Облік власного капіталу і забезпечення зобов’язань

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і оцінюється за вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, облікова формула капіталу набуває вигляду:

К=А, оскільки З=0, де:

К – власний капітал;А – активи(вартість майна);З – зобов¢язання.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов¢язання перед юридичними і фізичними особами. Боргові зобов¢язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок його активів. З врахуванням залучених коштів власний капітал (тобто капітал, який належить власникам підприємства) визначається як різниця між вартістю його майна і зобов¢язаннями:

К=А-З.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов¢язань.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов¢язань, які призводять до його зміни.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визначення та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів і зобов¢язань.

Власний капітал є одним з найважливіших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства. Він виконує такі функції:

· довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

· самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників;

· фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

· розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна у разі ліквідації підприємства;

· відповідальності і захисту прав кредиторів – забезпечення вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників.

Джерелами утворення власного капіталу є: внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів; накопичення суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві. Власний капітал може збільшуватися внаслідок конвертування зобов¢язань, а також збільшення вартості активів, не пов¢язаного із зростанням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів), одержання активів у формі дарчого капіталу.

За формою власний капітал поділяється на:

· інвестований (вкладений або сплачений) капітал;

· дарчий капітал;

· нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Дарчий капітал – додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал – капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов¢язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

- додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим від встановленої законодавством суми.

Дані про власний капітал подаються в І розділі пасиву балансу, в розрізі його складових: статутний, пайовий, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Крім цих складових власний капітал представлений ще такими статтями як неоплачений капітал, вилучений капітал і непокритий збиток. Ці статті мають від¢ємне значення і зменшують розмір власного капіталу за відповідний період.

Для початку діяльності підприємства незалежно від його організаційно-правової форми необхідно мати певний стартовий капітал, який би дозволив профінансувати першочергові заходи щодо налагодження фінансово-господарської діяльності. Засновники підприємства наділяють новостворену юридичну особу певним обсягом коштів чи майна, формуючи статутний фонд підприємства. Обов¢язковість його створення встановлена лише для господарських товариств. Щодо решти підприємств – це право, а не обов¢язок засновників. Однак доцільно формувати статутний фонд і в підприємствах інших організаційно-правових форм.

Мінімальний розмір статутного фонду становить:

· для акціонерних товариств – 1250 мінімальних заробітних плат;

· для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю – 100 мінімальних заробітних плат.

Крім того, законодавством щодо конкретних видів господарських товариств (за родом діяльності) встановлені спеціальні правила по мінімальному розміру статутного фонду.

Важливим аспектом формування статутного фонду є склад внесків. Вкладами засновників та учасників підприємства до статутного фонду можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. інтелектуальна власність), грошові кошти, у т.ч. в іноземній валюті. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. При цьому спеціальним законодавством можуть встановлюватися додаткові обмеження щодо складу внесків засновників (учасників).

У разі, якщо до статутного фонду вносяться грошові кошти, розмір корпоративних прав засновника є відомим.

Корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у випадку її ліквідації відповідно до чинного законодавства незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, створеного на праві однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Одержана номінальна сума грошей співвідноситься із загальним розміром статутного фонду і визначається частка засновника у статутному фонді. У разі, якщо вноситься майно, воно повинно бути відповідним чином оцінене. Порядок оцінки вкладів зазначається в установчих документах (найчастіше вартість матеріальних та нематеріальних активів визначається самими засновниками), якщо законодавством не передбачено інше.

Вклади засновників (учасників) підприємства повинні вноситися у строки, передбачені законодавством та установчими документами. Якщо створення статутного фонду є обов¢язковим, строки внесення чи часткового внесення вкладів можуть бути умовою державної реєстрації юридичної особи, умовою надання ліцензії тощо. Зокрема, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (чи додатковою відповідальністю) кожен із засновників повинен внести щонайменше 30% від свого вкладу до статутного фонду, а решту – протягом року із дня державної реєстрації товариства. 50% вкладу до державної реєстрації повинно бути внесено і засновниками довірчих товариств, а решта – протягом трьох місяців із дня державної реєстрації товариства. Особливості внесення вкладів передбачені і для акціонерних товариств.

Факт внесення вкладу підтверджується відповідними документами (у разі внесення грошей – довідкою банківської установи про надходження коштів на тимчасовий рахунок, а в разі внесення майна – актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною, коносаментом тощо).

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 “Статутний капітал”. Це рахунок пасивний, балансовий, основний, призначений для обліку власних джерел фінансування підприємства. За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Розмір статутного капіталу не змінюється внаслідок надходження чи вибуття активів. Збільшувати або зменшувати його можна тільки після державної реєстрації змін до статуту підприємства, пов¢язаних зі збільшенням (зменшенням) розміру статутного капіталу. При цьому зміна власника акцій, часток внаслідок укладання угод купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування не матиме ніякого впливу на розмір статутного капіталу, що відображений на рахунку 40.

При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим від мінімального розміру, установленого законодавством.

В АТ «Утківське відгодівельне господарство» сума статутного капіталу визначена в Статуті підприємства (Додаток).

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У недержавних підприємствах сума статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства.

Розмір статутного капіталу не змінюється внаслідок надходження чи вибуття активів. Збільшувати або зменшувати його можна тільки після державної реєстрації змін до статуту підприємства, пов¢язаних зі збільшенням (зменшенням) розміру статутного капіталу. При цьому зміна власника акцій, часток внаслідок укладання угод купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування не матиме ніякого впливу на розмір статутного капіталу, що відображений на рахунку 40.

При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим від мінімального розміру, установленого законодавством.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал створюється кредитними спілками, підприємствами споживчої кооперації, житлово-будівельними кооперативами, колективними підприємствами та іншими підприємствами, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. До таких підприємств відносяться і сільськогосподарські виробничі кооперативи, які є повноправними членами ринкового середовища.

Облік власного капіталу в сільськогосподарських кооперативах здійснюється відповідно до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”. У сільськогосподарському кооперативі створюється неподільний та пайовий капітал. Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу і складається з обов¢язкового та додаткового паю. Розміри обов¢язкових пайових внесків встановлюються в рівних частинах або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу у його господарській діяльності. Додаткові паї – це внески членів кооперативу понад обов¢язкові паї, які передаються ними за власним бажанням до пайового капіталу. Вони можуть бути перетворені в обов¢язкові паї, якщо зобов¢язання щодо участі члена в господарській діяльності кооперативу зростають. Сума внеску, що перевищує обов¢язковий розмір (наприклад, при внесенні до кооперативу будівлі значної вартості), буде складати додатковий пай.

Порядок формування і розміри неподільного капіталу визначаються статутом. Він формується за рахунок вступних внесків членів кооперативу у розмірах, встановлених статутом, та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не відносяться.

В процесі функціонування кооперативу його пайовий капітал може збільшуватися за рахунок паїв нових членів, асоційованих членів реінвестування прибутку тощо.

Для обліку й узагальнення інформації про суми вступних, пайових і додаткових внесків членів сільськогосподарських кооперативів призначено пасивний рахунок 41 “Пайовий капітал.

За кредитом цього рахунка відображається збільшення пайового капіталу, за дебетом – його зменшення.

Аналітичний облік за рахунком 41 ведеться по кожному члену кооперативу в розрізі складових його внеску.

В АТ «Утківське відгодівельне господарство» пайового капіталу немає.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: “Додатковий вкладений капітал” та “Інший додатковий капітал”. Додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій акціонерного товариства перевищує їхню номінальну вартість. Інший додатковий капітал — сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Для узагальнення інформації про різні види додаткового капіталу призначено рахунок 42 “Додатковий капітал”. Це рахунок пасивний, балансовий, призначений для обліку власних джерел фінансування підприємства. За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом — його зменшення.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

421 Емісійний доход

422 Інший вкладений капітал

423 Дооцінка активів

424 Безоплатно одержані необоротні активи

425 Інший додатковий капітал

Нарахування амортизації на необоротні активи, які відносяться до соціальної сфери, і ті, що не підлягають паюванню, відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів записом за дебетом субрахунку 949 “Інші витрати операційної діяльності” і кредитом рахунку 13 “Знос необоротних активів”. Одночасно на суму нарахованої амортизації вищезазначених об'єктів зменшується додатковий капітал. Ця операція відображається за дебетом рахунку 426 “Фонд майна соціальної сфери та загального користування” і кредитом рахунку 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал призначений на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік.

Формування резервного (страхового) фонду в господарських товариствах є обов'язковим. Для інших підприємств це вважається внутрішньо справою. Так, резервний капітал в акціонерних товариствах створюється за рахунок прибутку після сплати податків та всіх обов'язкових платежів у розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менш від 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу вказують у встановчих документах, але він не може бути меншим від 5% суми чистого прибутку. Резервний капітал господарського товариства використовуються для покриття балансових збитків підприємства за певний період, на виплату дивідендів за привілейованими акціями у випадку недостатності нерозподіленого прибутку, а також на інші цілі, передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу призначений пасивний, балансовий рахунок 43 "Резервний капітал", за кредитом якого відображається створення резервів, а за дебетом – їх використання. Сальдо рахунку кредитове і відображення залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу введеться за його видами та напрямками використання. Фонди (резерви) підприємства, що утворюється за рахунок прибутку, можуть бути названі згідно з цільовим призначенням їх використання, наприклад:

1. Резерв на покриття непередбачених витрат і балансових збитків минулих років.

2. Фонд дивідендів.

3. Фонд виробничого розвитку.

4. Фонд розвитку персоналу.

5.Фонд соціального забезпечення.

6.Фонд участі персоналу у прибутках.

Для обліку резервів необхідно відкрити відповідні субрахунки до рахунка 43 "Резервний капітал". Доцільність їх створення, а також відсоткове співвідношення визначається за підсумками роботи підприємства кожного звітного періоду.

Сума відрахувань від прибутку в установленому розмірі на створення (поповнення) резервного капіталу відображається по дебету субрахунка 441 "Прибуток нерозподілений" і кредиту рахунка 43 "Резервний капітал". Сума коштів резервного капіталу, спрямована на покриття збитків звітного періоду, облічується за дебетом рахунка 43 "Резервний капітал" і кредитом субрахунка 442 "Непокриті збитки". Сума коштів капіталу, використана на виплату дивідендів за привілейованими акціями, відображається записом: дебет рахунка 43 "Резервний капітал", кредит субрахунка 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами".

В АТ «Утківське відгодівельне господарство» резервного капіталу немає.

Метою діяльності кожного підприємства є одержання прибутку. Прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується ним відповідно до напрямків, які визначені установчими документами з врахуванням обмежень, встановлених діючим законодавством.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Сума нерозподіленого прибутку на кінець звітного року розраховується таким чином: до суми нерозподіленого прибутку за попередній рік додають чистий прибуток за звітний рік, вираховують суму дивідендів за поточний рік та відрахувань на поповнення резервного капіталу (якщо такі здійснюються).

Сума нерозподіленого прибутку зменшується за рахунок нарахованих дивідендів та відрахувань до резервного капіталу. Сума непокритого збитку зменшує розмір власного капіталу підприємства.

Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку ведеться на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Це рахунок активно-пасивний, балансовий, основний, призначений для обліку власних джерел фінансування підприємства. За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом— збитки та використання прибутку.

Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства призначено рахунок 46 “Неоплачений капітал”. Це рахунок активний, балансовий, регулюючий, контрарний, контрпасивний. За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій, за кредитом — погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Дебет рахунка 46 формують після реєстрації статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка, яке вказує на розмір заборгованості власників за внесками до статутного капіталу звітного періоду, віднімають при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Отже, при створенні господарського товариства всю суму зареєстрованого статутного капіталу відображають як неоплачений капітал. Фактичне надходження внесків засновників та учасників господарського товариства зменшує їх дебіторську заборгованість за внесками до статутного капіталу підприємства. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок погашення цієї заборгованості, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передавання активів господарському товариству.

Облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо ведеться на рахунку 45 “Вилучений капітал”. Це рахунок активний, балансовий, регулюючий, контрарний, контрпасивний.

За дебетом рахунку 45 “Вилучений капітал” відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Згідно з п. 25 П(С)БО 13 "Фінансові інструменти" витрати на придбання інструментів власного капіталу (до яких належать акції, частки) відображаються зменшенням додаткового вкладеного капіталу (тобто по дебету рахунка 42 “Додатковий капітал”), а за його відсутності — зменшенням нерозподіленого прибутку або збільшенням непокритого збитку (по рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”). До витрат на придбання інструментів власного капіталу включаються тільки витрати на оплату послуг сторонніх організацій за операціями, результатом яких є збільшення або зменшення величини власного капіталу підприємства. Прибуток (збиток) від продажу, викупу або анулювання інструментів власного капіталу емітент відображає збільшенням (зменшенням) додаткового вкладеного капіталу. Сума перевищення збитку від продажу, випуску або анулювання випущених інструментів власного капіталу над величиною додаткового вкладеного капіталу відображається зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку).

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо. Облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога) ведеться на пасивному, балансовому, основному рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”.

За кредитом рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” відображаються кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, за дебетом – використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Напрямками використання цільових надходжень можуть бути: виплати громадянам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; виконання державних програм селекції в рослинництві і тваринництві; утримання дитячих дошкільних закладів; природоохоронні заходи та інші цілі. Цільові кошти повинні використовуватися тільки за призначенням і відповідно до встановлених кошторисів.

Громадянам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, надають встановлені законодавством пільги та компенсації. Існують чорнобильські виплати, які виплачують за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, а також ті виплати, які виплачує підприємство тільки після отримання коштів від Держказначейства.

До першого виду виплат належать:

- суми виплат щорічної і щомісячної компенсації сім’ям на дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи або стали інвалідами;

- одноразові компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, що стали інвалідами;

- інші компенсації та пільги.

До компенсацій, які виплачує підприємство після отримання коштів від Держказначейства, відносять виплату підвищеного розміру допомоги по догляду за дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею трирічного віку. Підприємство буде виплачувати цю допомогу особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Суми перевищення Держказначейство повинно попередньо перерахувати підприємству на підставі поданого розрахунку.

Якщо підприємство одержує бюджетні кошти на певні цілі (на розвиток виноградарства, садівництва, на виконання державних програм селекції в рослинництві та тваринництві), то воно повинно надати в органи Держказначейства план використання таких коштів. На підставі такого плану одержувачу перераховуються бюджетні кошти і провадиться їх використання. Орган Держказначейства зобов’язаний надавати одержувачу бюджетних коштів виписки про проведені операції по результатах попереднього операційного дня. З метою бухгалтерського обліку руху бюджетних коштів необхідно відкрити субрахунок до рахунка 31 (315 – спеціальний рахунок в Держказначействі).

Рахунки 40-48 ведуться в Журналі-ордері форми № 7с/г, до якого передбачено:

- відомість аналітичних даних по рахунку 42 (ф. № 7.1 с/г)

- відомість аналітичних даних по рахунку 44 (ф. № 7.2 с/г)

- відомість аналітичних даних по рахунку 47 (ф. № 7.3 с/г)

- відомість аналітичних даних по інших рахунках обліку власного капіталу: 40, 41, 43, 45, 46 (ф. № 7.4 с/г)

- відомість аналітичних даних по рахунку 48 (ф. № 7.5 с/г).

Поиск по сайту: