|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Виконати лабораторні дослідиЄмельяненко С.М., Каданер Л.І., Комарова О.А. Хімія і біологічна хімія. К. «Вища школа», 1988. Досліди № 1,2,3,. С. 102-106.
Лабораторна робота «Обмін вуглеводів» Дослід1. Кількісне визначення глюкози в крові ортотолуїдиновим методом Обладнання: ФЕК-М з набором кювет, центрифуга,штатив з центрифужними і звичайними пробірками, водяна баня, що кипить, градуйовані піпетки, стакан з холодною водою. Реактиви і матеріали дослідження: кров, набір для взяття крові: етанол,вата, голки для взяття крові, мікропіпетки місткістю 0,1-0,2 мл, 3% - й розчин трихлороцтової кислоти, стандартний розчин глюкози – 27,80 моль/л, ортотолуїдиновий реактив. Виконання досліду. В дві центрифужні пробірки наливають по 0,9 мл 3% розчину трихлороцтової кислоти. В одну з них добавляють мікропіпеткою 0,1мл крові взятої з пальця, а в другу – 0,1 мл стандартного розчину глюкози в розбавленні 1:5. Суміші центрифугують протягом 10 хв. 1500 об/хв. при 3000 об/хв. З кожної проби відбирають по 0,5 мл центрифуга ту і переносять їх відповідно в інші пробірки. В кожну пробірку добавляють по 2 мл ортотолуїдинового реактиву і вміщують їх в водяну баню, що кпить на 8 хв. Пробірки охолоджують і колориметрують в фотоелектроловиметрі при червоному світлофільтрі в кюветах 10мл. Дослід 2. Анаеробні перетворення вуглеводів(проба бродіння) Обладнання: Сосуд Ейхгорна, ступка з товкачиком, термостат, лінійка, фільтрувальний папір. Реактиви і матеріали дослідження: Дріжджі, 0,5% - й розчин глюкози, 10% - й розчин гідроксиду натрію, реактив Люголя. Виконання досліду. Кусочок дріжджів (приблизно 1 г) розтирають в ступці з 30 мл. глюкози. Прилад для бродіння заповнюють сумішшю, щоб закрите коліно повністю заповнилося, а в широкій частині трубки лишився деякий об'єм рідини. Після заповнення прилад вміщують у термостат при температурі 37˚C. Через деякий час спостерігають виділення бульбошок оксиду вуглецю(IV), що свідчить про бродіння вуглеводу. Для встановлення того, що в закритому коліні утворюється СО2 у прилад до краю отвору добавляють гідроксиду натрію і щільно затулюють великим пальцем. Прилад декілька разів перевертають. СО2 поглинається лугом., Внаслідок цього утворюється вакуум і палець втягується в отвір прилиду. Щоб виявити спирт, який утворився бід час бродіння, з приладу відливають 2-3 мл рідини, відфільтровують її у пробірку і добавляють 1-2 краплі реактиву Люголя. Рідина стає мутною і з'являється запах йодоформу. Хімізм реакції утворення йодоформу такий:
CH3CH2OH+4JI2+6NaOH→CHI3+5NaI+HCOONa+5H2O Йодоформ Роблять висновок про кінцеві продукти спиртового бродіння глюкози.
Дослід 3. Виявлення гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогенази Обладнання. Штатив з пробірками, скляна паличка. Матеріали дослідження та реактиви. Дріжджі, 0,01% - розчин метилового синього, 5% розчин глюкози або сахарози, олія. Виконання досліду. В пробірку вміщують кусочок дріжджів величиною з горошину, добавляють приблизно 0,3-0,5 мл розчину глюкози або сахарози і розтирають вміст пробірки скляною паличкою до утворення рівномірної суспензії. Добавляють 2 краплі метилового синього, перемішують вміст пробірки скляною паличкою, заливають тонким шаром олії для створення анаеробних умов. Пробірку вміщують у термостат і спостерігають поступове забарвлення метилового синього. Роблять висновок про дію ферменту гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогенезив анаеробних умовах. Дослід 4. Якісна реакція на піровиноградну кислоту Обладнання. Штатив з пробірками, піпетки на 1 і 2 мл. Реактиви. 1%-й розчин піровиноградної кислоти, 2,5%-й спиртовий розчин гідроксиду калію, 0,1%-й розчин 2,4 динітрофенілгідразину, водонасичений толуол. Виконання досліду. В пробірку наливають 1 млпіровиноградної кислоти, добавляють 0,5 мл розчину динітрофенілгідразину. Вміст пробірки взбовтують і через 5 хв добавляють 2.5 мл водо насиченого толуолу. Суміш взбовтують протягом 1 хв і залишають на деякий час для розшарування толуолу і води. Верхній шар відбирають піпеткою в іншу пробірку і доливають 2 мл 2,5 %-го спиртового розчину гідроксиду калію. Протягом кількох хвилин спостерігається червоно-оранжеве забарвлення. Роблять висновок про можливість використання цієї реакції для визначення піровиноградної кислоти.
Дослід 5 Якісна реакція на молочну кислоту Обладнання. Штатив з пробірками, водяна баня, стакан з льодом. Реактиви. Молочна кислота або її соль, концентрована сірчана кислота, 1,5%-му розчині гідроксиду натрію(готувати перед використанням). Виконання досліду. В пробірку наливають 1 мл молочної кислоти або її солі, вміщують її в склянку з льодом і обережно по краплях добавляють 30-50 крапель концентрованої сірчаної кислоти. Після цього вміщують пробірку в киплячу баню на 5 хв, а потім знову охолоджують у склянці з льодом. До охолодженого розчину добавлять 1-2 краплі розчину параоксидифенілу. Вміщують пробірку на 30ь хв. У водяну баню, що кипить. Спостерігають появу фіолетового забарвленя. Роблять висновок про можливість використання цієї реакції для визначення молочної кислоти.
Запитання для самоконтролю
1. Бiологiчна роль вуглеводiв. 2. Основнi етапи травлення вуглеводiв. 3. Ферменти обмiну вуглеводiв (α,β,γ-амiлази, 3-амiно-1,6-глюкозидаза, фосфорилаза). 4. Всмоктування вуглеводiв? 5. Фiзiологiчнi норми і регуляція концентрацiї глюкози в кровi людини. Гiпер- i гiпоглiкемiя. Цукровий дiабет. 6. Нейрогуморальна регуляцiя обмiну вуглеводiв? 7. Анаеробне перетворення глюкози (гліколіз), утворення ПВК і молочної кислоти, баланс АТФ. 8. Синтез глiкогену. 9. Глiкогенолiз, роль гормонiв у цьому процесi. 10. Знати реакції, гліколізу і синтезу глікогену.
Лiтература
1. Боєчко Ф.Ф. Бiологiчна хiмiя.- К.: Вища школа, 1995. 2. Филипович Ю.Б. Основы биохимии.- М.:Высшая школа,1985. 3. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия.- М.:Высшая школа, 1983.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |