 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення
Тема. Організаційно-правові форми соціального забезпечення
Організаційно-правові форми соціального забезпечення - це способи фінансування і здійснення соціального забезпечення. Ці форми розрізняють за наступними ознаками:
1. Спосіб акумуляції коштів, за рахунок яких фінансується соціальне забезпечення;
2. Суб’єкти, як отримують забезпечення за рахунок цього виду фінансування;
3. Види забезпечення за рахунок цього фінансового джерела;
4. Органи, які надають соціальне забезпечення.
У зв’язку з цим розрізняють три організаційно-правові форми соціального забезпечення:
1. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
2. Фінансування з державного бюджету;
3. Недержавне соціальне забезпечення.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування є основною організаційно-правовою формою. Соціальне забезпечення в суспільстві повинно виконувати дві головні функції: лікувальну і превентивну. Перша пов’язана із запровадженням механізмів боротьби з бідністю, які включають адресну допомогу малозабезпеченим верствам населення, надання житлових субсидій, допомога сім’ям з дітьми тощо. Друга, запобіжна функція, пов’язана з відверненням бідності шляхом надання громадянам можливість протягом свого активного життя здобути право на соціальне забезпечення (від безробіття, хвороби, нещасного випадку на виробництві, інвалідності, в похилому віці тощо). Цю функцію виконує загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, а також фізичними особами на користь яких здійснюється страхування.
Особливості загальнообов’язкового державного соціального страхування
1. умови і порядок здійснення визначаються законом, а не договором;
2. участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні є обов’язковою, а не добровільною;
3. перелік страхових випадків передбачений в законодавстві;
4. страховий внесок не є об’єктом права власності застрахованої особи, тому, поки з цією особою щось не станеться (страховий випадок), цією сумою можуть користуватись інші
5. розмір страхових виплат співвідноситься із середнім заробітком та прожитковим мінімумом.
Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані особи, страхувальники, страхові фонди.
Застраховані особи: фізичні особи, на користь яких здійснюється соціальне страхування. Вони стають суб’єктами після укладення трудового договору, або після реєстрації у відповідних фондах соціального страхування. Всі застраховані отримують Свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Страхувальники – це особи (роботодавці, а деколи і самі застраховані), які сплачують страхові внески. Страховики є відповідні соціальні страхові фонди.
Поиск по сайту: