Загальна Декларація прав людини (1948)

ПРЕАМБУЛА

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, та їхніх рівних і невідбірних прав є основою свободи, справедливості і загального миру; і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських вчинків, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди матимуть свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і злиднів, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини оборонялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і

беручи до уваги, що конче потрібно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і

беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили у Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя за більшої свободи; і

беручи до уваги, що держави-учасниці зобов’язалися сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі додержанню прав людини та основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання,

Генеральна Асамблея

проголошує цю Загальну декларацію прав людини завданням, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального та ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-учасниць Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхньою юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, станового чи соціального походження, майнового або іншого стану.

Крім того, не повинно проводитися жодного розрізнення на підставі політичного, юридичного або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія самоврядною, підопічною, несамоврядною або якось інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, свободу і на особисту недоторканість.

Стаття 4

Ніхто не повинен утримуватися в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються у всіх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати катувань або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці на рівний захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від будь-якого підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав та обов’язків і для встановлення обгрунтованості висунутого проти неї кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справу було розглянуто прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною, доки її винність не буде встановлено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, за якого їй забезпечуються всі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинку або бездіяльності, які на час їх скоєння не становили злочину за національними законами чи за міжнародним правом. Не може також накладатися покарання тяжче за те, яке могло бути застосоване під час скоєння злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у своє особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість житла, таємницю кореспонденції або свою честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися та обирати собі місце мешкання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, також свою власну, і повертатися до своєї країни.

Стаття 14

1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

2. Це право не може бути використане в разі переслідувань, які насправді грунтуються на скоєнні неполітичного злочину або вчинку, що суперечить меті і принципам ООН.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Нікого не можна безпідставно позбавити громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу і під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки за вільною і повною згодою сторін, що одружуються.

3. Сім’я є природним та основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноосібно, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноосібно, так і разом з іншими, прилюдно чи приватно у навчанні, богослужінні і виконанні релігійних і ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх вираження; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими способами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів та об’єднань.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якого об’єднання.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу має бути основою влади уряду; ця воля повинна виражатися на періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають відбуватися за загального і рівного виборчого права, шляхом таємного голосування або інших адекватних процедур, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи економічних, соціальних і культурних прав за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до устрою і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без жодної дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожен, хто працює, має право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування її самої та її сім’ї та, коли треба, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити в професійні спілки для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, також право на розумне обмеження робочого дня і на платну періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий рівень життя, а також їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта має бути безоплатною, бодай початкова і загальна. Початкова освіта має бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта має бути загально доступною, а вища освіта має бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості і піднесення поваги до прав людини та основних свобод. Освіта має сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами, а також діяльності ООН з підтримання миру.

3. Батьки мають переважне право вибору освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, тішитися з мистецтва, брати участь у науковому прогресі і користуватися його вигодами.

2. Кожна людина має право на захист своїх особистих і матеріальних прав, що є результатом наукових, літературних або художніх творів, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, за якого права людини і свободи, викладені у цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки і можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. У здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлено законом винятково з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод в жодному разі не має суперечити меті і принципам ООН.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не можна витлумачити як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права вести будь-яку діяльність або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

Поиск по сайту: