Літературний аналіз твору «Надія»

Тема______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідея____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Літературний рід та жанр _______________________________________________________

Ліричний герой твору __________________________________________________________

Літературні тропи твору

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Віршований розмір твору

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Мої враження від твору

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Леся Українка і Сергій Мержинський

Для письменників кохання – наче світло в кінці тунелю: без нього життя перетворюється на темряву, бруд та вічні пошуки себе. Тому творчість будь-якого поета чи прозаїка – це передусім історія його кохання, зрад, інтриг і пристрастей. Такі історії не схожі між собою, кожна має свою родзинку та особливе значення, і в тому, мабуть, головна принада любові.

Кохання з ароматом троянд

«Твої листи завжди пахнуть трояндами, що в’януть, ти, моя бідна, пожухла Квітко! Легкий, тонкий аромат – ніби нагадування про якусь любу, мрію минулого. І ніщо тепер так не ранить моє серце, як ці пахощі; тонко, легко та невідступно, невгамовно нагадують вони мені про те, про що віщим голосом говорить моє серце і чому вірити я не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, чи можливо, щоб я жила тепер, коли я знаю вже інше життя?»

Ця історія догорала понад сто років тому в Мінську. Була весна. Він помирав у неї на руках, а вона мабуть, тільки тоді усвідомлювала, що їй дано помирати (не жити!) поруч з ним. Інакше й не народилися, мабуть, її прекрасні вірші…

Леся Українка і Сергій Мержинський познайомилися у 1897 році в Криму. Він служив у Державному контролі Лівабо-Роменської залізниці, служба його пригнічувала, його серце прагнуло чогось зовсім іншого, він жив у світі своїх ідей. «Друг моїх ідей» – називала вона його, кажучи завжди «дружба», а не «кохання» про ці стосунки. Згодом він гостював у її сім’ї, і там відбулося її освідчення – у відповідь його «Ні». Але… абсолютно нічого не змінюється у їхніх стосунках, кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей… Сергій Мержинський турботливо і по-діловому ставиться до всього, що написано і сказано Лесею – в Мінську він клопочеться про постановку її драми «Блакитна троянда», знайомить Лесю з цвітом тодішньої мінської інтелігенції, допомагає опублікувати в журналі «Жизнь» кілька публіцистичних і літературознавчих статей тощо. Про те, що відбувається між ними у ці два роки вона говорить у віршах. Цикл віршів, написаних поруч із Мержинським, про Мержинського, тривалий час зберігався в рукописному архіві поетеси і побачив світ лише в другій половині минулого століття – за свого життя Леся не хотіла виносити ці рядки на суд публіки. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима».

А що ми знаємо про долю цього чоловіка? Дитинство Сергія Мержинського пройшло в бабусі у Києві (рано померла мати). Згодом – Київський університет, входження в перші осередки соціал-демократів, потім свою революційну діяльність він переніс у Мінськ. В 1901 році він помирав від невиліковного на той час туберкульозу (а хвороба у них була одна на двох).

В Мінськ до Лесі в ту останню, прощальну ніч приїхали її родичі, без неї в Україні відзначили спочатку 25-річчя літературної діяльності її матері, поетеси Олени Пчілки, згодом Лесине власне 30-річчя. Вона мовчки перебувала поряд з Мержинським: «Ми навіть нечасто з ним розмовляємо, він лише просить, щоб його не залишали самого, але, звісно, про це просити не треба…»

Умираючи в Лесі на руках, Сергій шепоче своє останнє прохання: попіклуватися про долю жінки, яку він кохав. Леся чекала слова освідчення, а вони були адресовані іншій…

o Назвіть твори Л. Українки про кохання.

Обкладинка першого видання 1914 р.

Рукопис «Лісова пісня». 1911 р.

„Лісова пісня” – добре знаний, улюблений читачами драматичний твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма „Блакитна троянда”, створені такі шедеври, як „Кассандра”, „ В катакомбах”, „Камінний господар”. Це ті твори, які дають право поставити ім’я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.

І раптом – „Лісова пісня”, драма-казка, драма-феєрія, як сама визначила жанр твору Леся Українка.

Поиск по сайту: