Апаратна частина

Складається із з'єднаних між собою різноманітних пристроїв, які можна побачити.

• Процесор

• Запам'ятовуючі при­строї

• Зовнішні пристрої введення-виведення

• Контролери зовнішніх пристроїв

• Засоби зв'язку

4. Алгоритм – це точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданими об’єктами що дозволяє отримати кінцевий результат. Власт.: дискретність, певність, результативність, масовість, скінченність, ефективність.

Алгоритм – чітко задана послідовність кроків, які мають бути виконані для розв’язання завдання.

Алгоритм повинен мати такі властивості:

1. Масовість. Алгоритм повинен бути застосованим до будь-яких елементів з множини вихідних даних.

2. Визначеність. Операції, які використовуються в алгоритмі, не повинні мати двоякого тлумачення і не повинно виникати питання: що саме і як треба робити? Порядок виконання операції має бути строго визначеним.

3. Дискретність. Процес розв’язування алгоритму повинен складатися з окремих завершених операцій, які виконуються послідовно і за скінчений час.

4. Результативність. Виконання послідовності операцій алгоритму повинно приводити до цілком конкретного результату.

5. Формальність. Будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх змісту), діючи за алгоритмом, може виконати поставлене завдання.

Форми подання алгоритмів:

· Словесні;

· Словесно-формульні;

· Графічні;

· Скінчений набір кодів.

При складанні алгоритмів можна поєднувати різні форми подання алгоритмів.

5. Усі розглянуті нами базові алгоритмічні структури — слідування, розгалуження,

повторення — є замкненими, кожна з них має один вхід й один вихід. Це дозволяє розглядати базові структури як цілісні одиниці і використовувати будь-яку з них як елемент іншої. Іншими словами, базові структури можна з’єднувати послідовно і вкладати одна в одну. Теоретично доведено, що для задачі будь-якої логічної складності можна сконструювати структурний алгоритм. Цей доказ є дуже важливим.

Алгоритм, який приписує одноразове виконання однієї і тієї самої послідовності дій при

будь-яких допустимих вхідних даних задачі, називається лінійним.

Складнішими за управлінням є алгоритми, які передбачають два можливі варіанти дій.

6. Алгоритм з розгалуженою структурою – це такий алгоритм у якому виконуються одні вказівки або інші, залежно від результатів перевірки деякої умови (сукупності умов).

Алгоритм дає змогу формалізувати виконання інформаційно­го процесу, тобто виконавець алгоритму може виконувати алго­ритм формально, не вникаючи в зміст поставленої задачі.

Кожен алгоритм має задовольняти певні властивості.

Дискретність. Будь-який алгоритм може бути розбитий на окремі кроки — закінчені дії. Перехід до наступного кроку мож­ливий лише після завершення попереднього.

Визначеність (чи детермінованість). Кожна команда алгорит­му повинна однозначно визначати певну дію і не допускати двоякого тлумачення. Строго визначеним повинен бути і поря­док виконання операцій.

Результативність. Виконання алгоритму має приводити до конкретного результату — розв'язку задачі, якщо навіть він дає і результати, які можуть виявитися і неправильними. Розв'язком задачі може бути також повідомлення про те, що задача розв'яз­ку не має.

Масовість. За допомогою алгоритму можна розв'язувати не одну конкретну задачу, а безліч однотипних задач. Властивість масовості збільшує практичну цінність алгоритму.

Скінченність. Виконання алгоритму повинно завершитися за скінченну кількість кроків. Виконання алгоритму не може закін­чуватися невизначеною ситуацією або ж зовсім не закінчуватися.

Правильність. Алгоритм правильний, якщо його виконання забезпечує досягнення мети.

Формальність. Будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх змісту), діючи за алгоритмом, зможе виконати поставлене завдання.

7. Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера. Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика — три основні складові мов програмування.

Синтаксис - Це система правил, за якими із символів створюються конструкції мови програмування.

Мови програмування поділяються: Низького рівня (мова Асамблера) і Високого рівня (Paskal, Java, C++)

Мови класифікують за такими критеріями:

Рівень абстракції

Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір.

Область застосування

Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як наприклад у мови shell.

Підтримувані парадигми програмування

Об'єктно-орієнтовані, логічні, функційні, структурні…

8. Операційна система (надалі ОС) керує комп’ютером, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різні сервісні функції. Будь-яка програма користується послугами ОС, а тому може працювати тільки під керуванням тієї ОС, забезпечує для неї ці послуги.

Найбільш вживаними ОС є:

операційна система MS-DOS;

операційна система WINDOWS 95, 98, 2000;

MS-DOS було створено в 1981 р.

Функції ОС:

взаємодія програм з апаратними забезпеченням; розподіл оперативної пам’яті; виявлення помилок тощо.

загальне керування ресурсами комп’ютера: запуск програм;

виведення на екран каталогу диска;

копіювання файлів; установлення режимів роботи монітора і принтера і т.д.

Поиск по сайту: