Запис визначення у зошити

Драма-феєрія – п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.

Написала свій твір Леся в 1911 році, перебуваючи у Грузії, за два роки до смерті, під впливом розлуки з рідним краєм. Прогресуюча хвороба на той час забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості. Це була творчість на межі життя і смерті. Тому не дивно, що п’єсу було написано в небачено короткі строки – за дванадцять днів. „Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала „Лісову пісню і все, що писала останнього часу,” - розповідала письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.

Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян.

Косачі часто їздили у Скулин, в урочище Нечемне, що на Волині до дядька Лева на прізвище Бас. Він і став прототипом одного з героїв твору.

Спогади Ольги Косач–Кривинюк, сестри Лесі Українки про відвідини цих місць найяскравіше розкривають джерела драми-феєрії „Лісова пісня”.

„ У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не палив у хаті, а клав огнище надворі. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку „силу” лісову, водяну, польову та про звичаї і відносини між собою і людьми.