Основні складові частини

Структуру ОС складають такі модулі:

базовий (ядро ОС) – керує файловою системою, забезпечує доступ до неї й обмін файлами між периферійними пристроями;

командний процесор – розшифровує та виконує команди користувача, що надходять, насамперед, через клавіатуру;

драйвери периферійних пристроїв – програмно забезпечують узгодженість роботи цих пристроїв із процесором;

додаткові сервісні програми (Утиліти) – роблять зручним і багатостороннім процес спілкування користувача з комп’ютером.

9. Basiс- нескладна мова програмування-це підкресленно тим, що програми не мають заголовка. Текст програми не може починатися з будь-якого оператора. Найчастіше перші рядки програми вносять назву її програми або її призначення. Рядки які починаються на REM не вионується. Програми BASIС складаються з рядків операторів: оператори введення та виведення.
Оператори розгалуження і циклу. Текст програми закінчується службовим словом END. Оператор ведення даних.

INPUT-зчитує значення введені з клавіатури. Оператор виведення інформації на экран PRINT. Оператор очищення екрану: CLS

10. Змінні і константи в Basic. Для того, щоб позначити змінні і константи в Basic використовуються літери латинського алфавіту-індефікатори. Змінні в Basic можуть бути таких видів:

1- Символьні

2- Дійсні

3- Масиви

4- Записи

За умовчанням важається, що змінна належить до дійсного типу. В Basic в графічному режимі, для того щоб, перемкнути Basic в графічний режим є така комбінація SKREEN_№. Де номер вказує на тип та розширення відеоадаптера. Для того, щоб позначити точку на екрані використовують оператор PSET (x,y)c; C-це колір точки. X,Y-координати точки. Для того щоб намалювати лінію треба написати так: Line (x1;y1)-(x2;y2) c. Оператор малювання кола: CIRCLE (x;y) R,C. R-радіус. Оператор для зафарбовування фігур. PAINT (x;y) c1, c2. C1-колір фігури, С2- колір контуру фігури. Для того, щоб запустити програму на виконання, потрібно виконати таку послідовність команд. В рядку меню вибираємо опцію RAM потім START, (RUN-START). Або комбінація клавіш Shift +F5.

11. Змінні і константи в Basic. Для того, щоб позначити змінні і константи в Basic використовуються літери латинського алфавіту-індефікатори. Змінні в Basic можуть бути таких видів:

1- Символьні

2- Дійсні

3- Масиви

4- Записи

За умовчанням важається, що змінна належить до дійсного типу. В Basic в графічному режимі, для того щоб, перемкнути Basic в графічний режим є така комбінація SKREEN_№. Де номер вказує на тип та розширення відеоадаптера. Для того, щоб позначити точку на екрані використовують оператор PSET (x,y)c; C-це колір точки. X,Y-координати точки. Для того щоб намалювати лінію треба написати так: Line (x1;y1)-(x2;y2) c. Оператор малювання кола: CIRCLE (x;y) R,C. R-радіус. Оператор для зафарбовування фігур. PAINT (x;y) c1, c2. C1-колір фігури, С2- колір контуру фігури. Для того, щоб запустити програму на виконання, потрібно виконати таку послідовність команд. В рядку меню вибираємо опцію RAM потім START, (RUN-START). Або комбінація клавіш Shift +F5.

12. Під час роботи і комп'ютером можливі пошкодження або знищення інформації на дисках. Це може відбуватися через фізичне пошкодження магнітного шару диска і неправильне коригування або випадкове знищення файлів, пошкодження ін­формації комп'ютерними вірусами тощо. Тому для зменшення втрати інформації слід мати архівні копії файлів з найбільш важ­ливою для вас інформацією. Такі файли рекомендується періо­дично поновлювати.

Архівний файл — це сукупність одного чи кількох файлів, які знаходяться у стислому вигляді в єдиному файлі (архівному), з якого їх можна при необхідності дістати у початковому вигляді.

Архівація — це процес перекодування деякої сукупності фай­лів з метою зменшення загального об'єму пам'яті, який вони за­ймають.

Архівні файли займають менше місця на диску, ніж початкові файли. Будь-який з початкових файлів при необхідності можна-дістати з архіву. Довідатися, які файли входять в архів, можна зі змісту архіву.

Програми, призначені для роботи з архівами, називаються ар­хіваторами... •

Практично принцип стискання інформації в усіх програмах-архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повто­рюються, і заміна їх коротшими. Завдання архіватора — знайтиці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допо­могою якої можна було б «згадати», де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть...

Наприклад, нехай маємо файл, який містить багато однотип­них слів: комп'ютер, комп'ютера, комп'ютерна, комп'ю­теризація тощо. Якщо сполучення 9 букв „комп'ютер" замінити простою буквеною комбінацією „чц", то розглянута система слів перетвориться в систему: „чц", „чца", „чцна", „чцізація". При такій заміні текст дійсно зменшується. Однак в реальних програмах-архіваторах процес перекодування інформації відбувається значно складніше.

Упакування файлів в архіви і розпакування їх — одне з найпо­ширеніших завдань, з якими стикається користувач при роботі з архівами. Існує безліч програм архіваторів. Нині частіше викори­стовуються Windows-версії архіваторів: winZip, WinRar, WinArj.

За допомогою програм-архіваторів можна:

- Створювати нові архіви;

- Створювати архіви, що саморозпаковуються;

- Розпаковувати архіви;.

- Додавати файли до існуючого архіву;

- Вилучати файли т архіву;

- Поновлювати файли в архіві;

- Переглядати зміст архіву.

13. До складу операційної системи Windows входить низ ка службових програм, призначених для обслуговування дискової підсистеми ПК:Очистка диска;

Дефрагментация диска

Проверка дискаОчистка диска. Програма Очистка диска дозволяє знайти непотрібні файли і видалити їх, щоб звільнити місце на жорсткому диску. Її вікно періодично з’являється на екрані, коли не вистачає вільного місця на жорсткому диску.Після запуску програми вказують диск, на якому потрібно провести очистку. У вікні програми Очистка диска відображаються імена файлів і папок, які можуть бути видалені, зокрема тимчасові файли, завантажені з Internet. Опис файлів, виділених у списку Удалить следующие файлы, наводиться в рамці Описание.Відкривши вкладку Допольнительно вікна Очистка диска, ви зможете звільнити додаткове місце на диску, видаливши невикористовувані компоненти Windows і програми.Дефрагментація диска. Мета програми – прибрати фрагментацію файлів на диску, впорядкувати розташування файлів і вільного простору з тим, щоб підвищити швидкість запуску програм і читання даних.Фрагментація файлів відбувається після видалення старих і записування нових. Новий файл може не вміститися на тому місці, де розташовувався видалений, і буде записаний на розташованих у різних місцях декількох блоках кластерів, що збільшить час зчитування. Аналогічно після видалення декількох файлів, розташованих у різних місцях, новий файл може не поміститися в одному місці і буде розміщений у двох або більше несуміжних блоках кластерів.Фрагментація диска відбувається по мірі зростання кількості видалених і знову записаних файлів на диску. Вона подовжує шлях переміщення голівок вводу/виводу жорсткого диска і може збільшити час зчитування і запису файла на диск.Програма дефрагментації диска переміщає всі файли до початку диска після зарезервованої для системних файлів ділянки і розташовує підряд фрагменти одного файла.Можна переглянути звіт про дефрагментацію, у якому будуть наведені свідчення про розміри тому, кластера, відсоток вільного місця. Перед тим як виконати дефрагментацію диска, натисніть кнопку Анализ, щоб знати, чи потрібно затрачати час на цю операцію. Не підлягають дефрагментації компакт-диски, мережні диски та стиснуті диски, формат яких Windows не підтримує.Бажано дефрагментацію дисків виконувати в час простоювання комп’ютера: в обідню перерву або вночі, якщо комп’ютер не вимикають на ніч. Кнопка Пауза дає можливість тимчасово призупинити процес дефрагментації.Перевірка диска. Сервісна програма, що шукає і виправляє помилки в файловій системі або окремих файлах, шукає і виправляє помилки в таблиці розміщення файлів, в довгих іменах файлів, а також усуває помилки, що пов’язані з втраченими кластерами.Цю програму потрібно запускати систематично, але майте на увазі, що диск під час роботи програми недоступний. Перевірка великих дисків займає значний час.Запуск програми відмінний від попередніх службових програм. По-перше, програма може запускатися автоматично при некоректному вимкненні ПК і якщо виникають неполадки на дисках. По-друге – користувачем:в програмі Мій комп’ютер слід ввімкнути контекстне меню на піктограмі диска, що підлягає перевірці;

вибрати команду Свойства – вкладка Сервис – відкривається вікно властивостей диска;

програма вмикається кнопкою Выполнить проверку.

в вікні встановити параметри перевірки диска і натиснути кнопку Запуск.

Майте на увазі – перевірка на системному диску почнеться після перезавантаження ПК, що забезпечує монопольний доступ до файлів, розміщених на диску.

14. У редакторі Word для створення документа використовуються три складовi, символи, абзаци і розділи. Документ складається з одного чи кількох розділів. Більшість документів містить тільки один розділ. Один або кілька абзаців утворюють розділ. Абзац складається з одного чи кількох символів..

Для кожної із перелічених складових використовуються свої параметри форматування.

Щоб переміщувати, форматувати, вилучати або вносити змі­ни до тексту, необхідно його виділити. Виділяти частину доку­мента можна як за допомогою мишки, так і за допомогою клавіатури.

Протяжка — один із способів виділення будь-якої частини тексту. В деяких випадках для виділення тексту використовуєть­ся смуга виділення — це завжди присутня вузька область зліва від тексту.

Для переміщення та копіювання фрагменту тексту слід:

1. Виділити той фрагмент, який треба перемістити або скопіювати.

2. Натиснути кнопку Вьірезать для переміщення або Копировать для копіювання.

3. Встановити курсор у місце вставки та натиснути кнопку Вставить на панелі інструментів..

Для заміни виділеного тексту іншим слід виділити текст, який треба замінити, та набрати з клавіатури новий текст. Word про­понує такий засіб, як автозаміна.

Автозаміна — автоматична заміна із підготовленого списку слів з типовими помилками, скороченнями на правильні або повні.

Може виникнути потреба знайти у багато сторінковому доку­менті якесь певне слово, групу слів або речення. Наприклад, у тексті кулінарних рецептів української кухні знайти «пироги з сиром». Для цього необхідно подати команду Правка/ Найти.

Для знаходження потрібного фрагменту і заміни його на ін­

ший вибрати команду Правка/ Заменить.

Кожен символ у документі несе в собі інформацію про фор­матування, яке виконується за допомогою встановлення відпо­відних значень параметрів опцій. у діалоговому вікні Фор­мат/Шрифт.

Основні параметри форматування символів, які можна задати та змінити:

• шрифт; • інтервал; '.

• розмір;, - зміщсння;

• підкреслення; • кернінг для символів;

• колір; • анімація.

• ефекти;

Найшвидшими способами форматування є кнопки панелі ін­струментів і передбачені комбінації клавіш. Наприклад, для змі­ни написання символів зручно користуватися такими комбіна­ціями клавіш: Ctrl+I - курсив, Ctrl +В — напівжирний, Ctrl +U — підкреслення.

Абзац у документі Word це сукупність символів, яка закін­чується маркером абзацу, що створюється в результаті натис­кання клавіші Епtег. Цей знак є прихованим символом, що вво­диться щоразу, коли користувач натискає клавішу Епtег. Пара­метри форматування абзацу зберігаються у маркері абзацу. Абзац може містити багато символів або не мати жодного.

Щоб змінити форматування абзацу, необхідно спочатку виді­лити абзац, а потім застосувати потрібні параметри форматуван­ня., Для виділення абзацу достатньо встановити курсор на цьому абзаці, або виділити деяку його частину.

Основні параметри форматування можна змінити за допомо­гою команди меню Формат/Абзац. У діалозі, що з'явився, ви мо­жете встановити такі параметри:

тип вирівнювання;

абзацні відступи;

міжрядковий інтервал;

перший рядок; /

інтервали перед абзацом і після абзацу;

заборона висячих рядків;

не відривати від попереднього;

з нової сторінки;

заборонити нумерацію рядків;

табуляція (Формат/Табуляция);

межі та заливка (Формат/Границь» и заливка);

список (Формат/Список).

Під час оформлення різних списків зручно використовувати абзаци з маркерами (наприклад, у списку вище вставлені марке­ри а також пронумеровані абзаци. Для створення маркуваль­них нумерованих списків виділіть потрібні абзаци і натисніть кнопку Маркери на панелі інструментів або кнопку Нумерация.

Проте точнішим засобом є Формат/Список.

Коли необхідно, щоб певні частини документу мали різний вигляд, тоді документ треба поділити на розділи та відформату­вати кожний розділ за своїми параметрами.

До основних параметриі розділу відносять:

• параметри сторінки;

• номери сторінок;

• колонки;

• номери рядків;

• розміщення приміток;

• колонтитули;

• вставлення розривів.

Буфер обміну — це спеціальна ділянка пам'яті, у якій можна розмістити виділений фрагмент тексту (вирізати або копіювати на старому місці) для того, щоб його вставити в інше місце того самого або іншого документа.

Зазвичай буфер обміну може містити один об'єкт, але вже є багато програм, де буфер обміну є багатомісний.

Для роботи з буфером обміну використовують команди Ко­піювати у буфер (Ctrl+С), Вставляти з буфера (Ctrl+Y). Вони є в меню команди Редагувати (Правка) чи в контекстних ме­ню об'єктів, а також продубльовані кнопками на панелі інструментів.

15. Анкетні та статистичні дані, дані виробничого характеру тощо

варто наводити у вигляді таблиць. '

Таблиці призначені для наочного подання інформації, а також для задання специфічного розташування текстових блоків на сторінці документа. Елементи таблиці: клітинки (комірки, ча­рунки), рядки, стовпці, рамки (межі) і дані, які є в клітинках.

Таблицю створюють засобами пункту меню Таблиця. Є три способи створення таблиці за допомогою таких команд:

- Вставити таблицю (задається кількість рядків і стовпців май­бутньої таблиці);.

- Намалювати таблицю (за допомогою курсору, який набуває вигляду олівця, зображають структуру таблиці);

- Перетворити текст на таблицю.

Щоб увести дані в клітинку, треба спочатку клацнути у ній мишею. Дані в клітинках вирівнюють за допомогою кнопок па­нелі Таблиці і межі. Щоб переміщатися у таблиці, натискають на клавіші Таb, Shift + Таb чи на клавіші зі стрілками. Щоб змінити розміри клітинок, їх межі на лінійці перетягують за допомогою миші. Усі розміри можна задати вручну за допомогою команд Властивості таблиці... або виконати автодобір розмірів. Вигляд таблиці можна змінити засобами команди Межі і Заливка з пункту Формат. Зокрема вибрати тип рамки, тип, ширину і ко­лір ліній, забрати окремі лінії, сторінку документа взяти в рам-ку-рисунок, клітинки затінити чи залити їх кольором і прикра­сити деяким узором.

Швидко надати таблиці охайного вигляду можна за допомо­гою вбудованих форматів таблиць. Для цього:

1. Клацніть на таблиці.

2. Виберіть команду Автоформат таблиці в меню Таблиця.

3. У списку Стилі таблиць виберіть потрібний формат.

4. Виберіть потрібні параметри..,

5. Натисніть кнопку Застосувати.

Щоб створити новий стиль таблиці, який забезпечує збалан­сованість меж, заливки, вирівнювання та шрифтів у таблиці, слід:.

1. Натиснути кнопку Стилі та форматування на панелі інст­рументів Форматування.

2. В області задач Стилі та форматування натиснути кнопку Створення стилю.

3. В полі ім'л ввести назву стилю..

4. В полі стиль вибрати Таблиця.

5. Вибрати потрібні параметри або натиснути кнопку Фор­мат для огляду додаткових параметрів.

Для перетворення тексту на таблицю слід визначити місця тексту, в яких текст має розділятися на рядки та стовпчики. Такі місця можа визначити за допомогою вставлення до тексту роз­ділових символів. Наприклад, для відокремлення стовпчиків можна використати символи табуляції, а для відокремлення ряд­ків — символи абзацу, тобто при набиранні майбутньої таблиці послідовно наприкінці кожного рядка натискати Епіег, а відо­кремлювати текст кожної клітинки натисканням клавіші Таb. Потім слід виділити текст, який необхідно перетворити в табли­цю, та вибрати вказівку Таблица/Преобразовать в таблицу.

Залишається тільки задати потрібні параметри: вказати кіль­кість та ширину стовпців, відмітити, який символ вважати за роздільник — символ абзацу, табуляції, крапку з комою чи ін­ший.

Перетворення таблиці на текст:

1. Виділіть таблицю, яку необхідно перетворити на текст.

2. У меню Таблиця виберіть команду Перетворити на текст.

У діалоговому вікні Перетворення на таблицю виберіть розділювач, який буде використовуватися замість вертикальних розділювачів, і клацніть кнопку ОК.

16. Робота з графічними об'єктами в середовищі текстового процесора. Вкорінення об'єктів з інших додатків. Приклади.

До графічних об'єктів Word відносять малюнки, геометричні фігури, автофігури, а також фігурний текст. Ці об'єкти пропо­нують додаткові можливості з оформлення таких документів, як реферат, об'ява, листівка тощо.

Малюнок, що вставляється в документ, може бути растровим (точковим) чи векторним.

Растрові малюнки створюються за допомогою растрових графічних редакторів (Раіnt Рhotoshop та ін­ших), виконуються шляхом сканування фотографій чи зйомки на цифровий фотоапарат.

Векторні малюнки створюються в програмах векторних графічних редакторів (СогеDraw, Illustrator та інших). Простий векторний редактор є й у Word.

Для вставки малюнка поставте курсор у потрібне місце документа і виконайте команду Вставка — Рисунок — Картинки (вставка кліпу з колекції) або команду Вставка - Рисунок — С файла (вставка малюнка з файла). У наступних діалогах виберіть потрібний кліп чи файл.

Вставлений малюнок потребує додаткового форматування. Так, щоб змінити розміри малюнка, клацніть мишею по ділянці малюнка і пересуньте один із граничних маркерів. Для задання обтікання малюнка текстом клацніть по малюнку правою кноп­кою миші й виберіть у контекстному меню команду Формат ри­сунки. У діалозі; що відкрився, перейдіть на вкладку Положення, визначте потрібну схему обтікання й клацніть по кнопці ОК.

Графічні об'єкти (лінії, багатокутники, еліпси, зірки, стрілки тощо) створюються в документі Word за допомогою вмонтовано­го векторного редактора. Доступ до інструментів редактора від­кривається за допомогою панелі Рисование.

На панелі Рисование знаходяться інструменти, за допомогою яких кожна зобразити пряму, стрілку, прямокутник і еліпс. Складніші графічні об'єкти (криві, ламані лінії, стрілки, зірки тощо) створюються за допомогою опції Автофигуры.

Після того як об'єкт намальований, можна відрегулювати його розміри, пересуваючи граничні маркери. Щоб перемістити об'єкт, клацніть по ньому мишею і перетягніть при натиснули лівій кнопці в нове положення. Для поворотів об'єкта служить інструмент Вільне обертання на панелі Рисование. Для інших операцій над об'єктом використовуйте інструмент Рисование.

За допомогою вбудованого засобу WordArt можна створювати художньо оформлений текст (нахилений, повернутий і розтягнутий текст, текст із тінню і текст, вписаний у певні фігури). Для створення тексту WordArt клацніть мишею в місці розміщення тексту і виберіть команду меню Вставка — Рисунок — Обьект WordArt або клацніть по кнопці Добавить абьект WordArt і на па­нелі інструментів Рисование. У наступних діалогах потрібно ви­брати варіант оформлення тексту і ввести сам текст, задавши гарнітуру і розмір шрифту.

В документ Місгоsoft Word можна вставляти об'єкти, коли не­обхідно включити дані з файлів, які створені іншими програма­ми Місгоsoft Office або будь-якою програмою, яка підтримує зв'язані об'єкти і вкорінені об'єкти.

Наприклад, щомісячний звіт про стан включає відомості, які містяться окремо, на аркуші Місгоsoft Ехсеl. У випадку створен­ня зв'язку звіту з аркушем дані у звіті будуть оновлюватися кожен раз при оновленні вихідного файла. У випадку вкорінення аркуша у звіт, звіт або кінцевий файл містять статистичну копію даних.

Найзручніший спосіб помістити в документ Місгоsoft Word малюнки, діаграми чи яку-небудь іншу інформацію — внесення інформації у вигляді об'єкта. Внесений об'єкт можна перемішу­вати, масштабувати, копіювати чи видаляти як звичайний гра­фічний об'єкт Місгоsoft Word. Щоб викликати програму, за до­помогою якої був створений об'єкт, достатньо двічі натиснути на ньому мишкою.

Такий додаток, як MS Graph дає змогу створювати в доку­ментах будь-які типи діаграм на основі введених до таблиці даних. Такі діаграми можна підписувати, змінювати їх розміри та міняти місце розташування. Дозволяється також редагувати та форматувати вбудовані до документу діаграми.

Щоб вставити графіку чи діаграму в документ, необхідно спочатку помістити позицію введення до потрібного місця в до­кументі, потім вибрати вказівку Вставка/Обьект і в списку об'єктів вибрати Діаграма Місrocoft Graph, після чого ця програма запускається для роботи та на екран виводиться діаграма-заготовка і таблиця, за даними якої побудована така діаграма.

Ще одним додатком, об'єкти якого використовуються при введенні до документу формул, є редактор формул Місrocoft Eguation 3.0 Вибравши вказівку Вставка/Об'єкт та зі списку об'єктів Місrocoft Eguation 3. на екран виводимо панель інструментів Формула. Тепер необхідно почати вводити формулу за допомогою від­ повідних кнопок цієї панелі.

17. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.

Можна виділити такі режими роботи табличного процесора:

• формування електронної таблиці;

• управління обчисленнями; '

• графічний режим;

•робота з електронною таблицею як базою даних.

Система команд табличного процесора тісно пов'язана з ре­жимами роботи електронної таблиці. Як правило, команди реалізовуються через меню команд або через функціональні клавіші.

Розглянемо детальніше режими роботи електронних таблиць і команди, пов'язані з ними.

1. Режим формування електронних таблиць передбачає за­повнення і редагування документа. Базові команди формування таблиць можна поділити на дві групи:

• команди, що змінюють вміст клітинок (очистити, редагува­ти, копіювати);

• команди, шо змінюють структуру таблиці (вилучити, вста­вити, перемістити). '

2. Режим управління обчисленнями Всі обчислення почина­ються з клітинки, розташованої на перетині першого рядка і пер­шого стовпчика електронної таблиці. Обчислення проводяться в природному порядку, тобто якщо в черговій клітинці знаходить­ся формула, що включає адресу ще не обчисленої клітинки, то

обчислення за цією формулою відкладаються доти, поки значен­ня в клітинці, від якої залежить формула, не буде визначене.

Прй кожному введенні нового даного в клітинку електронна таблиця переобчислюється заново — реалізовується автоматичне переобчислення. У деяких табличних процесорах існує можли­вість установки ручного переобчислення, тобто таблиця переїоб-числюєтьея заново тільки при виборі спеціальної команди.;

3. Графічний режим лає змогу відображати числову інформа­цію в графічному вигляді, частіше за все у вигляді діаграм та гра­фіків. Команди графічного режиму можна поділити на дві групи: команди опису діаграм (задають Дані, які будуть виведені в графічному поданні, задають тип діаграм);

• команди виведення, форматування діаграм та графіків.

4. Робота в режимі баз даних реалізована в професійних ТП. Можливість шукати і вибирати із таблиці дає змогу використову­вати електронну таблицю як нескладну базу даних. Прй роботі з базами даних доводиться мати справу з такими поняттями, як файл, запис, поле даних. У електронних таблицях файлом є сама таблиця, записами — рядки таблиці, полями — клітинки таблиці.

Дані робочого листа можна редагувати двома способами: в рядку формул або безпосередньо в клітинці.

Редагування існуючих записів клітинок. Для редагування спо­чатку оберіть клітинку, дані якої потрібно редагувати, і клацніть у рядку формул. Вміст клітинки з'явиться в рядку формул. Для редагування безпосередньо в клітинці клацніть на ній або натис­ніть клавішу F2.

У редагуванні вмісту клітинки для переміщення курсору вво­

ду можна використовувати мишу або клавіатуру.;

В ЕхсеІ пропонується кілька способів копіювання та перемі­щення даних робочого листа. Можна копіювати дані методом drag-and-dtop, за допомогою команд основного і контекстного меню, клавіатури, стандартної панелі інструментів, використо­вуючи Буфер обмена або копіювати дані в.сусідні клітинки за до­помогою Автозаполнителя.

До форматування даних належать такі дії:.

• Настроювання параметрів перегляду таблиць ЕхсеІ;

• Вибір формату виведення числа;

- Зміна ширини стовпця;

• Зміна висоти рядка;

• Вибір типу шрифту;

• Зміна розміру шрифту;

• Зміна стилю шрифту;

• Вирівнювання і орієнтація даних;

У Форматування сторінки;

• Змінастилю;

Захист клітинок використовується для закриття доступу до виділених клітинок. При створенні документів найчастіше за­хист встановлюється на заголовок, шапку документа, і на клітинки з формулами. Для встановлення захисту на клітинки таблиць виконайте такі дії:

1. Виділіть клітинку або діапазон клітинок робочого листа, на які потрібно встановити захист, але які на даний момент мають бути відкритими для запису і редагування.

2. Виберіть команду Формат/Ячейки та вкладку Защита.

3. Зніміть, якщо потрібно, опцію Защищаемая ячейка:

4. Виконайте команду' Сервис/Защита/Защитить лист.

5. Введіть пароль та підтвердження паролю.

Після чого виконайте перші два пункти, встановіть опцію Защищаемая ячейка.

За необхідності внесення правок у захищені клітинки потр­ібно зняти захист із робочого листа командою Сервис/Защи-та/Снять защиту листа.

18.

Ділова графіка. Побудова діаграм і графіків на основі табличних даних у середовищі табличного процесора. Приклади.

Діаграми призначені для графічного відображення числових даних у звітах, на презентаціях, рекламних чи веб-сторінках тощо.

Діаграми поділяються на стандартні та нестандартні. Діаграму можна побудувати командою за допомогою програми, яка має назву Майстер діаграм. її можна запустити двома способами:

• натисканням на кнопку Майстер діаграм на панелі інстру­ментів;

• командами з меню Вставити/Діаграму.

Перед запуском майстра слід правильно виокремлювати діа­пазони з даними, які треба графічно відобразити. Щоб виокре­мити несуміжні діапазони, потрібно натиснути на клавішу Сtrl.

Під керівництвом майстра виконують чотири кроки.

Крок І: вибрати тип і вигляд діаграми.

Крок2: задати діапазон з даними

Крок 3: задати параметри діаграми

Крок 4: зазначити куди занести діаграму (на поточну, чи окрему сторінку)

Зміни у створеній діаграмі можна внести за допомогою контекстного меню елементів, команди Діаграма або панелі інстру­ментів з назвою Діаграма.

Щоб вставити в діаграму пропущений елемент, використову­ють команди Вставити/ Діаграма/ Параметри діаграми. Тип діа­грами можна в будь-який момент змінити. Для цього діаграму треба вибрати, викликати майстра діаграм, вибрати інший тип і натиснути на кнопку готово.

Для побудови графіків функцій використовують тип діаграми Графік. Цей тип діаграми потребує два ряди значень: значення X мають бути розміщені в лівому стовпці, а значення y — у правому. Для побудови графіків слід виокремлювати діапазон лише зі значеннями функцій.

На одній діаграмі можна побудувати кілька графіків функцій. Цю можливість використовують для проведення порівняльного аналізу значень У при тих самих значеннях X, а також для гра­фічного розв'язання систем рівнянь з двома невідомими.

19. Комп'ютерна мережа — це сукупність комп'ютерів і перифе­рійного обладнання, об'єднаних між собою каналами передачі даних.

Існують різні класифікації комп'ютерних мереж. Одна з них представлена на даній схемі.

Комп'ютерні мережі:

1. За призначенням:- Інформаційні

- Обчислювальні

- Інформаційно-обчислювальні

2. За розміщенням даних: - 3 централізованим банком даних

- 3 розподіленим банком даних

3. За територіальним розподіленням: - Локальні

- Корпоративні

- Регіональні

- Телекомунікаційні

- Глобальні

4. За структурою: - Однорідні

- Неоднорідні

Розглянемо детальніше види мереж за територіальним розпо­діленням.

Локальні мережі — поєднують невелике число комп'ютерів (звичайно до 100) й існують у межах однієї організації чи підпри­ємства. Такі мережі часто створюються для організації інформаційної системи чи, як мінімум, для спільного використання ре­сурсів (дисководів, принтерів, сканерів та іншого обладнання).

Корпора­тивні мережі створюються великими підприємствами (кор­пораціями), банками та їхніми філіями, страховими компаніями, засобами масової інформації. Корпоративні мережі використо­вують для обслуговування клієнтів у віддалених пунктах: філіях, готелях тощо. У таких мережах застосовуються спеціальні заходи для збереження таємниці й виключення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів.

Регіональна мережа - комп'ютери об'єднуються в мережу масштабу регіону країни. Лініями зв'язку для такої мережі можуть бути телефонні лінії чи безпровідний супутниковий зв'язок. Регіональні мережі націлені, як правило, на розв'язання завдань масштабу регіону (інформяпійчс тлбечпе чення роботи електроенергетики, транспорту, регіонального постачання, банківських розрахунків тощо).

Мережі, які охоплюють великі відстані і широке коло кори­стувачів, називаються телекомунікаційними. Телекомунікаційна мережа — це мережа обміну і розподіленого опрацювання ін­формації, що утворюється безліччю взаємозалежних локальних мереж. Передача інформації здійснюється за допомогою теле­фонних, телевізійних і супутникових систем зв'язку.

Мережі різного масштабу можуть бути з'єднані між собою,. Наприклад, локальна мережа підприємства по кабелю може бути підключена до регіональної мережі, а мережі різних регіонів мо­жуть бути зв'язані телефонною лінією. Завдяки об'єднанню ме­реж різного масштабу можливе передавання повідомлень, між містами, країнами і континентами. В цьому разі ведуть мову про глобальні мережі.

Сучасні глобальні мережі використовують телефонний зв'язок. Проте зв'язок між серверами глобальної мережі здій­снюється не звичайними телефонними лініями, а виділеними лі­ніями або спеціальними каналами зв'язку.

Комп'ютер, з якого користувач Інтернету одержує послуги, називається сервером, а комп'ютер користувача — клієнтом чи робочою станцією.

Взаємодія серверів і робочих станцій забезпечується мережним програмним забезпеченням. Призначення робочої станції — виконувати програми, отримані з мережі, а призначення серве­ру — доставляти ці програми до робочих станцій. Схему роботи, коли робочі станції виконують велику частину опрацювання, а файл-сервер надає файли для цього опрацювання, називають розподіленим опрацюванням. Схему опрацювання, за якою робота розподіляється між робочою станцією і файлом-сервером більш рівномірно, називається системою клієнт-сервер.

20. Інтернет (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

21. Класифікація комп’ютерної графіки

В залежності від способу формування зображення, комп'ютерну графіку можна поділити на:

1. растрову;

2. векторну;

3. фрактальну;

4. тривимірну.

За способами представлення кольорів комп'ютерна графіка поділяється на:

1. чорно-білу;

2. кольорову.

За спеціалізацією в різних галузях, комп'ютерна графіка є:

1. інженерною;

2. науковою;

3. web-графікою;

4. комп'ютерною поліграфією.

3. Формати графічних файлів

Формати файлів

JPEG

GIF

BMP

PNG

PSD

TIFF

Поиск по сайту: