АВТОБУСНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ У ТУРИЗМІ

1. Види і призначення автобуса.

2. Документація і особливості організації перевезень.

3. Взаємовідносини туристів і водія, перевезення великих груп. Права і відповідальність.

4. Правила туристсько-екскурсійного обслуговування на автобусних маршрутах і турах.

Автобусний транспорт забезпечує перевезення туристів на великі відстані (за розкладом або поза ним) та одноденні екскурсійні поїздки. Автобуси використовують і для організації трансферу, а також на внутрімаршрутному пересуванні туристів у країні перебування.

Пасажирський автомобільний транспорт, який використовується для перевезення туристів, представлений різноманітними видами автобусів. Вони відрізняються за своїми призначенням і місткістю. Призначення автобуса визначає його конструкцію. За своїм призначенням автобуси поділяються на міські, приміські, міжміські, міжнародного призначення (туристичні).

Автобус як туристичний транспортний засіб найвигідніший під час короткочасних туристичних поїздок, міських оглядових екскурсій, поїздок пам’ятними місцями, групових туристичних подорожей з різною метою, подорожей для участі у спеціальних подіях. Туристичні фірми використовують автобуси для відвідування туристами концертів, спортивних та культурних заходів, обслуговування конгресів, ярмарків і виставок. Фактично автобус – єдиний транспортний засіб для виконання так званих трансфер-перевезень туристів на відрізках маршруту: летовище – готель – летовище, вокзал – готель – вокзал.

Позитивне уявлення про автобус, як туристичний транспортний засіб, містить такі характеристики, які вирізняють його серед туристичної клієнтури: зручний, доступний; практичний, не потребує особистої ініціативи для резервування місць, використання додаткових транспортних засобів; комфортний для сидіння, огляду довкілля, обладнаний до вимог частини клієнтури; транспортно добре пристосовується – не пов’язаний з певними лініями руху, створює умови для контакту з довкіллям; досить дешевий.

Для туристів, які мають позитивне уявлення про автобус, він є головним транспортним засобом навіть тоді, коли подорож поїздом або літаком буде для них дешевшою і швидшою.

Негативне уявлення про автобус конкретизується такими характеристиками: транспортний засіб для коротких відстаней; транспортний засіб для пенсіонерів; низький рівень комфорту, відсутність належних вигод.

Автобусний транспорт поділяють за класами розміщення. Швидкісні автобуси-експреси високого класу мають спальні місця, туалети, барні стійки, аудіо-відеотехніку та інше. Найбільша у Скандинавії туристична фірма “HAGA Reiser”, що займається організацією транспортних (автобусних) турів, має власний парк із 100 туристських автобусів категорії “люкс” з кількістю місць від 10 до 80. Автобуси обладнані: широкими тонованими панорамними вікнами; системами кондиціонування повітря; стереомагнітолами з виведенням на систему салонного повідомлення; мобільними телефонами в салоні, що уможливлюють вихідні і вхідні міжнародні дзвінки; відкидними сидіннями з підставками для ніг; індивідуальним освітленням для читання; системами салонного повідомлення; холодильниками; туалетами; місткими багажними відділеннями.

Автобуси категорії “люкс” мають бари, столи для переговорів на 26 пасажирів, кожний стіл обладнаний мікрофоном. В автобусі є відеосистема, епідіаскоп та телефакс.

Автобуси напівтуристського класу призначені для переїздів на невеликі відстані, трансфери тощо. Вони вміщають до 54 пасажирів і обладнані невідкмдними сидіннями туристського класу.

У багатьох країнах введено ліцензування автобусних перевезень туристів і екскурсантів, щоб забезпечити належний стандарт послуг, що надаються, безпеку життя, здоров’я і майна мандрівників.

Дослідженнями, що проводять різноманітні організації, встановлено, що автобус як туристичний транспортний засіб вигідний переважно фізично і соціально слабким прошаркам суспільства. Більшість його клієнтури – це пенсіонери, молодь, студенти і школярі, яким не потрібний високий стандарт обслуговування, їх цілком влаштовує харчування і ночівля в придорожному кафе і готелях. Автобус є незмінним транспортним засобом для здійснення туристичних подорожей хронічно хворих людей та інвалідів. Щоб створити належні умови для перевезення пасажирів і туристів, автомобільні маршрути проектують так, аби вони проходили через автовокзали, пасажирські станції. Автовокзал – це комплекс споруд, будинків і пристроїв для обслуговування туристів, управління рухом автотранспорту і розміщення службового персоналу. На зупинках автомобільних ліній будують пасажирські станції. Вони є автовокзалами невеликого типу. Тут є всі потрібні приміщення для обслуговування пасажирів, автобусних бригад, автобусів.

В організації туристичної подорожі або екскурсії та потреби оренди для цієї мети автобуса туристична фірма й автопідприємство підписують договір. У договорі передбачають обов’язки автотранспортних підприємств і туристичних фірм. Автотранспортне підприємство гарантує туристичній фірмі подати справні, обладнані звукопідсилювальними пристроями, чисті автобуси в обумовлене в заявці місце і складає узгоджені з турфірмою графіки роботи автобусів, пов’язуючи їх з режимом роботи водіїв; виділяє для роботи на автобусах кваліфікованих водіїв, які пройшли інструктаж; забезпечує за короткий термін і без додаткової оплати заміну автобуса у разі якщо він вийде з ладу для продовження подорожі чи екскурсії.

Туристична організація згідно з договором забезпечує порядок серед туристів і екскурсантів під час поїздки, посадки-висадки; узгоджує графік роботи автобусів за кожним маршрутом, вказуючи час і місце проведення екскурсій, пунктів, де будуть зупинки автобуса для відпочинку, харчування туристів. Водіям транспортних засобів туристична фірма зобов’язується надавати місця в готелях для відпочинку, харчування, а також охорону автобуса на стоянках.

На думку фахівців, щоб поліпшити обслуговування пасажирів в Україні слід збільшити питому вагу автобусів великої й особливо великої місткості.

У відповідності зі статею 35 Закону України Про автомобільний транспорт, туристські перезення - це нерегулярні перевезення пасажирів по заздалегідь визначених маршрутах з туристською метою.

Серед спеціалізованих туристських автобусів, призначених для тривалих переїздів на далекі відстані, виділяють три основні типи: одноповерхові, півтораповерхові і двоповерхові. У світовій практиці автобусного туризму для туриста, що вибрав тривалу автобусну подорож, найбільше підходять саме півтора- і двоповерхові автобуси.

В півтораповерховому автобусі поверх з пасажирами є припіднятим стосовно рівня розташування водіїв і є єдиним пасажирським поверхом, тоді як на двоповерховому автобусі є перший поверх, де також можуть сидіти пасажири.

У більшості випадків туристські автобуси вирізняються привабливим і сучасним дизайном; хорошою оглядовістю; вигідністю сидінь (як мінімум - не гірше ніж у літаках середнього класу); мають багато місця для розміщення багажу туристів; у таких автобусах діти легко переносять тривалі переїзди; такі автобуси створені спеціально для тривалих подорожей; хорошою стійкістю на дорозі і високою безпекою.

Салон більшості туристських автобусів є достатньо стандартним. Головні відмінності полягають у кількості місць, відстані між сидіннями і комплектації. Серед туристських автобусів, як і серед готелів, існує поділ, класність, відповідно кількості зірок - чим більше зірок (вище клас), тим менше посадочних місць і більшими є відстані між кріслами - вище комфорт. У відповідності з вимогами IRU (Міжнародна Рада Автоперевізників), туристський автобус можна віднести до однієї з чотирьох категорій. Категорія чи класність автобуса визначається кількістю зірок: одна зірка - звичайний жорсткий автобус; дві - екскурсійний автобус; три - міжміський автобус; чотири - вищий клас, автобус міжнародного сполучення.

Зазвичай більшість півтораповерхових автобусів три зірки мають 40-46 місць, двоповерхові у середньому - 62. Також в автобусах є місця зі столиком, у залежності від типу автобуса їх може бути різна кількість.

Крім головних характеристик, туристські автобуси відрізняються за комплектацією, тобто за тим, чим вони обладнані - наявність акустичної системи (мікрофон і динаміки для гіда і музики), відеосистеми (кольорові монітори прикріплені під стелею), системи кондиціонування, біотуалет, холодильник, кухня.

Документами на перевезення пасажирів автобусами на замовлення і при туристських перевезеннях у відповідності зі статею 38 вищеназваного закону є: для пасажирського перевізника - ліцензія і документ, який підтверджує використання автобуса на законних підставах; для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, шляховий лист. Згідно статі 49 пасажирський перевізник, що здійснює туристське перевезення, повинен завчасно узгоджувати маршрут, режим руху і умови перевезення.

Пасажирським перевізникам, що є суб’єктами туристської діяльності і надають транспортні послуги, для узгодження схеми маршруту і розкладу руху туристських перевезень в управління ДПС необхідно надати: заяву, копію водійського посвідчення, довідку з місця праці про стаж роботи водієм автобуса, копію медичної довідки водія, акт технічного огляду автобуса, копію ліцензії підприємства на пасажирські перевезення і ліцензійної картки транспортного засобу, схему маршруту руху з вказанням ділянок доріг, населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок, місць зупинки, погоджених з виконавчими комітетами місцевих рад, розклад руху.

У відповідності з розділом п’ятим Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту для організації туристських перевезень пасажирському перевізнику необхідно:

визначити маршрут перевезення пасажирів, як правило, такий, за яким вже здійснюються регулярні пасажирські перевезення;

визначити місця стоянки автобуса, які погоджуються з виконавчими комітетами місцевих рад у відповідності з статею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні;

скласти схему маршруту з нанесенням на неї ділянок доріг, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних пригод, аварійно-небезпечних ділянок і т.і.;

скласти розклад руху автобуса.

У відповідності з пунктом 17 Правил пасажирський перевізник зобов’язаний ознайомити водія з паспортом маршруту і забезпечити його схемою маршруту і розкладом руху, погодженим з Державтоінспекцією.

Перевезення організованих груп дітей здійснюються у відповідності з розділом третім Правил, а також у відповідності з вимогами спільного листа Міністерства транспорту України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах сім’ї, дітей і молоді від 27.07.2004 року №672831623120.

Перевезення дітей дозволяється в автобусах середньої і великої місткості, що пройшли передрейсовий технічний огляд, здійснюється у світлу частину доби і при сприятливих погодніх умов. Для перевезення груп дітей пасажирські перевізники виділяють водіїв, що мають водійські посвідчення відповідної категорії і стаж керування автобусом більше трьох років, пройшли періодичний медичний огляд, мають медичну довідку встановленого зразка.

Пасажирський перевізник не пізніше, ніж за три дні повідомляє відповідний підрозділ Державтоінспекції МВС України про початок перевезення організованої групи дітей, надає схему маршруту і розклад руху автобусів для погодження.

Перевезення організованих груп дітей повинна відбуватися із забезпеченням високого рівня безпеки, надійності і якості транспортного обслуговування. З цією метою у відповідності до Порядку взаємодії з питань забезпечення перевезення організованих груп дітей на оздоровлення у табори чи інші оздоровчі заклади, а також проведення туристських і екскурсійних подорожей, необхідно отримати дозвіл на перевезення організованих груп дітей за формою і порядком, що встановлений Міністерством транспорту України і Міністерством освіти і науки України.

У відповідності з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту максимальна кількість туристів для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння згідно з паспортом заводу-виготовлювача.

Перевезення туристів здійснюється на підставі довгострокового договору або договору разового перевезення, зразки яких затверджуються Мінтрансзв'язком та Держтурадміністрацією. У договорі визначаються вимоги до транспортного засобу та його обладнання, умови відпочинку і харчування водіїв тощо. Договір на разове перевезення туристів укладається з пасажирським перевізником суб'єктом туристичної діяльності, який є замовником на перевезення, у формі замовлення не пізніше ніж за 48 годин до здійснення перевезення. Зміни у замовленні на перевезення повинні бути подані замовником у письмовій формі за підписом уповноваженої особи.

Перевезення туристів здійснюється за маршрутом, що визначається суб'єктом туристичної діяльності.

Візуальна інформація на автобусі розміщується на передньому трафареті (напис чорною фарбою "Туристичний").

У салоні автобуса повинні бути позначені місця розташування аварійних виходів із зазначенням способу їх відкривання, вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки. Написи можуть замінюватися або дублюватися відповідними символічними зображеннями.

Для належної організації туристичних перевезень пасажирському перевізнику необхідно:

а) визначити маршрут перевезення туристів, як правило, такий, яким уже здійснюються регулярні автобусні перевезення;

б) визначити місця зупинки автобуса з урахуванням, що після керування автобусом протягом чотирьох з половиною годин водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин, якщо не настала перерва на обід;

в) скласти схему маршруту з нанесенням на неї ділянок доріг, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно небезпечних ділянок тощо;

г) скласти розклад руху.

Обов'язки та права туриста, перевізника і водія. Під час перевезення туристів на них поширюються права і обов'язки пасажира (в частині, що стосується туристів), визначені пунктами 26-30 цих Правил. Обов'язки та права перевізника, водія під час перевезення туристів визначаються пунктами 31-35 цих Правил. Взаємна відповідальність перевізника та туриста визначається законодавством. Обов'язки суб'єкта туристичної діяльності.

Суб'єкт туристичної діяльності повинен:

до початку перевезення скласти список туристів у трьох примірниках (для пасажирського перевізника, суб'єкта туристичної діяльності, керівника туристської групи);

ознайомити туристів з умовами одержання транспортних послуг, завчасно повідомити їх про час та місце посадки в автобус і проінформувати про можливі додаткові послуги;

допускати до перевезення туристів, зазначених у списку; у разі тривалості роботи водіїв більше ніж 8 годин забезпечувати їм відпочинок у готелі або надавати окрему кімнату.

Після надання транспортної послуги керівник туристської групи зобов'язаний підписати дорожній лист і замовлення на перевезення, зазначивши пройдений шлях, час початку та закінчення роботи, а у разі зміни розкладу руху - її причину.

Перевезення на замовлення. Перевезення на замовлення виконуються на підставі договору (заявки) пасажирського перевізника із замовником транспортних послуг. За договором про транспортне обслуговування підприємств, установ та організацій, а також для доставки працівників до місця роботи перевезення на замовлення можуть бути регулярними.

До початку перевезення замовник транспортних послуг повинен: подати пасажирському перевізнику заяву на перевезення пасажирів, у якій зазначити початковий та кінцевий пункти маршруту, час відправлення автобуса і перебування в розпорядженні замовника; погодити з територіальним органом Мінтрансзв'язку графік регулярних перевезень; ознайомити пасажирів з умовами одержання транспортних послуг.

Пасажирський перевізник повинен узгодити із замовником транспортних послуг маршрут, режим руху та умови перевезення і внести Їх у дорожній лист.

Пасажирський перевізник забезпечує водія дорожнім листом, книгою обліку доходів і витрат, документами, що засвідчують оплату транспортних послуг (чек, квитанція, копія платіжного доручення тощо).

Пасажирському перевізнику, який здійснює перевезення на замовлення, забороняється провадити посадку пасажирів у пунктах, установлених для посадки пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Пасажирський перевізник забезпечує належний технічний та санітарний стан транспортних засобів, здійснення контролю стану здоров'я водіїв, створює відповідні умови для праці, здійснює обов'язкове страхування пасажирів і водія від нещасних випадків під час приміських і міжміських перевезень на замовлення.

Передній трафарет автобуса повинен мати напис чорною фарбою "На замовлення". У салоні автобуса повинні бути позначені місця розташування аварійних виходів із зазначенням способу їх відкривання.

Автобуси, що здійснюють міжміські перевезення пасажирів на замовлення, за бажанням власників обладнуються засобами зв'язку з органами внутрішніх справ. Вони не повинні зупинятися за межами населених пунктів на вимогу пасажирів (без наявних підстав) і осіб, які знаходяться на дорозі, особливо в нічний час. Маршрут руху колони з п'яти і більше автобусів перевізники повинні погодити з органами Державтоінспекції.

Під час перевезення на замовлення на пасажирів поширюються права і обов'язки, визначені пунктами 26-30 цих Правил. Обов'язки та права перевізника, водія під час перевезення на замовлення визначаються пунктами 31-35 цих Правил (у частині, що стосується перевезень на замовлення).

Обслуговування населення та пасажирів на автостанціях. Залежно від добової кількості відправлень автобусів автостанції та автовокзали поділяються на п'ять класів згідно з наведеною нижче таблицею: Добова кількість відправлень | Клас автостанції автобусів |

До 30 включно П'ятий

Понад 30 до 70 включно Четвертий

Понад 70 до 120 включно Третій

Понад 120 до 150 включно Другий

Понад 150 Перший

Автостанції повинні мати такі закриті та відповідно обладнані приміщення:

автостанція п'ятого класу - одну квиткову касу та громадські вбиральні;

автостанція четвертого класу - одну квиткову касу, закрите тепле приміщення для пасажирів, громадські вбиральні;

автостанція третього класу - декілька квиткових кас, операційний зал (зал чекання), кабінет начальника автостанції, диспетчерську, кімнату для короткострокового відпочинку водіїв, службове приміщення для працівників автостанції, камеру схову багажу та ручної поклажі, громадські вбиральні;

автостанція другого класу - приміщення, що є обов'язковими для автостанції третього класу, а також окремий зал для пасажирів, що чекають поїздки, довідкове бюро, кімнату матері і дитини, буфет;

автостанція першого класу (автовокзал) - основну будівлю у два і більше поверхів з приміщеннями, що є обов'язковими для автостанції другого класу, а також пункт медичної допомоги, приміщення для централізованого продажу квитків, приміщення для відділення засобів зв'язку, кімнату чергового працівника міліції, кімнати для тривалого відпочинку водіїв і пасажирів, приміщення для кафе чи ресторану з комплексом допоміжних і складських приміщень (замість приміщення для буфета).

Присвоєння класу автостанції здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

У разі скорочення обсягів пасажирських перевезень приміщення автовокзалів чи автостанцій тимчасово, до відновлення зазначених обсягів перевезень, відповідно до законодавства можуть використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг. Перепрофілювання автостанцій може здійснюватися їх власниками лише за умови закриття усіх автобусних маршрутів загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу місцевого самоврядування населеного пункту і територіального органу Мінтрансзв'язку.

Схема організації дорожнього руху на території автостанції та прилеглих ділянках вулиць і доріг узгоджується з відповідними органами Державтоінспекції і підлягає перегляду в разі здійснення реконструкції автостанції. Для організації безпечного руху транспорту і пішоходів на автостанції повинно бути здійснено: відповідне розташування дорожніх знаків, світлофорів і візуальної інформації; розмітку проїзної частини і майданчика міжрейсового відстою автобусів; влаштування пішохідних переходів, зупинок і стоянок міського транспорту.

Перони відправлення повинні бути розташовані так, щоб забезпечити найкоротший шлях пасажирів з приміщень автостанції до автобуса. Зони чекання біля перонів відправлення повинні бути завширшки не менше ніж 2,5 метра. Перони повинні обладнуватися навісами для укриття пасажирів під час посадки й висадки, а також на шляху прямування їх від будівлі автостанції до передніх дверей автобуса. Платформи на перонах повинні мати підвищення над проїзною частиною не менш як 25 сантиметрів.

Населенню та пасажирам на автостанції безплатно надається інформація про її роботу, маршрути, які нею обслуговуються, їх відкриття і закриття та вартість проїзду.

Візуальна інформація на автостанції включає: зовні будівлі: найменування-вивіску автостанції (автовокзалу) з інформацією біля входу про власника та режим роботи; трафарети на платформах перону із зазначенням їх номерів та часу відправлення і прибуття автобусів; всередині будівлі: план автостанції; станційний розклад руху; схему автобусних маршрутів; таблицю вартості проїзду та перевезення багажу; відповідний витяг з цих Правил; інформацію про державні органи, які здійснюють захист прав споживачів; інформацію про страхові органи, які здійснюють обов'язкове страхування пасажирів, вантажу, та умови страхування; перелік категорій населення, що мають право позачергового придбання квитків; перелік категорій громадян, які мають пільги щодо плати за проїзд; схему розташування і нумерацію місць в автобусах; план евакуації громадян та майна автостанції на випадок надзвичайної ситуації; відомості з безпеки дорожнього руху; перелік послуг, які надаються автостанцією; номери телефонів, за якими здійснюється бронювання місць та замовлення квитків; відомості про розташування приміщень автостанції і режим їх роботи; графічні умовні знаки - символи (піктограми), що стосуються обслуговування громадян.

Громадяни на автостанції повинні одержувати чітку, лаконічну та вичерпну інформацію через систему гучномовного зв'язку.

Для посадки (висадки) пасажирів на міжнародних маршрутах на автостанції передбачаються окремі посадкові платформи. На трафаретах, розташованих на платформах міжнародних маршрутів, та у розкладі відправлення (прибуття) автобусів інформація подається двома мовами у два рядки: верхній українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюються перевезення.

У кімнатах для водіїв на автостанціях повинна розміщуватися інформація з безпеки дорожнього руху, де зазначаються оперативні дані про дорожньо-транспортні події, їх причини і наслідки, а також рекомендації щодо запобігання їм. Автостанція забезпечує водіїв автобусів інформацією про гідрометеорологічні умови на ділянках маршрутів, які вона обслуговує.

Основні терміни:

багаж - вантаж, розміри якого не перевищують 100 x 50 x 30 сантиметрів, а вага становить понад 30, але не більш як 40 кілограмів;

багажна квитанція - офіційна розписка, яка підтверджує прийняття вантажу для перевезення;

бронювання місця - закріплення місця за пасажиром, яке гарантує придбання квитка на проїзд;

вантаж - усі предмети з моменту їх прийняття для перевезення до видачі одержувачу;

графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу;

замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги;

замовник перевезень - урядовий орган державного управління в галузі автомобільного транспорту, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні та обласні держадміністрації;

інтервал руху - проміжок часу між відправленнями автобусів;

квиток - документ, який надає пасажиру право на користування автомобільним транспортом;

керівник групи - особа, яка очолює організовану групу дітей під час поїздки;

оборотний рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку;

паспорт маршруту - реєстраційний документ, що містить відомості про маршрут, його схему, графік руху тощо;

перевезення маятникові - перевезення групи пасажирів, що здійснюються у визначений строк з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави з наступним поверненням групи автобусом того ж перевізника в державу її початкового від'їзду;

перевезення нерегулярні - перевезення, умови здійснення яких визначаються в кожному окремому випадку за погодженням між замовником і перевізником;

перевезення регулярні - перевезення за визначеними та узгодженими маршрутами і розкладами руху;

пасажирський перевізник - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги за договором про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування;

перон - частина території автостанції, на якій здійснюється посадка та висадка пасажирів;

платформа - частина перону (рівний підвищений майданчик), біля якого зупиняється автобус для здійснення посадки та висадки пасажирів;

рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту;

розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом загального користування;

ручна поклажа - вантаж, розміри якого не перевищують 60 x 40 x 20 сантиметрів, а вага - 30 кілограмів. До ручної поклажі належать також упаковані лижі, дитячі санчата, дитячі та складані велосипеди, дитячі коляски тощо;

схема маршруту - графічне зображення маршруту умовними знаками;

транспортна мережа - сукупність ліній транспортних сполучень, якими здійснюються пасажирські перевезення;

транспортні послуги - діяльність, пов'язана із задоволенням потреб населення в перевезеннях;

трафарет - покажчик інформації для пасажирів про маршрут;

формуляр - документ, який визначає порядок виконання міжнародних нерегулярних та маятникових перевезень, містить програму поїздки і список пасажирів.

Поиск по сайту: