: показники стандартизації та уніфікації; патенто- правові; процент корисної компоненти в продукції тощо.

· бальний, ґрунтується на використанні умовної системи розмірності у балах і як правило, при оргоноліптичному методі визначення показників якості продукції.

Розглянута система показників використовується для визначення рівня якості.

Рівень якості – це відносна характеристика, що ґрунтується на порівнянні сукупності показників якості даної продукції з відповідною сукупністю базових показників, тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р1 співставляється з базовим Р1 баз, Р2 – з Р2 баз,..., Рn баз (n – число показників якості, що порівнюються).

При цьому для кожного з показників розраховується відносні показники якості продукції, що оцінюється за формулою:

Кі = Рі ¸ Рі баз.,

або

Кі = Рі баз. ¸ Рі,

де Рі – числове значення і-го показника якості продукції, що оцінюється;

Рі баз. – числове значення і-го показника якості базового показника.

Формула використовується, коли збільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якості продукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості для потужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.

Відносний показник якості визначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповідає погіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показник для: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскільки в цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значення одиничного показника.

При розгляді оцінок рівня якості продукції можуть виникнути наступні випадки:

1. Усі відносні показники > 1.

2. Усі відносні показники < 1.

3. Усі відносні показники = 1.

4. Частина відносних показників > 1, а решта = 1.

5. Частина відносних показників < 1, а решта = 1.

6. Частина відносних показників ³ 1, а решта < 1.

Для першого, третього та четвертого випадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, що оцінюється не нижчий за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчий за базовий.

Для шостого випадку необхідно усі показники поділити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники, що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні. Якщо всі відносні показники першої групи ³ 1, а в другій більша частина показників також не < 1, то можна стверджувати, що рівень якості продукції, що оцінюється не є нижчим від базового. У протилежному випадку оцінку рівня слід провести у якийсь інший спосіб. Приміром для порівняння можна використати комплексні або узагальнюючі показники якості продукції:

К = Qоц. ¸ Qбаз,

де Qоц. – узагальнюючий показник якості продукції, що оцінюється;

Qбаз. – узагальнюючий показник якості, що прийнято за базу.

Розкриття змісту питання 3. Оптимізація рівня якості.

 

Необхідність оптимізації рівня якості продукції викликається щонайменше двома моментами:

· зростанням вимог щодо якості продукції у її споживачів.

· моральним старінням продукції, що виготовляється.

Оптимальне значення показника якості продукції є таким при якому досягається:

· або найбільший ефект від експлуатації (споживання) продукції при заданих затратах на її створення та експлуатацію (споживання);

· або заданий ефект за щонайменших затрат;

· або щонайбільше співвідношення між ефектом та затратами.

Під ефектом розуміють повне або часткове досягнення певних технічних, економічних або соціальних цілей.

Досягнення оптимального рівня якості продукції повинно виходити не тільки з необхідності зменшення затрат на її виготовлення, але і із доцільності збільшення показників якості продукції.

У більшості випадків необхідним є підвищення не всіх показників якості продукції, а лише деяких з них.

Якість продукції проявляється при експлуатації або споживанні. При цьому можуть мати місце три форми розвитку подій:

1) рівень якості продукції нижче реально необхідного.

Наприклад, металообробний верстат не забезпечує необхідної точності. В цьому випадку у сфері експлуатації споживач змушений виділяти додаткові кошти на доопрацювання (доробку), ремонт та обслуговування продукції.

2) рівень якості продукції перевищує реально необхідний.

3) рівень якості продукції відповідає реально необхідному. Такий варіант є оптимальним, оскільки сумарні затрати на виготовлення та експлуатацію будуть мінімальними.

Таким чином, оптимальний рівень якості є таким, вище або нижче якого, виробляти продукцію економічно недоцільно. Тому в одних випадках якість слід підвищувати, в других – залишати незмінною ну, а в третіх – можливо навіть знижувати в цілому або за окремими показниками, щоб скоротити витрати на виготовлення виробу.

 

Розкриття змісту питання 4. Атестація продукції.

Атестація продукції – система організаційно-технічних та економічних заходів, що передбачають віднесення продукції до категорій якості та спрямовані на планомірне її підвищення та своєчасне впровадження науково-технічних досягнень.

Атестація продукції, виготовленої підприємством протягом певного періоду, за категоріями якості дозволяє оцінити її рівень за допомогою індексів, що вираховуються за формулами:

Ів = Sв ¸ Sзаг ´ 100%,

І1 = S1 ¸ Sзаг ´ 100%,

Іна = Sна ¸ Sзаг ´ 100%,

де Sв, S1, Sна – відповідно суми реалізації продукції вищої, першої та неатестованої (застарілої) категорії за даний період, грн.;

Sзаг – загальна сума реалізації продукції (Sзаг = Sв + S1 + Sна).

Для визначення індексу якості (І) приймається рівним 100% якщо уся продукція віднесена до вищої категорії якості, 50-% – до першої; “0” – до неатестованої (застарілої). Відтак, індекс якості можна віднайти за рівнянням:

І = Ів + 0,5 І1,

 

 

Розкриття змісту питання 5. Сертифікація та стандартизація продукції.

 

Правовою основою сертифікації продукції є Закон України “ Про сертифікацію продукції, робіт та послуг”. Його зміст викладено у трьох розділах:

І. Загальні положення.

ІІ. Обов’язкова сертифікація.

ІІІ. Добровільна сертифікація.

Відповідно до Закону, сертифікації підлягає продукція підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та видів діяльності, а також громадян-суб’єктів підприємницької діяльності.

Сертифікація продукції – це діяльність тих чи інших органів та суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим нормативними документами.

Сертифікація розглядається в якості засобу, що:

· по-перше, забезпечує гарантування прав споживачів щодо якості продукції та реклами виробникам товарів (послуг);

· по-друге, запобігає появі на ринку товарів, що загрожують здоров’ю людей, або оточуючому середовищу;

· по-третє, захищає національні ринки від засилля товарів імпортного виробництва;

· по-четверте, підвищує конкурентоспроможність національного виробника;

· по-п’яте, сприяє участі виробників (продавців) у міжнародній торгівлі;

· по-шосте, сприяє прискоренню НТП.

Процес сертифікації можна охарактеризувати за допомогою певних ознак:

· за колом учасників: міжнародна, регіональна, багатостороння, двостороння, національна;

· за правовою ознакою: обов’язкова та добровільна;

· за процедурою проведення:самосертифікація та сертифікація третьою стороною.

Обов’язкова – це діяльність суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції показнику, що забезпечує безпеку життя, здоров’я та майна громадян, а також охорону навколишнього середовища, та іншим законодавчо встановленим показникам.

Добровільна – це діяльність відповідних органів та суб’єктів господарювання з підтвердження відповідності продукції показникам за якими, законодавчо, проведення обов’язкової сертифікації не передбачено.

Самосертифікація (або заява постачальника про відповідність продукції), полягає в тому, що заходи із забезпечення відповідності продукції вимогам стандартів проводяться підприємствами-виробниками без участі сторонніх організацій.

Умови само сертифікації:

1) точні та повні вимоги до виробу, що визначені договорами та нормативно-технічними документами;

2) високий рівень організації контролю якості продукції на підприємстві, включаючи контроль сировини, матеріалів, технологічних процесів, готової продукції, пакування та маркування;

3) повна відповідність виробника за якість сертифікації, відповідність продукції вимогам нормативно-технічної документації;

4) доступність покупця до інформації про методи випробувань в системі контролю.

Сертифікація третьою стороною, тобто посередницька, передбачає участь сторонніх організацій, які оцінюють та підтверджують вартість проведених заходів відповідно до прийнятих правил, здійснюють випробування зразків, нагляд за станом технологічного процесу.

На продукцію, що пройшла сертифікацію:

а) видається сертифікат відповідності;

б) продукція маркерується знаком відповідності;

в) продукція заноситься у сертифікаційному центрі до списку виробів дозволених до продажу;

г) підприємству видається свідоцтво про визнання сертифікату.

Сертифікат відповідності – документ, що видано за правилами системи сертифікації на підтвердження відповідності сертифікованої продукції вимогам нормативних актів та конкретних стандартів або інших нормативних документів з стандартизації.

Знак відповідності – зареєстрований у встановленому порядку знак, який за правилами системи сертифікації підтверджує відповідність маркерованої ним продукції вимогам нормативних актів та конкретних стандартів або інших нормативних документів з стандартизації.

Система сертифікації – система, що володіє власними правилами процедури та управління для проведення сертифікації продукції.

Найбільше розповсюдження отримали системи, коли сертифікаційним органом є національна організація з сертифікації (стандартизації).

В Україні національним органом, що здійснює сертифікацію (стандартизацію) продукції є Держстандарт України, а також мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ).

Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ІСО.

Згідно документів Міжнародної організації з стандартизації (ІСО) під стандартизацією розуміється діяльність, що полягає у віднаходженні рішень для повторювальних задач в сфері науки, техніки та економіки і яка спрямована на досягнення оптимального рівня впорядкування в певній галузі.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є: стандарти і технічні умови.

Стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для виробників продукції норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробувань, маркування, пакування, транспортування та зберігання продукції).

За своїм статусом стандарти поділяються за такими категоріями:

1. Міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

2. ГОСТи – стандарти колишнього СРСР, що визнані міждержавними в межах СНД;

3. ДСТУ – державні стандарти України;

4. Галузеві стандарти;

5. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств;

6. Технічні умови;

7. Стандарти підприємств.

В дійсний час у світі помітно збільшились вимоги споживачів щодо якості продукції.

В 1987 році вийшли у світ міжнародні стандарти ІСО серії 9000 з систем якості. Разом з раніше вирішеним термінологічним стандартом ІСО 8402 вони утворили основоположний комплекс міжнародних документів, що практично охоплює всі можливі сфери застосування.

Існує 5 основних стандартів, що відносяться до серії ІСО-9000:

· ІСО 9000 “Загальне керівництво якістю та стандарти із забезпечення якості. Керівні вказівки до вибору та застосуванню”. Допомагає компаніям який з стандартів – ІСО 9001, 9002, 9003 – застосовувати;

· ІСО 9001 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні та (або) розробці, виробництві, монтажі та обслуговуванні”. Використовується у випадку коли відповідність певним вимогам повинно забезпечуватись постачальником на декількох етапах, які можуть включати: проектування ат (або) розробку, виробництво, монтаж та обслуговування;

· ІСО 9002 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при виробництві та монтажі”. Використовується, коли відповідність певним вимогам повинно забезпечуватись постачальником в процесі виробництва та монтажу;

· ІСО 9003 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі та випробуваннях”. Використовується, коли відповідність певним вимогам повинна забезпечуватись тільки в процесі остаточно контролю та при випробуваннях;

· ІСО 9001 “Загальне керівництво якістю та елементом системи якості. Керівні вказівки”. Використовується в якості керівництва по застосуванню елементів Системи Управління якістю.

При виборі необхідної моделі враховуються наступні шість факторів:

1) складність процесу проектування;

2) обґрунтованість проекту;

3) складність виробничого процесу в т.ч:

а) існування попередньо перевірених виробничих процесів;

б) необхідність розробки нових процесів;

в) кількість та різноманітність необхідних процесів;

г) вплив процесу (ів) на експлуатаційні характеристики продукції або послуги;

4) характеристики продукції або послуги;

5) безпечність продукції або послуги;

6) економічний фактор.

Елементи системи якості повинні бути документовані та їх дієвість повинна бути доведена у відповідності з вимогами обраної моделі.

Підтвердження дієвості елементів системи якості це:

1) відповідність системи якості (напр., при проектуванні, виробництві, монтажі та обслуговуванні);

2) здатність забезпечити відповідність продукції або послуги встановленим вимогам.

Характер та ступінь представлення доказів можуть змінюватися залежно від конкретної ситуації, з врахуванням наступних критеріїв:

1) економіка, практика та умови використання продукції або послуги;

2) складність та ступінь новизни, що необхідні при проектуванні продукції або послуги;

3) складність та трудомісткість виробництва продукції або послуги;

4) можливість оцінки якості продукції та її придатність до використання за призначенням на підставі проведення тільки випробувань готової продукції;

5) вимоги щодо безпеки продукції або послуги;

6) результати діяльності постачальника в минулому.

В зарубіжній практиці стандарти ІСО 9000 віднаходять щонайменше застосування при укладанні контрактів між фірмами в якості моделей для оцінки системи забезпечення якості продукції у постачальника. Відповідність такої системи вимогам ІСО розглядається як гарантія, що постачальник здатен виконати вимоги контракту та забезпечити якість.

 

Розкриття змісту питання 6. Організація технічного контролю на підприємстві.

Одним із елементів системи управління якістю є організація технічного контролю на підприємстві.

Під технічним контролем розуміється перевірка дотримання вимог, що ставляться до якості продукції на усіх стадіях її виготовлення, та за всіх виробничих умов, що забезпечують її.

Технічний контроль за якістю продукції проводяться на підприємствах централізовано, через відділ технічного контролю (ВТК) – самостійний структурний підрозділ.

Начальник ВТК безпосередньо підлягає директору підприємств. Працівники ВТК підпорядковані тільки його начальнику.

Апарат ВТК складається з бюро, груп або виконавців: технічної прийоми матеріалів, напівфабрикатів та виробів, що надходять від постачальників; цехового контролю (ВТК цеха); контролю знарядь виробництва; випробування та здачі готової продукції; з обліку та аналізу браку.

ВТК підпорядковується центральна вимірювальна лабораторія (ЦВЛ) з контрольно-перевірочними пунктами (КПП) в цехах, а також механічна, металографічна та хімічна лабораторії.

Функції ВТК:

1) контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, що надходять зі сторони;

2) контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення;

3) контроль стану обладнання та технічного оснащення;

4) контроль якості продукції;

5) попередження, виявлення та облік браку;

6) встановлення причини браку;

7) розробка заходів з усунення браку, рекламацій та покращення якості.

Форми технічного контролю:

· пасивний;

· активний.

Пасивний, коли просто фіксуються дані про якість продукції (констатується факт);

Активний, коли окрім оцінки якості здійснюється активний вплив на технічний процес з метою управління якістю.

Види технічного контролю:

· за призначенням:

а) вхідний (перевіряє відповідність сировини, матеріалів тощо вимогам науково-технічній документації);

б) попередній (проводиться з метою запобігання надходження у виробництво бракованих предметів праці та полягає в перевірці якості сировини, матеріалів ще до початку їх обробки);

в) проміжний (здійснюється в процесі виготовлення певного об’єкта за окремими операціями). Він може бути: поопераційний (перевірка після кожної операції), груповим (після групи операцій).

· за можливістю використання продукції: руйнівний та неруйнівний (акустичний, магнітний, оптичний, радіаційний).

· за місцем виконання контрольних операцій:

а) стаціонарний (на робочому місці контролера);

б) рухомий (на робочому місці виконання операції);

· за ступенем охоплення:

а) суцільний (перевірці підлягають всі, без виключення, об’єкти контролю одного найменування);

б) вибірковим (перевірці піддаються частини партії однорідних об’єктів);

· інспекційний контроль здійснюється щодо продукції з якої вилучено раніше виявлений брак.

· самоконтроль (виконує власне виконавець робіт).

До об’єктів технічного контролю відноситься: сировина, матеріали, напівфабрикати, деталі, складальні одиниці, вироби, обладнання та технічне оснащення, транспортні засоби, технологічні процеси.

Засоби контролю:

1) ті, що дозволяють визначити абсолютні значення контролюємих величин (індикатори, манометри тощо);

2) ті, що дозволяють сортувати об’єкти за групами якості, коли визначаються лише границі контролюємих величин (калібри, контрольно-сортувальні пристрої тощо).

За принципами дії засобу контролю бувають: механічні, гідравлічні, пневматичні, електричні, оптичні, хімічні, звукові, електронні.

За характером дії на хід технологічного процесу:

· засоби активного контролю (в процесі виготовлення);

· засоби пасивного контролю (після виконання операції).


 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.039 сек.)