Семінар – 1 година

1. Проблемні аспекти порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у суді першої інстанції.

2. Проблеми розгляду господарських спорів у першій інстанції.

3. Проблеми перегляду судових рішень у апеляційному порядку.

4. Перегляд судових рішень у касаційному порядку.

5. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України.

2.

Необхідною передумовою для розгляду справи судом є винесення цим судом ухвали про порушення провадження у справі. В ній вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Зокрема, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПКУ), з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору при підготовці справи до розгляду в необхідних випадках суддя може вчинити такі дії:

1) вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та виключити чи замінити неналежного відповідача;

2) викликати представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясувати, які матеріали може бути подано додатково;

3) зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи ознайомитись із такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

4) вирішити питання про призначення експертизи;

5) провести огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;

6) вирішити питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

7) вирішити питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

8) вирішити питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

9) вирішити питання про вжиття заходів до забезпечення позову;

10) вчинити інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Виходячи з вимог ухвали про порушення провадження у справі, сторонам потрібно готуватися до першого судового засідання по справі. Як показує практика, якщо до суду надійшла позовна заява про стягнення заборгованості (такі справи є дуже поширеними), вимоги суду, які викладені в ухвалі, є доволі стандартними та включають таке.

Позивача суд зобов'язує уточнити: довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера фінансові реквізити та юридичну адресу; завірену копію довідки з органу статистики про включення до ЄДРПОУ станом на день подачі позову до суду (свою та відповідача); оригінали документів, що додані до позовної заяви в копіях для огляду в судовому засіданні; розрахунок заборгованості; якщо держмито було сплачено готівкою – довідку державного казначейства про зарахування держмита до державного бюджету України, а також власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

До відповідача висуваються такі вимоги: уточнити довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера фінансові реквізити та юридичну адресу; завірену копію довідки з органу статистики про включення до ЄДРПОУ; свій примірник оригіналу договору; відзив на позов, його документальне та нормативне обґрунтування.

Крім того, суд звичайно зобов'язує обидві сторони провести звірку розрахунків. З цією метою відповідач направляє свого повноважного представника до позивача з належно оформленими повноваженнями скласти двосторонній акт звірки з відображенням періоду утворення заборгованості та посиланням на бухгалтерські документи, який слід надати у судове засідання. Також учасники процесу мають подати суду, в разі витребування на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування, оригінал і належним чином засвідчену копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи та довідку з банку про найменування відкритих рахунків.

Крім витребування необхідних документів, суд також зобов'язує сторони направити у судове засідання повноважних представників сторін. Повноваження представників підтверджується довіреністю, виданою юридичної особою чи фізичною особою – суб'єктом підприємницької діяльності. Сторонам варто мати на увазі, що за невиконання вимог суду ГПКУ передбачені певні негативні наслідки, які розглянемо далі.

Відповідно до пункту 5 статті 83 ГПКУ господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Крім штрафу, в арсеналі господарського суду є інший метод впливу на сторону. Відповідно до пункту 5 статті 81 ГПКУ в разі неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, а також в разі нез'явлення представником позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Забезпечення позову

Перед розглядом справи (а іноді і в процесі розгляду) позивачу доцільно в деяких випадках просити суд застосувати заходи щодо забезпечення позову. Позов може бути забезпечений тільки такими видами заходів:

1) накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

2) забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до статті 66 ГПКУ заходи щодо забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи інтересів, що охороняються законом, юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку.

Умовою застосування заходів щодо забезпечення позову є досить обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Тому найдоцільніше ставити перед судом питання про забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Але тут є один маленький процесуальний нюанс. Оскільки копія позовної заяви з необхідними додатками має надсилатись до відповідача, позивачу доцільно викласти прохання про вжиття заходів щодо забезпечення позову не в самому тексті позовної заяви, а в окремій заяві, яку варто надіслати разом з позовною заявою. В такому разі недобросовісний відповідач буде позбавлений можливості дізнатися про наміри позивача застосувати до нього заходи щодо забезпечення позову та завчасно протидіяти їм.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, що надсилається органам державної виконавчої служби, особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або податковим органам, установам банків, кредитно-фінансовим установам, в яких знаходиться виконавчий документ.

При обранні засобу забезпечення позову слід враховувати такі аспекти:

• при накладанні арешту на грошові суми відповідача суд обмежує піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника, крім справ про банкрутство, чинним законодавством не передбачено. За позовами про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак (Мерседес, БМВ тощо), державного реєстраційного номера, та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі;

• при забороні відповідачеві вчиняти певні дії господарський суд визначає, які саме дії забороняється вчиняти. Не допускається забороняти боржникам користуватись їхнім майном, якщо через особливості цього майна користування ним не призведе до знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Відповідно до частини 3 статті 67 ГПКУ ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. При цьому несумлінний боржник дуже часто використовує своє право оскарження ухвали про забезпечення позову для «затягування» процесу розгляду справи з метою виведення активів зі свого підприємства.

Оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання. Винятком є випадки, коли потреби у забезпеченні позову вже нема або змінилися обставини, що призвели до застосування заходів забезпечення позову.

Судовий розгляд господарських справ

Статтею 69 ГПКУ встановлено строк для вирішення справи у суді першої інстанції. Відповідно до неї спір має бути вирішено господарським судом у строк, що не перевищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. Проте спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У строк понад два місяці суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, погоджене з другою стороною.

Статтею 74 ГПКУ визначено порядок ведення засідання. Згідно з цією статтею порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями – суддею, головуючим у засіданні. Суддя має оголосити склад господарського суду, роз'яснити учасникам судового процесу їх права та обов'язки.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлено про час і місце цього розгляду осіб, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Сторонам необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі за умови, що неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні заслуховуються представники позивача, відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні. Суд уточнює: чи підтримує позивач у повному обсязі свої позовні вимоги, а у відповідача – чи визнає він позов. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і інтересів інших осіб, що охороняються законом. У судовому засіданні складається протокол відповідно до правил статті 811 ГПКУ. Крім складання протоколу, господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання.

Ускладнення в процесі судового розгляду

На практиці господарський спір майже ніколи не вирішується за одне судове засідання. Причиною тому є різні процесуальні ускладнення розгляду справи, які можуть виражатися в наступному: відкладення розгляду справи, перерва в засіданні, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду. При цьому ці ускладнення можна умовно поділити на критичні (ті, які мають наслідком остаточне припинення розгляду справи) та некритичні (ті, які мають наслідком тимчасове припинення розгляду справи).

Некритичні ускладнення

До них відносяться: відкладення розгляду справи, перерва в засіданні та зупинення провадження у справі.

Господарський суд відкладає розгляд справи, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Обставинами для відкладення розгляду справи, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Відкладення розгляду справи варто відрізняти від перерви в засіданні. Для оголошення перерви в засіданні не обов'язкова наявність якоїсь підстави: суддя оголошує перерву в засіданні за власним розсудом в межах встановленого строку вирішення спору за наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Підстави для зупинення провадження у справі наведені у статті 79 ГПКУ. Відповідно до неї господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. В цій статті вказано також необов'язкові підстави для зупинення провадження у справі. Так, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи*; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.

Критичні ускладнення

Критичними ускладненнями у справі є припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду. Перелік підстав припинення провадження у справі (ст. 80 ГПКУ) та залишення позову без розгляду (ст. 81 ГПКУ) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Суттєва відмінність наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду), позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку.

Відповідно до статті 80 ГПКУ господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

• спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Статтею 12 ГПКУ визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам. Тому при порушенні вимог цієї статті провадження у справі буде припинено. Наприклад, якщо позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами;

• відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору може мати місце, зокрема, в таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, або в разі врегулювання спору самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання;

• є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

• позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Відповідно до статті 78 ГПКУ позивач має право у будь-який час відмовитися від позову до прийняття господарським судом рішення. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві;

• сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 5 статті 80 ГПКУ. Але варто враховувати, що ГПКУ заборонено передавати до третейського суду спір про визнання недійсним акта, а також спір, що виникає при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Законом України «Про третейські суди» від 11.05.2004 р. № 1701-IV встановлено більш вичерпний перелік випадків, коли не допускається звернення до третейського суду. Відповідно до статті 6 цього Закону третейським судам, крім вже викладеного, непідвідомчі справи, пов'язані з державною таємницею, про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство або є нерезидент України, а також інші справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

• підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, Господарський суд повинен робити наступне. Відповідно до частини 5 статті 111 Цивільного кодексу юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на цій підставі Господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру;

• сторони уклали мирову угоду і вона затверджена Господарським судом. Слід враховувати, що, відповідно до статті 78 ГПКУ, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад, про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Про затвердження мирової угоди сторін Господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Узагальнюючи підстави для припинення провадження, зазначимо, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету.

Другим критичним ускладненням є залишення позову без розгляду. Відповідно до статті 81 ГПКУ господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

• позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посада якої не вказана;

• у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

• громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором;

• позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

• позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона, відповідно до законодавства, мала бути одержана через банк.

Що стосується цих підстав для залишення позову без розгляду, то варто прокоментувати тільки дві останні підстави. Застосування судом передостанньої підстави для залишення позову без розгляду можливе лише за наявності таких умов:

• додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

• витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

• позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Остання підстава для залишення позову без розгляду є архаїзмом і взагалі не може застосовуватися господарським судом, зокрема, з огляду на роз'яснення Вищого арбітражного суду України (далі – ВАСУ) «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. № 02-5/612. Пунктом 8 цього роз'яснення передбачено, що, оцінюючи повноту і достатність позовних матеріалів для вирішення спору, необхідно враховувати, що спільними вказівками Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12.01.93 р. № 18-60/98-22001 визнано недоцільним подальше застосування інкасової форми розрахунків за поставлену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги. З урахуванням цього ВАСУ доходить висновку, що у господарського суду відсутні підстави вимагати від позивачів доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості, оскільки кредитор вправі звернутись зі своїми вимогами безпосередньо до боржника.

Рішення суду

При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення, яке ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. При цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог та про розподіл господарських витрат між сторонами.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Але рішення господарським судом приймається не в усіх випадках. Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

При прийнятті рішення господарський суд, крім вирішення спору по суті, має такі права:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

5) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Також пунктом 4 статті 83 ГПКУ встановлено право господарського суду стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 ГПКУ або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах. Але враховуючи те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» від 23.06.2005 р. № 2705-IV було виключено статтю 9 ГПКУ, господарський суд не має права застосовувати вищезазначений пункт.

Поиск по сайту: