Загальні вимоги до робочих креслень

Теоретичні відомості до практичної роботи №5

На підставі креслення загального вигляду на завершуючій стадії розробляються креслення окремих деталей.

Розглянемо загальні вимоги до робочих креслень і правила їх розробки.

1. Необхідно оптимально застосовувати стандартні і купувальні вироби, а також інші вироби, освоєні раніше виробництвом і відповідні сучасному рівню техніки; раціонально обмежувати номенклатуру мазкий і сортаментів матеріалів, а також застосовувати найбільш дешеві і найменше дефіцитні матеріали раціонально обмежувати номенклатуру резьб, шліців і інших конструктивних елементів, забезпечувати необхідний ступінь взаємозамінності, наивыгоднейшие способи виготовлення і ремонту виробів, а також максимальну зручність їх обслуговування в експлуатації.

2. Робочі креслення, що входять в комплект конструкторської документації, в сукупності з іншими документами, на які є посилання, повинні давати повне уявлення про пристрій виробу і його складових частин і містити всі дані, необхідні для його виготовлення, контролю, випробування і приймання.

Робочі креслення, як правило, виконують на всі деталі, які входять до складу виробу. Випадки, що допускають виключення з цього правила, будуть приведені нижче. Число складальних креслень повинне бути мінімальним, але достатнім для раціональної організації виробництва (збірки і контролю) виробів.

3. На кожен виріб виконують окреме креслення, за винятком групи виробів, що володіють загальними конструктивними ознаками, на яку випускають групове креслення по ГОСТ 2.113–75* (СТ СЭВ 1179–78). Кожне креслення виконують на окремому листі формату, встановленого ГОСТ 2.301–68* (СТ СЭВ 1181–78). У разі неможливості розмістити всі необхідні зображення на одному листі, допускається виконувати креслення на двох і більш листах з вказівкою на кожному листі його порядкового номера і на першому листі – загального числа листів, на яких виконано креслення. Основний напис і додаткові графи до неї відповідно до вимог ГОСТ 2.104–68* (СТ СЭВ 140–74, СТ СЭВ 365–76) поміщають на кожному листі креслення. При виконанні креслення на декількох листах на першому листі виконують основний напис за формою 1 (висота напису 55 мм), на подальших листах–по формі 2а (висота напису 15 мм). Позначення і найменування виробу на всіх листах одного креслення повинні бути однаковими.

Головне зображення виробу викреслюють на першому листі і не підписують, а на всіх подальших листах над зображеннями (видами, розрізами, перетинами) відповідно до ГОСТ 2.316–68* (СТ СЭВ 856–78) повинні бути зроблені написи типу: «Б–Б лист 1 зона 4А».

Умовно ділити поле креслення на зони рекомендується, якщо робочі креслення виконуються на декількох листах або їх формат перевищує формат А1, для швидкого знаходження місць розташування зображень, а також складових частин виробів відповідно до ГОСТ 2.104–68*.

4. Найменування виробу в основному написі креслення і в специфікації записують в називному відмінку в однині.

Найменування повинне бути по можливості коротким і відповідати прийнятій термінології. Якщо найменування складається з декількох слів, то на першому місці поміщають іменник, наприклад, «Гвинт направляє», «Планка притискна» і ін.

У найменування не слід включати зведення про призначення і місцеположення виробу.

5. На кресленнях застосовують умовні позначення (знаки, лінії, буквені і буквено-цифрові позначення), встановлені державними стандартами. Не слід супроводжувати умовні позначення якими-небудь пояснюючими написами і вказівками номерів стандартів, за винятком тих випадків, коли це спеціально передбачено, наприклад, при позначенні рифления, при позначенні деяких видів різі і ін.

Якщо умовні позначення виконують не за державними, а по галузевими стандартами, то посилання на них обов'язкове.

На робочих кресленнях допускається застосовувати умовні позначення, не передбачені в державних і галузевих стандартах. Умовні позначення в цих випадках роз'яснюють на полі креслення.

Розміри умовних знаків повинні відповідати вимогам стандартів, а при їх відсутності повинні бути визначені з урахуванням наочності і ясності креслення і витримані однаковими при багатократному повторенні.

6. При розробці робочих креслень необхідно прагнути до того, щоб при їх використанні був потрібний мінімум додаткових документів і щоб на кресленні містився мінімум посилань на інші документи.

На кресленнях допускається давати посилання на державні, галузеві, республіканські стандарти, інструкції, технічні умови і інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не утрудняють використання креслень на виробництві.

Допускається на кресленнях давати посилання на технологічні інструкції, коли вимоги, встановлені цими інструкціями, є єдиними, такими, що гарантують необхідну якість виробу. В цьому випадку при передачі конструкторській документації іншому підприємству ці документи повинні бути прикладені до комплекту.

7. На робочих кресленнях не допускається давати посилання на окремі пункти стандартів, технологічних інструкцій, технічних умов і на документи, що визначають форму і розміри конструктивних елементів виробів (фаски, проточки, канавки, кубла і т. п.), якщо у відповідних стандартах немає умовного позначення цих елементів. Всі ці елементи зі всіма даними, необхідними для їх виготовлення, повинні бути приведені на кресленнях. При необхідності допускається на кресленні приводити повний текст якого-небудь стандарту або давати посилання на весь документ або на окремий його розділ.

8. На робочих кресленнях не можна поміщати технологічні вказівки (графічні і текстові), які без необхідності обмежують технолога у виборі технологічного процесу і викликають утруднення у використанні креслень на різних підприємствах. Не допускається на робочих кресленнях указувати номери пристосувань і інструменту, послідовність операцій обробки, режим різання і ін.

Проте технологічні вказівки в тому або іншому ступені знаходять віддзеркалення на кресленнях, наприклад унаслідок фіксації на кресленні певного виду сортового матеріалу (лист, стрічка, швелер); ухвалення відповідного варіанту нанесення розмірів; застосування сумісної обробки декількох деталей; виготовлення складових частин виробу із заготовок (поковка, відливання і т. п.); фіксації способу збірки виробу (розвальцьовування, опресовування і т. п.).

При розробці робочих креслень як виняток допускається давати вказівку про застосування певних прийомів і способів обробки і збірки в тих випадках, коли останні є єдиними, такими, що гарантують необхідну якість виробу. Сюди можна віднести, наприклад: а) сумісне виготовлення суміжних і спільно працюючих частин виробу шляхом механічної обробки загальної заготівки з подальшим її розрізом на окремі частини; б) сумісне розвальцьовування, гибку, тобто виконання однієї деталі по іншій; у) сумісну термічну обробку деталей; г) сумісне притирання деталей; д) сумісне просочення і ін. У всіх цих випадках на кресленнях прийнято виконувати написи і вказівки, подібні приведеним на рис. 121, а.

Для зварних конструкцій прийнято указувати вигляд і спосіб зварки в умовному позначенні шва. Для виробів основного одиничного і допоміжного виробництва на кресленнях, призначених для використання на конкретному підприємстві, допускається поміщати різні вказівки за технологією виготовлення і контролем виробів.

Рис. 121

9. На робочому кресленні виробу необхідно указувати розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь і інші дані, яким воно повинне відповідати перед збіркою або зваркою або перед додатковою обробкою по кресленню іншого виробу, для якого даний виріб є заготівкою (рис. 122, а).

Граничні відхилення розмірів поверхонь елементів виробу треба призначати такі, які забезпечували б наявність необхідного припуска на обробку і не робили б цей припуск надмірно великим, таким, що утрудняє остаточну обробку деталі при збірці.

Розміри, граничні відхилення і шорсткість поверхонь елементів деталей, обробки, що виходять в результаті, в процесі збірки або зварки або після них, треба указувати на складальному кресленні (рис. 122, б).

Виріб, при виготовленні якого передбачається припуск на подальшу обробку окремих елементів в процесі збірки, на робочому кресленні необхідно зображати з тими розмірами, граничними відхиленнями, позначеннями шорсткості поверхні і іншими даними, яким воно повинне відповідати після остаточної обробки. Такі розміри беруть в круглих дужок, а в технічних вимогах на полі креслення роблять запис типу: «Розміри в дужках – після збірки» (рис. 122, в).

Рис. 122

10. Для отримання декоративних поверхонь виробів і їх складових частин або захисту цих поверхонь від корозії на них наносять різні покриття. Як покриття застосовують лаки, фарби, оксидні плівки, запобіжні мастила, антикорозійні метали, наприклад, хром, нікель, цинк і ін.

На кресленнях виробів і їх складових частин необхідно давати вичерпні вказівки про вид покриття і про вимоги, що пред'являються до покриття. Правила нанесення на кресленнях позначень покриттів дані в ГОСТ 2.310–68* (СТ СЭВ 367–76).

На робочих кресленнях виробів, які піддаються покриттю, указують розміри і шорсткість поверхні до покриття. Допускається також одночасно указувати розміри і шорсткість поверхні до і після покриття. При цьому розмірні лінії і позначення шорсткості поверхонь до покриття наносять на контурній лінії деталі, а після покриття – на штрихпунктирной потовщеній лінії, що позначає поверхні, що піддаються покриттю (рис. 123, а).

При необхідності вказати розміри і шорсткість поверхні тільки після покриття відповідні розміри і позначення шорсткості поверхні відзначають знаком «*» і в технічних вимогах креслення роблять запис типу: «,*Розміри і шорсткість поверхні після покриття» (рис. 123, б ).

Рис. 123

11. На кресленнях деталей указують необхідні дані, що характеризують властивості матеріалу готовою де али і матеріалу, з якого деталь повинна бути виготовлена. При виборі матеріалу конструктор повинен виходити з конструктивних, технологічних і економічних вимог, тобто матеріал повинен володіти необхідними характеристиками, що відповідають технічному завданню і технічним умовам (маса, міцність, пружність, коррозионно-стойкость, електропровідність і ін.), повинен забезпечувати найменшу трудомісткість і раціональну побудову технологічного процесу, а також найменшу собівартість виробу.

Поиск по сайту: