Лекція 3. Нормативно-правова база державної екологічної експертизи

План

1. Закон України про „Екологічну експертизу”.

2. Характеристика стану території в зоні дії об’єкту

3. Експертні комісії, їх склад, права і обов’язки. Оплата експертиз.

Рекомендована література

2. Характеристика стану території в зоні дії об’єкта

2.1. Атмосферне повітря:

- радіоактивне забруднення;

- хімічне забруднення (фон);

- наявні рівні шуму;

- електромагнітні та інші види забруднень (фонові рівні).

2.2. Поверхневі води:

- наявність водних об’єктів – джерел водопостачання та прийомників стічних вод;

- водні ресурси джерел водопостачання;

- розміри та межі прибережних смуг та водоохоронних зон;

- характеристика існуючого водокористування в зоні розміщення об’єкту;

- категорія використання водних об’єктів;

- зони санітарної охорони діючих водозаборів (межі зони санітарної охорони джерела водопостачання, встановлений санітарний режим);

- співвідношення меженного стоку та об’єму стічних вод;

- якість води водного об’єкту, фонове значення показників забруднення водойм – хімічного, в т.ч. токсичними речовинами;

- біологічне забруднення, в т.ч. наявність патогенних організмів, колі-індекс, індекс коліфага;

- коефіцієнт донної акумуляції забруднюючих речовин;

- самоочисна здатність водного об’єкту;

- гідробіологічний режим (фіто- і зоопланктон, бентос ­ видовий склад, загальна маса, домінуючі види, сезонна динаміка; коефіцієнт накопичення забруднюючих речовин в гідро біонтах.

2.3. Геологічне середовище:

- будова та літологічні особливості порід (наявність тріщин, вивітрюваність порід), їх фізико-механічні характеристики;

- структурно-тектонічні особливості території;

- характеристика сейсмічності (за діючими нормативами);

- наявність і характер геологічних процесів, в т.ч. і мерзлотних;

- обводненість порід (перший від поверхні водоносний горизонт та його параметри), локальні особливості захищеності підземних вод (наявність ерозійних процесів (вікон), тектонічних зрушень, дуже заглиблених долин) в зоні дії об’єкту.

2.4. Грунти

- переважаючі типи та підтипи грунтів, їх розподіл в зоні передбачуваної дії об’єкту;

- господарське використання земель;

- меліоративні землі, їх поширення;

- гранулометричний склад грунту, об’ємна маса;

- характеристика ґрунтового профілю переважаючих підтипів грунтів (потужність ґрунтового шару, родючого та потенційно родючого горизонтів);

- вміст гумусу у родючому та потенційно родючому шарах (за ГОСТ);

- водно-фізичні властивості грунтів – водопроникність, пористість, водний режим (промивний, непромивний);

- хімічні властивості – загальна кислотність (рН), ємність катіонного обміну, насиченість основами, склад обмінних катіонів, вміст загального азоту та рухливого калію, склад та загальний вміст солей у водній витяжці;

- еродованість ґрунтового покриву, характеристика ерозійних процесів, їх інтенсивність;

- деградовані землі – площа, місцезнаходження;

- забрудненість грунтів – вид забруднень, клас токсичності, особливості забруднення (поширення забруднень по площі, кількість забруднюючих речовин у грунті, їх відповідність ГДК, розподіл забруднюючих речовин по ґрунтових профілях;

- біологічна активність грунтів;

- санітарний стан грунтів;

- наявність торфу, склад торфу, ступінь розкладу, зольність.

2.5. Рослинність

- переважаючі рослинні угруповання (формації), їх функціональне значення;

- кадастрова характеристика лісів, розподіл в зоні дії об’єкту;

- санітарний стан лісів;

- характеристика території, яка вкрита лісами, що мають розірвані лісові насадження – тип насадження, склад порід, вік, повнота, бонітет;

- характеристика території, яка не вкрита лісами (в межах лісового масиву);

- площа лісових насаджень, яка буде знищена в результаті експлуатації території (за категоріями лісу);

- об’єм дозволеної вирубки в зоні дії об’єкту;

- ліса, які підлягають особливій охороні (рекреаційні, водоохоронні) ­ розміщення, площа, стан;

- геоботанічна та господарська характеристика природних трав’янистих угруповань, їх продуктивність;

- флористичні особливості території в зоні дії об’єкту, наявність рідкісних, ендемічних та занесених у Червону книгу видів рослин;

- характеристика агроценозів – розміщення, площа, склад культур, їх середня врожайність, характеристика агроценозів на землях, які будуть у постійній та тимчасовій експлуатації;

- характеристика боліт – площі, використання, стан;

- розміщення рекреаційних територій (за типами рослинності), їх площі, рекреаційні навантаження, вид та час використання, експлуатація рекреаційних територій;

- фітотоксичність – зміни в рослинах (суховершкість, некроз, хлороз листків), фітоценотичні зміни (у складі рослинних угруповань).

2.6. Тваринний світ

- фауністичні особливості території в зоні передбачуваної дії об’єкту;

- особливо цінні види тварин;

- місця існування особливо цінних видів тварин, їх стан (для риб місця нересту, нагулу, розміри ям для зимівлі);

- цінні у господарському відношенні види тварин, промислові запаси, здобич;

- характеристика проблемних груп тварин;

- система охорони тваринного світу, враховуючи дані по відтворенню (для риб – наявні рибозахисні споруди, тип, розміри), відомості про їх місцезнаходження.

2.7. Характеристика об’єкту, що проектується (джерело дії)

- технологічна схема;

- основні технічні рішення по будівництву, експлуатації та ліквідації об’єкту;

- джерело сировини та енергії;

- відомості по зберіганню сировини та матеріалів;

- об’єми вилучення природних ресурсів (водних, лісових, мінеральних), площі вилучення земель (тимчасове та постійне віилучення);

- об’єми родючого шару грунту, які підлягають вилученню та зберіганню, перелік місць його зберігання;

- відходи (первинні та вторинні) ­ вид, кількість, токсичність, способи утилізації (знешкодження);

- валові викиди та скидів;

- перелік джерел впливу (імпульсні, тимчасові, постійні);

- зона впливу (вказати межі можливої дії);

- можливі передбачувані аварійні ситуації, заходи по попередженню аварійних ситуацій (у відповідності із відомчими нормативами технологічного проектування);

- типи можливих аварій, зони їх дії;

- характеристика впливу – періодичність та тривалість впливу, види забруднень (радіоактивне, хімічне, фізичне, теплове);

- типи пошкоджень (нарушений);

- кількість працівників, які зайняті на виробництві, інженерно-технічний склад.

2.8. Географічні додатки

- ситуаційний план зони дії об’єкта із зазначенням промислових, селітебних територій, сільськогосподарських угідь, зон рекреаційного використання, зон, які підлягають особливій охороні, зони обмеженого використання;

- генеральний план об’єкту;

- карта-схема розміщення джерела забруднення;

- карта-схема розміщення джерел фізичної дії;

- карта наявного техногенного навантаження в зоні дії планованого об’єкту;

- ландшафтна карта;

- карта інженерно-геологічного районування;

- геологічна карта;

- гідрогеологічна карта;

- структурно-тектонічна карта;

- карта четвертинних відкладів та поширення екзогенних геологічних процесів у регіоні;

- карта мікросейсмічного районування;

- карта грунтів;

- карта рослинності (геоботанічна);

- картографічні матеріали по розміщенню лісів;

- карти-схеми землеустрою;

- зоогеографічна карта;

- карта розміщення цінних біотопів та шляхів міграції;

- карта модулів стоку та ліній відтоку болотних вод;

- карта охорони природи;

- карта-схема сучасного екологічного стану території;

- карта-схема екологічного стану території (перспектива).

Зрозуміло, що зробити абсолютно достовірні висновки за запропонованою схемою у перед проектних матеріалах досить важко і практично неможливо. Об’єктивність даних в значній мірі буде залежати від масштабності об’єкту. На невеликих територіях ці дані можна зібрати в результаті аналізу інженерно-технічного наповнення проекту та екологічних дослідженнях.

3. Експертні комісії, їх склад, права і обов’язки. Оплата експертиз.

Проблема підбору експертів є однією із найбільш складних в теорії і практиці експертних досліджень. В якості експертів, як правило залучають людей, думки яких можуть допомогти у прийнятті відповідального рішення. Всі необхідні характеристики експерта з ЕЕ ви можете прочитати у Законі про ЕЕ. Але як виділити таких людей серед інших? Потрібно зауважити, що, на жаль, на сучасному етапі в Україні немає досить ефективних методів підбору експертів, які б в повній мірі забезпечували успіх ЕЕ. У проблемі підбору експертів можна виділити два етапи:

- складання списку можливих експертів;

- вибір із нього членів експертної комісії у відповідності із компетентністю кандидатів.

Скласти список можливих експертів легше, якщо заявлений вид експертизи розглядався багато раз. У таких випадках, просто існує реєстр можливих експертів. Наприклад, в області ДЕЕ користуючись різними критеріями або за допомогою датчика можна вибрати експерта методом псевдовипадкових чисел.

Якщо ж експертизу проводять вперше, а списку експертів на заявлений вид ЕЕ не існує (таким чином, кожний окремий експерт має свою думку на даний вид ЕЕ), то використовують метод „снігового шару” („снежного кома”). Для цього від кожного вибраного експерту в даному виді ЕЕ отримують певне число інших експертів (наприклад, він пропонує 5 − 10 прізвищ для ЕЕ). Деякі із цих прізвищ зустрічалися і раніше, під час проходження інших видів ЕЕ, а деякі ні. Кожного наступного експерта опитують за такою ж схемою. Процес опитування проходить до тих пір, поки нові прізвища перестають зустрічатися. В результаті ми отримуємо досить великий список можливих експертів з даного виду ЕЕ. Даний метод має свої недоліки: число турів опитування неможливо передбачити наперед. Крім того, якщо на першому етапі опитування експерти були із одного „клану” (організації, напрямку діяльності), то ті, яких вони будуть пропонувати, швидше за все також будуть із цього ж „клану”. Таким чином, думки і аргументи інших можуть бути не враховані. Тобто, науковці працюють у різноманітних організаціях і структурах, мають різні напрямки діяльності, реально розбиті на „клани”, які утворюються на основі крупних формальних центрів: вузів, наукових інститутів, шкіл, тому цей метод є досить трудомістким і тривалим за часом.

Не менш складним є проблема оцінювання компетентності експерта. Зрозуміло, що, наприклад, для дегустатора, судді у спортивних змаганнях, лікаря та інших, які приймають участь у однотипних експертизах, це є успішним і звичним видом діяльності. Але, звичайно що найбільш складними, важливими, цікавими і унікальними є експертизи проектів, до якої входить і ЕЕ. ЕЕ практично не має аналогів. Використання формальних показників експертів (посада, вчений ступінь, стаж, кількість публікацій тощо) у сучасних умовах може бути лише допоміжним засобом для включення даного кандидата до експертної комісії. Хоча зараз саме ці показники найчастіше всього враховуються під час вибору кандидатур.

Досить часто, майбутнім експертам пропонують використати метод самооцінки своєї компетентності. Якщо виходити із визначення, що „компетентність − це здатність приймати відповідальні рішення в конкретних ситуаціях”, а „екологічна компетентність − це реалізація екологічної культури на локальному рівні”, то більшість людей вважають, що вони є компетентними і в області екології, і в області економіки, політики та інших науках і сферах діяльності.

Недоліком використання методу взаємооцінювання експертів, є те що різко проявляються симпатії і антипатії, а тому, як правило, включення до експертної комісії людей, які давно працюють, є не доцільним, оскільки вони мають дуже подібні погляди на проблему, а тому не завжди можуть охопити її різнобічно.

Потрібно зазначити, що правильний підбір експертів, одне із найскладніших завдань робочої групи, яка створюється при Мінекології України, саме на ній лежить відповідальність за компетентність експертної комісії.

Діагностика професійної компетентності

Діагностика професійної компетентності включає в себе наступні діагностичні блоки:

1) науково-теоретична підготовка, вимірюється по шести діагностичних параметрах;

2) методична підготовка, вимірюється по шести діагностичних параметри;

3) психологічна підготовка, вимірюється по шести діагностичних параметри;

4) професійні уміння, вимірюється по шести діагностичних параметри;

5) уміння творчої і дослідницької діяльності.

Перевага даної методики полягає і тому, що вона дає можливість прослідкувати динаміку підвищення професійної компетентності в процесі керування роботою.

Кожний із діагностичних параметрів оцінюється від 0 до 3 балів:

0 балів – показник не проявляється або виражений слабко;

1 бал – показник проявляється рідко або недостатньо виражений;

2 бали – проявляється часто або достатньо виражений;

3 бали – проявляється завжди або яскраво виражений.

По кожному діагностичному компоненту розраховується середній бал:

Середній бал = Σ балів / кількість респондентів

Кожний діагностичний блок оцінюється коефіцієнтом (К₁, К₂, К₃, К₄, К₅)

К = Σ балів / 18 (мах можлива кі-сть балів)

Після розрахунку коефіцієнта кожного із трьох блоків знаходимо середній коефіцієнт за формулою

К_ср = К₁ + К₂ + К₃ + К₄ +К₅ / 5

За середнім коефіцієнтом можна визначити три рівні професійної компетентності:

- менше 0,6 балів – критичний рівень

- від 0,6 до 0,8 балів – достатній;

- від 0,8 до 1 бала – оптимальний.

Позицію респондентів щодо нових сучасних екологічних термінів і понять можна визначати за шкалою

- незнайомий термін;

- знайомий, зустрічається в екологічній літературі;

- можу сформулювати, пояснити, розкрити зміст поняття;

- активно використовую у своїй професійній діяльності.

Поиск по сайту: