Основні інструменти регулювання міжнародної тур діяльності

Регламентація турдіяльності здійснюється з боку спеціалізованих міжнародних туристських організацій і державних органів.

Інструментами регулювання міжнародної туристської діяльності виступають правові акти й офіційні документи, що спрямовані на встановлення певного порядку, норм, правил, принципів і підходів у здійсненні турдіяльності, які слугують цілями інформації, орієнтації, просування та реалізації на практиці заявлених і проголошених ідей, принципів, концепцій і стратегій.

Інструменти регулювання міжнародної тур діяльності

• міжнародні декларації,

• конвенції,

• резолюції,

• угоди,

• протоколи,

• рекомендації, що прийняті на міжнародних конференціях і форумах

Міжнародні декларації

офіційні заяви учасників міжнародних організацій чи міжнародних конференцій, що проголошують основні принципи політики або програмні положення діяльності організацій у будь-якій конкретній сфері міжнародних відносин

Міжнародні конвенції

один з видів договорів, який установлює взаємні права й обов'язки держав у певній галузі людської діяльності

Основні інструменти регулювання міжнародної турдіяльності:

• Всесвітня декларація з прав людини (1948 р.);

• Міжнародний пакт з економічних, соціальних і культурних прав (1966р.);

• Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (1929 р.);

• Чиказька конвенція з міжнародної цивільної авіації (1944 р.), а також Токійська, Гаазька, Монреальська конвенції з того самого питання;

• Конвенція з митного забезпечення туризму (1954 р.);

• Будапештська конвенція зі спрощення турподорожей (1976 р.);

• Конвенція з захисту світової культурної і природної спадщини (1972 р.);

Манільська декларація зі світового туризму (1980 р.);

• Софійська резолюція VI сесії Генеральної асамблеї ВТО, що прийняла Хартію туризму, Кодекс туриста (1985 р.); Конвенція з прав дитини (1990 р.);

• Буенос-Айреська резолюція IX сесії Генеральної асамблеї ВТО з забезпечення туризму і безпеки туристів (1991 р.);

• Туристична декларація Світового туристичного форуму в Осаці і Всесвітньої конференції міністрів з туризму (1994 р.);

• Генеральна угода з торгівлі послугами (1994 р.);

• Каїрська резолюція XI сесії Генеральної асамблеї ВТО щодо запобігання організованому секс-туризму (1995 р.);

• Стокгольмська декларація проти комерційної сексуальної експлуатації дітей (1996 р.);

• Манільська декларація із соціального впливу туризму (1997 р.);

• Всесвітній кодекс етики в туризмі (1999 р.).

Поиск по сайту: