Загальна характеристика підприємства. Меблі відноситься до рухомого, мобільного майна людини (звідси й сама назва її на багатьох мовах), але найчастіше вона пов'язана з внутрішнім приміщенням

Вступ

Меблі відноситься до рухомого, мобільного майна людини (звідси й сама назва її на багатьох мовах), але найчастіше вона пов'язана з внутрішнім приміщенням, є частиною інтер'єру, своєрідність якого підкреслює. Повна, єдина картина створюється завдяки поєднанню з іншими предметами обстановки, внутрішнього оздоблення.

У нашу епоху проблеми формування матеріального середовища, що оточує людину, привертають до себе увагу все більш широких верств населення. Навряд чи знайдеться людина, яку не цікавили б, скажімо, питання, пов'язані з житлом, меблями, красивими і практичними предметами побуту. Новому поколінню людей більше до душі меблі нових, сучасних форм, однак і стара не втратила своєї притягальної сили. Відвідувачі зазвичай з неприхованим інтересом і задоволенням розглядають зразки старовинних меблів в музеях і антикварних магазинах; для представників молодого покоління це маловідомі, а то й зовсім невідомі, дивовижні форми, про історію, походження яких обставин вони часом не мають жодного уявлення.

Сьогодні вже не тільки фахівці, а й люди найрізноманітніших професій, які цікавляться питаннями матеріальної та художньої культури, не можуть обійтися без знань - хоча б найзагальніших - в галузі історії стилів меблів, без знайомства із стильовими формами минулих епох. Історія меблів є одним із спеціальних розділів загальної історії мистецтва і культури. Вона покликана висвітлювати ту частину творчої праці людей, яка спрямована на формування матеріального середовища, що оточує людину. Світ речей несе в собі багато цінної інформації про епоху їх створення, про виробничі та суспільних відносинах, які визначають характер усього життєвого укладу людей, що створюють ці речі і користуються ними.

Аналіз стилів вимагає діалектичного підходу, тобто дослідження їх в живому процесі розвитку, від моменту виникнення до розквіту і занепаду. Мова йде не про раз і назавжди даних, незмінних формах; зародження і затвердження кожного чергового стильового напрямку протікає в умовах тривалої боротьби з попереднім стилем (або стилями). У цьому сенсі історія меблевих форм аж ніяк не належить до явищ, мирно розвиваються в якійсь відокремленої області.

Розвиток меблевих форм визначається потребами і смаками людей тієї чи іншої історичної епохи. У свою чергу, стильові форми можуть багато розповісти про рівень культури, ідеології та життєвому укладі суспільства даної епохи, про рівень розвиненості художніх ремесел, пов'язаних з виробництвом меблів. Історія меблів однією своєю стороною тісно пов'язана з історією промисловості. Звідси випливає, що для успішного вивчення стилів меблів необхідні певні знання з загальної історії. Меблеві форми завжди були органічно пов'язані з архітектурою певних історичних періодів, елементи якої знаходили відображення в меблях. Для того, щоб розбиратися в стилях меблів, потрібні не тільки знання з загальної історії та історії культури, а й хоча б загальне уявлення про архітектурні стилі. Однак архітектура в усі часи була тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом (живопис, скульптура).

Що ж стосується меблів, то форми її в окремі епохи перебували під таким сильним впливом архітектурних форм, що меблі навіть називають «малою архітектурою». Основні закономірності формоутворення в меблях та архітектури багато в чому ідентичні, різниця полягає лише в масштабі. Розвиток стилів меблів простежується від самих примітивних до найсучасніших форм її, при цьому ми постійно звертаємо увагу читачів на те, як і чому окремі види меблів - все більш стаючи невід'ємними аксесуарами людського побуту - протягом століть змінювали свою форму.

Важливою метою є і встановлення тієї тісному взаємозв'язку, яка існувала між способом життя людей і формами меблів. Важливо і цікаво простежити, як форми тих меблів минулих епох, яку ми бачимо тепер зазвичай лише в залах музеїв і яка допомагає нам дізнатися про життя цілих поколінь, задовольняли повсякденним запитам людей, - і який вплив ці старі форми надавали і надають на нашу культуру житла. Іншими словами: дуже важливо побачити і оцінити справжню важливість здорових традицій і з їх допомогою прийти до того єдино правильного висновку, що сучасний стиль, який спирається на кращі традиції спадщини минулого, може скластися тільки внаслідок правильної оцінки економічної, соціальної та культурного життя.

Загальна характеристика підприємства

Перший магазин ІКЕА відкрився в Смоланді в 1953 році, в той час як перші магазини за межами Швеції були відкриті в Норвегії (1963) і Данії (1969). Магазини поширитися на інші частини Європи в 1970-х років, з першого магазину за межами Скандинавії відкритті в Швейцарії (1973), за нею йдуть Німеччина (1974).

Справи йшли так добре для компанії, що в 1973 році, німецькі керівники компанії випадково відкрили магазин в Констанці, коли вони були призначені, щоб відкрити один в місті Кобленц. Пізніше в тому ж десятилітті,було багато магазинів, відкритих в інших частинах світу, в тому числі Японія (1974), Австралії і Гонконзі (1975), Канада (1976) і Сінгапурі (1978). З 1980-х років, відкриття магазинів у Франції (1981), Іспанії (1981), Бельгії (1984), США (1985), Великобританії (1987) та Італії (1989). Компанія розповсюдилась на безліч країн у 1990-х і 2000-х років. Німеччина, з 44 магазинами, є найбільшим ринком IKEA, за яким слідують Сполучені Штати, з 37. На кінець 2009 фінансового року, IKEA стала групою 267 магазинів в 25 країнах. Перший магазин IKEA в Латинській Америці відкрито 17 лютого 2010 року в Санто-Домінго, Домініканська Республіка. Тим не менш, компанія до цих пір не проявили інтересу до присутності в країнах, що розвиваються.

Трьома найбільшими магазинами ІКЕА є:

· Стокгольмський Kungens Kurva, Швеція: 55200 м2

· Шеньян, Китай: 47000 м2

· Швеція: 44000 м2

У 2012 році IKEA планує відкрити свій перший торговий центр у Хорватії, який буде одним з 5 найбільших в Європі і в числі 10 найбільших магазинах ІКЕА в світі

Старі магазинах ІКЕА, як правило,це дуже великі блакитні будівлі з жовтими вставками (до речі національні кольори Швеції) і кілька вікон. Вони часто будуються в "типовому" макеті, продажі спрямовані на заохочення клієнтів, щоб зберегти в повному обсязі свободу вибору (на відміну від традиційних роздрібних магазинів, що дозволяє споживачеві перейти безпосередньо до розділів, де безпосередньо представлені необхідні йому товари). Однак Ви часто натрапляєте на посилання на інші частини виставкового залу. Нові магазинах ІКЕА, як у Менхенгладбасі, Німеччина, набагато більше використовували скло, як для естетики так і для функціональності. Мансардні вікна, також стали звичайним явищем у самообслуговуванні в магазинах Ікеа; природне освітлення знижує витрати енергії, покращує моральний стан працівника і надає краще враження про продукт.

Ідея розроблена таким чином, що передбачає послідовність проходження меблевих салонів з донесенням до відома споживача вибраних ним елементів. Клієнт збирає кошика і переходить до зали "критий ринок" де розміщується склад для дрібних предметів, якщо все влаштовує і вибір зроблено,то відведені "Самозбиральні" меблі йдуть на склад для збору продуктів у виставковий зал, де меблі завантажуються у спеціальну ‘плоску’ форму упаковки.

Іноді, вони направляються для збору на зовнішньому складі, або на тому ж місці або в місці, неподалік. Нарешті, клієнти платять за свою продукцію на касі.

Більшість магазинів IKEA "як воно є" пропонують відділення в кінці складу, незадовго до касових апаратів. У відділення здійснюється повернення, пошкодженої продукції,а застарілі моделі експонуються тут і продаються зі значною знижкою, але виходячи із політики "без повернень".

У Гонконзі, де у магазину обмежений, але дорогий простір, IKEA відкрила три точки по всьому місту, більшість з яких мають односторонній режим роботи. Вони є частиною торгових центрів, і в той же час крихітні порівняно із загальним дизайном магазину, величезні як на Hong Kong стандартів. Винятком є ідея в Телфорд Плаза, де три окремих поверхи можуть бути доступні не залежно один від одного. Проте, слідуючи традиціям IKEA, касири знаходяться тільки на самому нижньому поверсі.

Переважна більшість магазинів IKEA розташовані за межами міських центрів, в першу чергу через вартість землі і можливості доступу. Кілька менших форматів магазинів безуспішно протестована в минулому ("міді" концепції на початку 90-х, яка була випробувана в Оттаві і Хериленіз 9300 м2, або "бутік" магазин на Манхеттені).

Ще одна особливість магазинів ІКЕА є їх майже безперебійний графік праці. Майже всі магазини знаходяться в експлуатації 24 години на добу з поповненням і технічним обслуговуванням, котре здійснюється протягом ночі. Тим не менш,як активний громадський діяч Ікеа впроваджує громадські години роботи, котрі, як правило, набагато довше, ніж у більшості інших підприємств роздрібної торгівлі, з магазинів, відкритих до самого вечора в багатьох країнах.

Характеристика ринку та конкурентів

Перш ніж почати характеризувати ринок меблів важливо зауважити, що на ринку діє багато дуже крупних зарубіжних виробників, що мають змогу як імпортувати власну продукції із-закордону, так і ціла низка роздрібних маленьких підприємств, що обравши декілька ‘виправданих’ Європейських моделей намагаються повністю реалізувати свій потенціал на ринку, велика кількість всіляких магазинів і магазинчиків, салонів та маркетів, які пропонують всілякі меблі, але й ціни на ці самі меблі: оновити дизайн або замінити кухню може дозволити собі практично будь-який житель країни. Вітчизняні меблярі намагалися на славу - широкий асортимент практично будь-яких меблів від дуже популярних кухонь до менш популярних м'яких офісних меблів в ціновому діапазоні від економ (до 1000 грн за погонний метр) до преміум (від 3000 грн за метр).

Якщо ще в 90-х роках минулого століття в меблевих салонах домінували італійські меблі для дуже багатих, то буквально на початку цього століття на меблевому ринку стали з'являтися вітчизняні салони для простих смертних. Тут вас обслуговували не менш уважні менеджери, але в таких салонах можна було купити диван за суму без одного, а то і двох нулів до коми. Відсоток магазинів і салонів з меблями зробленої в Україну з кожним роком збільшувався в середньому на 20-25%, і така динаміка тривала буквально до осені цього року. Наприклад, ще в минулому році, за даними Української Асоціації Меблевиків (УАМ), меблевий ринок зайняв 11 місце в списку самих швидкорослих ринків споживчих Україні. Сьогодні частка вітчизняних меблів на ринку складає близько 60-70%. Це говорить насамперед про те, що покупці не розчаровуються у диванах і ліжках зроблених в Україну, а вітчизняні виробники відповідають за якість своєї продукції.

Безсумнівно, залишаються на нашому ринку і імпортні меблі, як і залишилися ті покупці, які впевнені: імпортне краще українського, або українське не може бути дорогим. Хоча, багато великих українських виробників складають конкуренцію італійським компаніям саме за ціною. У цьому випадку споживач віддає перевагу іноземцям: у нашій свідомості імпортне краще, хоча рідні моделі теж не погані.

Так, ми любимо міняти меблі. І, як показує суха статистика, в першу чергу любимо міняти м'які меблі: дивани, м'які куточки, крісла. Їх продається в три рази більше корпусних меблів. Замінивши диван, ми приступаємо до кухонь і серванта. Загалом же меблі для будинку займає 63% вітчизняного ринку, що свідчить: особистий комфорт ми цінуємо більше суспільного. Офісні меблі займає 27% ринку. Центром її виробництва і продажів є київська область: тут найбільша концентрація офісів. Ще кілька років тому саме цей сегмент впевнено лідирував. Що ж, обставили офіси, зайнялися будинком. Нарешті, спеціальні меблі - для барів і ресторанів, готелів і розважальних комплексів, навчальних та оздоровчих центрів займає скромні 10% всього ринку. Не виключено що ситуація тут зміниться, адже на носі Чемпіонат Європи з Футболу.

Ще кілька років тому український споживач віддавав перевагу меблі економ-класу. Українці економили на матеріалах - все частіше купували не з натурального дерева, а з ДСП і на дизайні - нові та ексклюзивні моделі коштували дорожче, тому ми купували звичний добрий старий стиль. Однак з 2006 року ситуація змінилася: українці почали купувати меблі середнього цінового діапазону. Більше стали брати і дорогі меблі, і не тільки іноземного виробництва: добробут нації зростав і нам хотілося обставити свою квартиру не тільки новою, але і хорошими і модними меблями. Багато українських виробників почали переходити з дешевого сегмента до середнього, покращилася якість меблів (адже у нас є власна гарна сировинна база) і став підтягуватися до європейського рівня дизайн. Святе місце порожнім не буває - звільнені місця в економ-сегменті зайняли виробники, що повиходили з підпілля.

Меблевий ринок, на щастя, рясніє вітчизняними компаніями, що працюють на Україну, з українською недорогою, але якісним сировиною і використовують недорогу робочу силу. Серед найбільших операторів можна відзначити "арт метал фурнітура", "Меркс". Але не хочуть поступатися нашому ринку і іноземці - лідери серед яких такі країни, як Китай, Італія, Німеччина, Польща і Канада. Їх меблі представлені практично у всіх цінових сегментах. Але, якщо китайська і польська меблі відрізняються низькими цінами та середнім або низькою якістю, то італійська і німецька високими цінами і якістю. Канадські виробники беруть як якістю, так і середньою ціною, але для них наш ринок не близький, тому вони на п'ятому місці в лідерах. Втім, не тільки ми ділимося своїм ринком, але і нам надають "торгові місця". Так, український виробник продає свої меблі в 57 країн світу, правда найбільше вона сподобалася найближчим сусідам - росіянам. У Росію йде левова частка експорту. Білорусія, поляки і деякі азіатські країни теж не гребують меблями для будинку, що зроблені в Україні. З кожним роком ми продаємо своїх диванів, столів, стільців, і кухонних гарнітурів на 10-15% більше. Лідирують серед експортерів Харківська, Київська, Дніпропетровська, Львівська, Волинська та Закарпатська області. Трохи дьогтю в настільки солодку бочку меду додали меблевого примхливі європейці: їм не дуже припали до вподоби українські меблі.

Поиск по сайту: