ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Господарський процесуальний кодекс України не надає господарському апеляційному суду повноважень щодо відмови у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги після винесення ухвали про прийняття скарги до розгляду в апеляційному провадженні.

КОМЕНТАР

Порушення норм процесуального права досить часто стають підставою для скасування судових ухвал і постанов. Новим аспектом цієї проблеми стало 'введення інституту апеляційного оскарження судових рішень. Справа, що коментується, становить практичний інтерес з питань розгляду клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, що включене до апеляційної скарги.

На думку суду, апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження, поки не буде відновлено пропущений строк на подання цієї скарги. Отже, з цього можна дійти висновку, що питання відновлення процесуального строку розглядаються поза межами апеляційного провадження. Згідно з наведеною постановою Вищого господарського суду України вже сам факт прийняття скарги до апеляційного провадження свідчить про те, що суд де-факто поновив пропущений процесуальний строк незалежно від того, чи є з цього приводу відповідна ухвала. У постанові також зазначається, що за таких умов скарга може розглядатися лише по суті і без вирішення процесуальних питань, що пов'язані з її прийняттям.

У зв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачає повернення апеляційної скарги без розгляду за умови відсутності клопотання про відновлення пропущеного строку. Тому виникає питання про визначення характеру досить тривалих процесуальних відносин Ідо трьох місяців -ч. 2 ст. 93 ГПК), що пов'язані з розглядом клопотання про поновлення строку. Тим більше, якщо виходити з того, що розгляд цього питання не охоплюється апеляційним провадженням, хоча і включене до відповідного розділу ГПК.

Проблема ще й у тому, що при буквальному логічному тлумаченні ч. 4 ст. 97 ГПК і з урахуванням усього вищезазначеного можна дійти дещо спірного висновку про обоє 'язковість задоволення клопотання про поновлення про-пущенного строку, якщо таке клопотання заявлене і оформлене належним чином. Інші варіанти вирішення цього питання уч. 4 ст. 97 ГПК взагалі не розглядаються. Виходить, що повернути без розгляду скаргу, що містить клопотання про відновлення пропущеного строку, суд не може. Якщо ж виходити з постанови суду, що коментується, то прийняття скарги з таким клопотанням до апеляційного провадження вже само по собі означає задоволення цього клопотання і відновлення терміну апеляційного оскарження. Отже, визначення правової природи процесуальних форм, в яких має розглядатися питання про відновлення строку апеляційного оскарження, має суто практичне значення.

Тут також слід взяти до уваги положення ст. 53 ГПК. На підставі цієї норми можна дійти висновку про можливість відмови у відновленні пропущеного процесуального строку, якщо причини пропуску цього строку судом не будуть визнані поважними. Судячи з усього вищевикладеного, є потреба у відповідних роз'ясненнях щодо цієї'проблеми Вищого господарського суду Украі'ни.'

4. Перегляд рішень господарського суду у касаційному порядку. 1. Право касаційного оскарження.

Касаційне оскарження є однією з гарантій винесення господарськими судами законних судових актів і є самостійною стадією судового господарського процесу. З одного боку, касаційне провадження в судовому господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального і процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесено право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також скасовувати їхнє рішення і приймати нове.

Касаційна інстанція – це стадія судового господарського процесу, яка передбачає перевірку господарським судом законності судових актів. Які набрали законної сили.

Касаційне оскарження складається з таких стадій: порушення касаційного провадження; підготовка до розгляду касаційної скарги (подання); судовий розгляд касаційної скарги (подання) і прийняття постанови.

Касаційне провадження має багато спільного з апеляційним провадженням, оскільки ці дві стадії судового процесу спрямовані на перевірку судових актів. У той же час мають місце і деякі відмінності, викликані тим, що предметом апеляційного провадження є судові рішення місцевих господарських судів, які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 91 ГПК України), а касаційного – рішення місцевого господарського суду, що набрали законної сили, та постанови апеляційного господарського суду (ст. 107 ГПК України). Апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними та додатково поданими доказами (ч. 1 ст. 101 ГПК України), а суд касаційної інстанції перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 111-7 ГПК України).

Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають, відповідно, сторони і прокурор. Таке ж право мають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов язків. Право на касаційне оскарження виникає з дня набрання рішенням чи постановою законної сили, за наявності передбачених чинним законодавством передумов.

Об єктом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанова апеляційного суду.

Поиск по сайту: