Словник основних екологічних термінів та понять

Автотрофи – живі організми, здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою сонячного світла (фотосинтез) або енергії хімічних процесів (хемосинтез). До автотрофів належать зелені рослини та деякі бактерії.

Адаптація – пристосування організмів до умов існування, що виробляється у процесі еволюції.

Анабіоз – стан організму, за якого життєві процеси тимчасово припиняються або уповільнюються так, що зникають усі видимі прояви життя.

Ареал – область поширення виду, в межах якої особини здійснюють свій життєвий цикл.

Антропогенний чинник – створений людиною (наприклад, антропогенний ландшафт).

Акліматизація – пристосування організмів до нових умов існування.

Альбінізм – відсутність звичної для даного виду організмів пігментації (забарвлення).

Біогеоценоз – сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії.

Біоіндикатори – група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умови зовнішнього середовища.

Біологічний годинник – узагальнена назва внутрішніх механізмів або регуляторів, завдяки яким організми орієнтуються у часі доби, порах року тощо.

Біоритми – циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів і явищ.

Біомаса – кількість речовини живих організмів (популяцій, видів, окремих живих компонентів), що припадає на одиницю площі або об’єму.

Біосфера – одна з оболонок Землі, що складається із заселених живими організмами частини земної кори, гідросфери та нижнього шару атмосфери.

Вид – сукупність близькоспоріднених організмів, що характеризуються певними, тільки їм властивими морфо-фізіологічними та еколого-географічними особливостями, спільністю еволюційного походження, плідністю потомства від їх схрещування, а також поширенням у межах певної області, яку називають ареалом виду.

Вимирання організмів – часткове або цілковите знищення окремих організмів, таксону або цілих видів флори і фауни з певної території чи акваторії внаслідок еволюційних процесів або непередбаченого опосередкованого впливу людини.

Виховання екологічне – формування у людини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, почуття особистої соціальної відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов’язана з перетворенням навколишнього середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств, розуміння важливості збагачення природних ресурсів.

Вплив антропогенний – вплив людства на об’єкт посередній, непрямий; сума прямих і непрямих впливів людини на об’єкт.

Газостійкість – здатність організмів і їх угруповань зберігати життєвість в умовах забруднення повітряного середовища шкідливими газами, які звичайно не входять до складу повітря.

Генофонд – сукупність генетичного матеріалу, яким характеризується певна репродукувальна популяція чи вид.

Геотропізм – здатність органів рослин набувати певного положення під впливом земного тяжіння.

Деградація – спрощення будови й функцій організмів внаслідок зміни умов існування (перехід від рухомого до нерухомого способу життя або від вільного до паразитичного).

Депресія – явище пригніченості у рості й розвитку рослин, яке полягає в ослабленні росту, зниженні врожайності та інших негативних особливостей.

Домінанти – види, що переважають в угрупованнях. Відрізняються енергією росту й розвитку, значно змінюють умови зростання, обмежуючи тим самим існування в угрупованні багатьох організмів.

Еволюційна екологія – розділ екології, що досліджує еволюцію видів у зв’язку з чинниками середовища й еволюцією біоценозів і екосистем.

Екзоти – рослини і тварини, завезені з інших країн у райони, де раніше їх не було.

Екологія – наука, що вивчає всю сукупність взаємин організмів з їх середовищем.

Екологічна освіта – оволодіння знаннями з основ екології, сприяє розумному спілкуванню людини з природою, конструктивній участі в охороні природи та раціональному природокористуванні.

Екологічні кризи – порушення екосистем на значній території через надмірне забруднення відходами промисловості.

Екологічні чинники – будь-які елементи, умови зовнішнього середовища, що здійснюють той чи інший вплив на живі організми, на які останні реагують пристосувальними реакціями.

Екосистема – функціональна природна система, утворена живими організмами та їхнім середовищем існування.

Екоцид – навмисне руйнування, знищення середовища існування всього живого, що призводить до біоциду.

Екстремальні умови – надто суворі умови для існування організмів. Можуть діяти як стрес.

Етологія – наука про поведінку організмів в умовах екосистем, частина екології тварин.

Ехолокація – здатність деяких тварин випромінювати високочастотні звукові сигнали й сприймати їх відбиття для виявлення здобичі або перешкод.

Життєвий цикл (цикл розвитку) – сукупність фаз розвитку, при завершенні яких організм досягає статевої зрілості і стає здатним давати початок наступному поколінню.

Життя – вища форма існування матерії на нашій планеті, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення, еволюція, нагромадження й передача інформації.

Забруднення – занесення в середовище сторонніх речовин, не властивих йому, які не формуються в ході природних процесів.

Забруднення антропогенне – забруднення середовища, що виникає внаслідок діяльності людини.

Забруднення радіоактивне – форма фізичного забруднення, пов’язана з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.

Заказник – вилучена із сфери господарського користування територія або акваторія, в межах якої певний строк перебувають під охороною окремі елементи природного комплексу (рослинні угруповання, мисливська фауна, рибні запаси тощо).

Заповідник – ділянка простору, на якій законом зберігається в незайманому стані весь природний комплекс та ведуться наукові дослідження.

Захист природи – система заходів, спрямованих на підтримування раціонального взаємовпливу між діяльністю людини й навколишнім природним середовищем.

Ізоляція – відособлення, позбавлення зіткнення з навколишнім середовищем частини популяції, групи особин, частини екосистеми.

Індикатор – фізичне явище, хімічна речовина або організм, наявність, кількість чи зміна стану якого свідчать про характер або зміну властивостей навколишнього середовища.

Індикаторні рослини – рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов навколишнього середовища і які є виразниками цих умов. За наявністю таких рослин можна якісно або кількісно оцінювати умови зовнішнього середовища.

Кадастр – систематизоване зведення відомостей про об’єкт чи явище.

Катаклізми – раптові зміни структури угруповання внаслідок його порушення під впливом зовнішніх природних або антропогенних чинників середовища.

Кислі дощі – дощі, викликані забрудненням атмосфери окисом сірки (IV), мають біоцидну дію, призводять до загибелі організмів, зокрема риби.

Клон – невелика популяція, що являє собою потомство однієї особини, яка розмножується вегетативно.

Кругообіг речовин – основна властивість, характерна риса біосфери. Повторюваний процес взаємопов’язаного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер, відбувається за обов’язковою участю живих організмів і часто порушується людською діяльністю.

Ланцюги живлення – ряд видів організмів або груп, пов’язаних між собою харчовими взаєминами, що створюють певну послідовність у передачі речовин і енергії, кожна попередня ланка є певною мірою поживою для наступної.

Моніторинг – система тривалих спостережень за зміною екосистем і біосфери, а також спостереження за певними об’єктами чи явищами.

МСОП (Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів) – неурядова міжнародна організація, що веде дослідження й пропаганду охорони природи та раціонального використання природних ресурсів. Створена у 1948 році з ініціативи ЮНЕСКО.

Мутації – раптові спадкові зміни організму, окремих його частин, ознак або властивостей, пов’язаних із змінами структури хромосом і генів.

Навколишнє середовище – середовище існування організмів, що оточує їх.

Ноосфера – частина біосфери, де вплив розумової діяльності людини стає основним визначальним чинником її розвитку, провідним чинником розвитку єдиної системи: людство-природа.

Обмін речовин – процес надходження речовин зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності.

Озоносфера – шар озону в атмосфері на висоті 20-25 км. Завдяки високій концентрації озону тут інтенсивно вбирається ультрафіолетова частина сонячної радіації. Тому озоновий шар має виняткове значення для розвитку життя на Землі, перешкоджаючи проникненню на поверхню планети згубного для всього живого ультрафіолетового проміння.

Оптимальні умови – найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму умови зовнішнього середовища.

Охорона природи – система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишнім середовищем, що забезпечує збереження та відновлення природних ресурсів Землі.

Пам’ятки природи – рідкісні або визначні об’єкти живої та неживої природи, що виділені під охорону на невеликій за розмірами території.

Поживні речовини – доступні для рослин сполуки, в яких є необхідні для живлення рослин елементи.

Популяція – сукупність особин одного виду, які тривалий час займають певну територію, фунціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів.

Природа – матеріально-енергетичний та інформаційний світ Всесвіту.

Пристосування – морфофізіологічні зміни організмів і угруповань, а в тварин і зміни поведінки, відповідно до змін умов існування.

Програма біологічна міжнародна (МБП) – науково-дослідна програма ЮНЕСКО, присвячена вивченню головним чином основних біомів планети.

Радіоактивне зараження – концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та ґрунті.

Радіоекологія – розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин на організми та їх угруповання.

Рекреація – вплив людини на навколишнє середовище під час відпочинку.

Релікти – рослинні і тваринні організми, зазвичай рідкісні, які залишились існувати на певній території, збереглися з минулих геологічних часів.

Рослинність – сукупність рослинних угруповань Землі або окремих її районів. Характеризується видовим складом, рясністю видів, певним їх співвідношенням та екологічними зв’язками.

Саморегуляція – автоматичне підтримання сталого стану в біосистемах, здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей після будь-якого природного або антропогенного впливу.

Середовище – сукупність усіх умов, які діють на організм, популяцію або біоценоз, викликаючи відповідну їх реакцію, забезпечуючи їх існування й обмін речовин та енергії.

Спосіб життя – уся різноманітність взаємин особин будь-якого виду з умовами існування, особинами свого й інших видів, яка визначається наявністю специфічних для виду пристосувань, що виникли в ході еволюції.

Теплокровні тварини – тварини з порівняно сталою температурою тіла, яка майже не залежить від температури навколишнього середовища.

Техносфера – частина біосфери, охоплена впливом технічних засобів і споруд, яку становлять витвори людства (міста, села, заводи тощо).

Трофічні зв’язки – зв’язки живлення організмів у біоценозі.

Угруповання – сукупність видів, об’єднаних певними взаєминами між собою, певною територією проживання і впливом комплексу умов існування.

Умови природні – сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, що існують незалежно від діяльності людини і впливають на інші живі організми, тіла та явища у даній системі.

Урбанізація – збільшення відносної площі міст у регіоні.

Фітоекологія – розділ екології, що вивчає взаємини рослин з середовищем існування.

Фітонциди – хімічно активні органічні речовини рослинного походження, які згубно діють на бактерії та гриби.

Фітоценоз – стале рослинне угруповання, сукупність популяцій, пов’язаних умовами місцезростання й взаєминами в межах більш чи менш однорідного комплексу чинників середовища.

Холоднокровні тварини – тварини, що мають невизначену температуру тіла, яка змінюється залежно від температури навколишнього середовища.

Циклічність – закономірне повторення процесів у абіотичному середовищі, наприклад, циклічність коливань земної кори, циркуляція атмосфери й води в

Поиск по сайту: