Біорізноманіття як об’єкт уваги міжнародного співтовариства

Біотичне різноманіття, яке охоплює все багатоманіття проявів життя, є класичним предметом вивчення біології, який слугував основним імпульсом для її становлення та розвитку (через інвентаризацію, класифікацію цього багатоманіття, через порівняльний аналіз – до його пояснення.

Є дві галузі біології, для яких завдання систематизації і пояснення біорізноманіття є основним:

– систематика – для таксономічного різноманіття;

– біогеографія – для біохорологічного різноманіття (включаючи синекологічні аспекти та порівняльну фауністику і флористику).

Проте, біорізноманіття, як ходовий, часто вживаний термін зазвучав не так давно – в кінці 80-х років минулого століття, коли за запитом Ради управляючих ЮНЕП (екологічна програма ООН) група експертів обгрунтувала необхідність підготовки міжнародної конвенції про збереження біорізноманіття, як єдиної правової основи всіх міжнародних договорів з охорони видів, їх конкретних популяцій, а також угруповань і екосистем. Така конвенція була прийнята на сесії Генеральної асамблеї ООН з проблем глобальної екології яка відбулась у Ріо де Жанейро в червні 1992 року.

Проблема збереження біорізноманіття після цього набула величезного суспільного, соціально-політичного та етичного значення. У Конвенції зазначено, що головне на сучасному етапі – зберегти біорізноманіття як одну з ключових якостей біосфери, котра забезпечує не тільки її стійкість і стабільність, але й надійність існування та виживання людства. Якраз загроза втрати багатьох елементів багатоманіття життя, в першу чергу видів та їх комплексів, заміни їх космополітичними синантропними комплексами організмів, заставили усвідомити біологічне різноманіття не тільки як загальне поняття, але і як глобальний об’єкт охорони.

При цьому збереження біорізноманіття потребує не тільки сьогоденних, екстренних заходів для спасіння, але й розробки довготривалої системи заходів, включаючи і невиснажливе природокористування. Зараз цей комплекс заходів відомий під назвою «сталий розвиток». Таким чином до наукового завдання вивчення біорізноманіття додалось глобальне, соціальне, політичне, економічне і етичне завдання збереження біорізноманіття.

Біорізноманіття в останнє десятиліття стає одним з найпоширеніших понять у науковій літературі, природоохоронному русі та міжнародних зв'язках. Наукові дослідження довели, що необхідною умовою нормального функціонування екосистем і біосфери в цілому є достатній рівень природного різноманіття на нашій планеті. В даний час біологічне різноманіття розглядається як основний параметр, що характеризує стан надорганізменних систем. У ряді країн саме характеристика біологічних різноманітності виступає в якості основи екологічної політики держави, яка прагне зберегти свої біологічні ресурси, щоб забезпечити сталий економічний розвиток.

Термін «біорізноманіття» є скороченням поєднання слів «біологічне різноманіття». Він зазвичай використовується для опису числа різновидів і мінливості живих організмів. У широкому сенсі цей термін охоплює безліч різних параметрів і є синонімом поняття «життя на Землі».

У науковому світі поняття різноманіття може бути віднесено до таких фундаментальних понять, як гени, види та екосистеми, які відповідають трьом фундаментальним, ієрархічно залежним рівням організації життя на нашій планеті.

Реалізація завдань пов’язаних із збереженням життя на планеті неможлива без фундаментальних знань по біорізноманіттю і перш за все необхідно виділити ті форми біорізноманіття котрі могли б стати головними об’єктами охорони і при цьому були б носіями інших форм біорізноманіття.

Усе різноманіття живих систем на нашій планеті зводиться до 4 основних рівнів організації:

– організмового,

– популяційно-видового;

– екосистемного.

Їм підпорядковані всі інші, відомі в науці, ступені організації та рівні дослідження живих структур.

Поиск по сайту: