Друга дія

Бабуля. Спасибо, милая, согрелась я. Хорошо с тобой Грише будет, да и тебе повезло, добрый мальчик, роботящий, покладистый, может ко мне переедете? Здесь ведь тесно живут, а у меня целый дом стоит пустой.
Надя. Дякую, але ми звикли до міста.

Бабушка. А что в нем хорошого? Все злые, бледные, все куда-то бегут, в трамваях друг дружку давят, лаются. А у нас спокойно, речка тихая течет, вода в ней красная, а бережки зеленые, травные…
Надя. А чому вода червона?
Бабуля. Торфяная. Но чистая. А дом ладный, просторный, и сад богатый – прошлым летом одной смородины только 12 баночек заготовила. И сараюшко есть и коровушку взяли бы…
Надя. Сумуєте за домом?
Бабуля. Еще бы! Что здесь хорошего? Ваня пьет, Тоня честит нас почем зря…
Надя. А вас за що?
Бабуля. А для компании. И устала я.
Надя. Так відпочивайте, хто вас примушує підлогу мити і по магазинах бігати?
Бабуля. Ну как же…Теперешнимдетям не помогать – так онисовсем любить не будут.
Надя(гладить по руці) Як же ви там одна в селі?
Бабуля. Почему одна? Меня там котанушкамойждет. У соседки оставила. Умный кот, ласковый, утречком проснусь, а он уже у мисочки крутиться, хвостиком помахивает, молочка ждет. Попьет, об ногу мое потрется и бежит к своей старушке.
(Заходить А.П.)
А.П. Не приїхали ще?

Надя. Ні.

А.П. Зателефоную в ресторан, скажу,щоб починали без нас.

Надя. Як без нас?

А.П. А що робити? Не сидіти ж людям, як дурням, голодними, за накритим столом. (дістає мобільний, пробує дзвонити) Твою дівізію, досі зв’язку немає!

(заходить М.М, Віра і Алла)

Віра (до Алли) Дивлюсь я на цих наречених, таких ще дурненьких, непристосованих до життя, зелених, незрілих, які вже вважають себе дорослими, і думаю: ну куди ж ви поспішаєте? Одумайтесь, ще встигнете за своє життя (гівна) наїстися.

М.М. (до Наді) Ну де твій лицар?

Надя. Зараз буде. (Входить Свєта) А от, здається, і вони.

А.П. (до Свєти) А-ну, давай братика сюди! Ми його перед одруженням відполіруємо як слід.

Алла. А хіба сюди чоловікам можна?

А.П. Лазня тут, чи що? Звичайно можна.

Свєта. Мамо, на хвилинку…

А.П. Не зараз, доню. Швидше Гришу веди.

Свєта. Його тут нема.

А.П. Як нема?

Свєта. (смущенно) Розумієш, я приїхала туди, а там нікого. Тобто автобус стоїть, зі снігу його дістали, а всередині – порожньо.

Надя. Може вони в іншу машину сіли?

Свєта. Ні. Там гуляв однин пенсіонер, сказав, що вони пішли в кафе, тут поруч, погрітися.

А.П. (Розуміючи в чому справа) Так вони і зараз там «гріються»?

Свєта. Ага.

А.П. І батько, напевно,вже готовий?

Свєта. (тихо) Так.

А.П. Треба було мені самій їхати. Я б його зігріла.

Надя. Але чому Гріша не сів до тебе в машину?

Свєта. Він хотів, але батько його затримав. Ну і друзі звичайно ж приєднались. «Зараз вип’ємо за наречених, розплатимося і в дорогу. А ти, Свєта, їдь, скажи, що через п’ять хвилин будемо. Поспішай, а то ще тебе випередимо.»

Алла. Вони хоч збиралися їхати?

Свєта. Звичайно. І офіціантку покликали, і рахунок попросили.

А.П. Іди почергуй біля входу. Як приїдуть – одразу сюди!

Надя. Ну що ж, почекаємо ще трохи.

Віра. (вибухає) Я не розумію, над тобою знущаються, а ти спокійно «почекаємо ще трохи».

А.П. Що ви таке кажете, хто над нею знущається?

Віра. Ви! Ви з вашим синочком!

Надя. Віро…

Віра. Що, Віро, що, Віро?! Нічого собі наречений – зупиняється біля кожного генделя!

А.П. Люди замерзли, зайшли на хвилинку зігрітися. Що тут такого?

Віра. Зігрітися і тут можна. Просто дуже хотілося з пляшкою поцілуватися. Видно з нею солодше, ніж з нареченою.

Бабушка.Милые мои, разве нельзя по-хорошему? Свадьба ведь!

Віра. В тому то й справа, бабусю, що нема весілля, нема! Наречений то, тю-тю!

З.З. (Заходить) Надя!

Надя. Так.

З.З. Вас кличе наречений.

Надя (з радістю) Де він?

З.З. Внизу, на сходах. Який він у вас красивий!

Надя швидко виходить.

Віра. По-моєму, наречений у Наді не такий вже красень.

З.З. Ну що ви! Інтелігентний такий, високий, стрункий.

Віра. Це ви про Грішу? (з іронією)

М.М. (до Віри) Чесно кажучи, я сподівалася, що він вже не приїде.

Віра. Треба щось робити. Терміново.

М.М. Що?

(повертається Надя. Ні на кого не дивиться)

Віра. Ну що там?

Надя. Нічого. Ви,видно щось наплутали.

М.М. (до Віри) Яке щастя!

Алла. (підходячи до Наді, тихо) Валентин? (Надя киває)Про що говорили?

Надя. Все про те ж.

Алла. (до З.З.) Скажіть, будь ласка, а може наречена прийти на реєстрацію не з тим нареченим,з яким подавала заяву, а з іншим?

З.З. Ні. Треба подавати нову заяву, почекати потрібний час… А що?

Алла. Просто так. І ви в таких випадках нічого не можете зробити?

З.З. Що-небудь ми завжди можемо зробити. Якщо дуже треба. (Хоче йти, але її зупиняє М.М)

М.М.(тихо) Зінаїдо Зіновієвно, хіба ви не бачите, що це запізнення перетворюється на знущання над нареченою? Я вже не знаю, їде сюди наречений, чи це все якийсь розіграш. Ми стали посміховиськом усього РАГСу! Я благаю вас припинити цю недолугу комедію! Невже не можна це зробити хоча б зараз?

З.З. Можна. Якщо про це попросить ваша дочка. Хоча їй навіть просити не треба. Достатньо просто поїхати звідси (Виходить)

Алла. (до Наді, тихо) Мені здається, ти сама була б рада виплутатись з цієї ситуації, тільки сама не знаєш як. Справді, не можна ж просто так піти звідси осоромленою, обманутою і покинутою. Всі потім розпитувати будуть, жаліти, співчувати, сміятися за спиною… Не думай, я розумію.

Надя. При чому тут «всі»? Мені про своє щастя думати треба.

Алла. От я про твоє щастя і кажу. Я придумала такий варіант…

Надя. Не треба. Я з Грішею не в кіно зібралася, а на все життя. Хіба можна змінювати рішення, навіть не вислухавши його?

Алла. Справа не в тому, що він зараз запізнився. Справа в тому… Я дещо знаю про нього… Просто не можна тобі за нього виходити.

Надя. Чому?

М.М. Боже, як болить голова.

Надя. Мамо, я ж попереджала. В тебе мігрень, а ти нервуєш (дістає таблетку, наливає в склянку воду, дає мамі)

М.М. Руйнуються всі мої надії, а ти підсовуєш мені ліки: «Випий, мамусю, і все пройде!» Твоє весілля перетворюють на вульгарний фарс, насміхаючись над найсвітлішою і найрадіснішою подією в житті, а ти пропонуєш мені таблетки.

Надя. Він зараз приїде, мамо.

М.М. Дякую. Ти мене дуже ощасливила. Зараз прибуде весела компанія захмелілих дружків і наречений, хитаючись, поведе мою доньку під вінець. А потім ми поїдемо в ресторан, де знову буде випивка і танці з офіціантками. Яке щастя!

А.П. Що ви мені весь час рестораном дорікаєте? Можна подумати сама кремлі працює. Якщо ви не знали, то харчевні у людства раніше шкіл з’явилися. Де ще відпочити від сім’ї, чи від роботи. Де закоханим зиму пересидіти!

Бабушка. Тоня…

А.П. І офіціантку їй, бачите, не підходять! А вони, між іншим, ані трохи не гірші вчителів, тільки не такі зануди і одягаються краще. Ви спробуйте потягати з ранку до вечора кілограмові підноси, покрутитись серед всяких п’яниць, рукоблудів і скандалістів – ще невідомо, чи витримаєте! Чи може кухарю легше? Спробуй, нагодуй дві тисячі чоловік, покрутись-но в жарі і чаду біля плити, і все на ногах, на ногах… Чим тільки від мене після цього не пахне – і супом, і ваніліном, і коропом смаженим! А ризику скільки? І підгоріти може, і збігти, і, головне, хоч і вчили в школі про ідеали, так і хочуть що не будь поцупити! Спробуй прослідкуй!

М.М. А самі ви звичайно нічого не цупите.

А.П. Не шипіть, не шипіть, а то пересмажитесь! Не подобається весілля, не підходить наречений – так хто вас тут тримає? Чи боїтесь, що дочка в дівках залишиться?

Віра. Надя, якщо захоче, вийде заміж хоч сьогодні.

А.П. І слава богу, хай виходить! Нащо мені невістка, яка мене буде стидатися? Досить і того, що дочка вже мене соромиться. Лахи, що я купую носить, але подругам мене не показує. А Гришко – він не пропаде. Він же не хто-небудь, а музикант, артист! Їх ансамбль навіть на корпоративи інколи запрошують. В минулому році він на дочці хазяїна магазина міг одружитися! А ви хто? Дітей життю вчите, а самі жити не вмієте, тільки скиглите.

М.М. Надю, ти чуєш – ця повариха вважає союз з нами – мезальянсом! Їй подавай продавщицю, буфетницю чи, на крайній випадок, дочку хазяїна магазину!

Надя. Мамо, а чим погані офіціантки і кухарки? Що за дворянські гордощі? Це ж міщанство навпаки.

М.М. Зрозумій, я зневажаю не професію кухаря, а ідеологію хапуги. Звідки у неї гроші? Офіціанткам хоч чайові дають, а у цієї звідки?

А.П. Кажіть що хочете, а я перед вами звітувати не збираюся.

М.М. І що найсмішніше, вона дивиться на нас зверхньо, і навіть по-своєму жаліє. Я в кожному її слові відчуваю, як вона мене зневажає, як вважає безпорадною, застарілою ідіоткою. Але не в мені справа. Головне, що в тебе з цими людьми немає і не може бути ніяких спільних інтересів.

А.П. Та що ви весь час тикаєте цими інтересами? Діти під вінець ідуть, а не в драмгурток. Спільні інтереси чи ні, а діти все одно з’являться.

М.М. Ні, з нею неможливо розмовляти… Це вище моїх сил.

Надя (посміхаючись) Мамо, Антоніна Прокофієвна – добра, працьовита жінка. Просто ви різні люди, ще не притерлись. З часом ви чудово поладнаєте, от побачиш.

М.М. Як спокійно ти про це говориш… Я взагалі не розумію твого спокою. Ми нервуємо, хвилюємося, а тебе все це ніби й не стосується!

Надя. Ти ж знаєш, я асистую хірургу на операціях. Мені доводиться плакати не тоді, коли хочеться, а лише тоді, коли можна. Варто мені що-небудь переплутати – і я можу вбити людину. Мені не можна метушитися, я навчилася бути спокійною.

(Входить Свєта)

А.П. Що, приїхали?

Свєта (похмуро) Ні, набридло біля дверей на протязі стояти.

Віра. Ну що будемо робити, Надю?

Надя (голосно) Особисто я буду чекати Грішу, поки він не приїде. Кому це не подобається, може йти додому. Я нікого не тримаю. (пауза) І ще. Ми зібрались тут для урочистої церемонії, а не для вияснення стосунків. Якщо скандал почнеться знову, я піду в вестибюль.

(Заходить Діма з шампанським)

Діма. Шановна наречена, дорогі гості!Чи бажаєте пригоститися?

Віра. Це що, шампанське?

А.П. Проїжджай, шановний, без зупинки.

Надя. Ні, чому ж, залиште одну пляшечку. І бокали.

Діма. Одну хвилинку (ставить все на столик) Пригощайтесь, будь ласка. (Виходить)

Надя. А ну сідайте тісніше… Бабусю, ходіть ближче. Антоніно Прокофієвно, відкрийте пляшку, будь ласка.

Алла. Вперше бачу весілля без нареченого.

Віра. І я. Крикнути «Гірко» чи що?

(Заходить Діма з фотоапаратом.)

Діма. Так, прекрасно! Я як раз вчасно. Увага, фотографую. Ні-ні, не позуйте,що робили, те й робіть. Підніміть келихи за щасливе весілля. І ще раз! Природніше! Веселіше! В житті один раз вісімнадцять буває. Отак, молодці. (женщині сначала недовольно. Потом начинают прихорашиваться и позировать) А тепер окремо наречену. Ану, красуню, фоту розправ, погляд на мене, щастя, щастя більше. Колись онукам покажеш. Мене добрим словом згадаєш. Де свідок? Прошу, станьте поруч. Дивимось сюди! В житті раз буває… А мами, мами де? Ставайте поруч. Живіше, живіше, обійміться! Поцілувались! Хто наступний? Бабусю, на передову. Посміхаємось. В житті один раз вісімнадцять буває.

Бабуся. Погоди, милок, дай причесаться-то. Надюша, золотко, где у тебя гребешок.

Діма. Ви й так прекрасно виглядаєте. Обійміть наречену!

Віра. Можна і нас?

Діма. Звичайно! Я не прощаюся, зустрінемось ще раз на реєстрації. Там замовите фотографії.

А.П. (неочикувано б’є кулаком по столу) Все, з мене досить, поїду я за паршивцем сама. Де таке бачили, наречену ганьбити іще двісті гостей змушувати чекати! Передумав одружуватися – так прийди і чесно скажи. Щоб вона могла при всіх тобі в обличчя плюнути. Збирайся, бабусю, ти мені пригодишся. Покажеш, де там їх клятий автобус застряг. Надя, чекай, я вже їх з під землі дістану.

(Бабуся і А.П. виходять)

Віра. Поки вони приїдуть, давайте ще раз вип’ємо.

Алла. Правильно.

Віра. Мамо, сідай з нами.

М.М. Ні, дякую. Та й дівчинці ще рано пити. (Бере Свєту під руку) Давай присядемо,поговоримо. (Відводить її в сторону)

Алла. Ну а ми вип’ємо. За наше жіноче щастя! (Підтримують тост, продовжують в півголоса розмовляти)

М.М. Це в тебе золоті сережки? І не тільки сережки.

Свєта (з претензією) Так, а що?

М.М. По-моєму, Світлано, в дев’ятому класі ще ранувато стільки золота носити.

Свєта. А, по-моєму, Маріє Миколаївно, у мене своя мама є.

М.М. Слухатись треба взагалі старших, а не тільки маму.

Свєта. (демонстративно виставляє руку з каблучкою) Дякую, що сказали, а і не знала.

М.М. Ти в школі себе так само поводиш?

Свєта. Ще гірше! Самі знаєте, як важко тепер стало з учителями. Всі вони відстали від життя і не люблять дітей.

М.М. Уявляю як ти вчишся. Двійок багато?

Свєта. Не хвилюйтеся, вчусь добре. А ви як працюєте? Скільки двійок за минулий семестр поставили по вашому предмету? Як виборюєте відвідування?

М.М. Що за безглузді питання?

Свєта. Думаєте ваші кращі? Як зустрінете школярку, так зразу про оцінки. Ніби нас нічого більше не хвилює.

М.М. Ти і з мамою така ж язва?

Свєта. (з іронією)Ні. З мамою, як би вона себе не поводила, я розмовляю м’яко, терпляче. Намагаюсь її виховувати. Звісно, інколи крикну, коли особливо дістає, але бити – ніколи не б’ю. Знаєте, ласкою легше свого добитися і більш педагогічно.

М.М. Світлано, що за тон?

Свєта. А як ви з мамою розмовляли?

М.М. Ах он воно що. Тебе наші справи взагалі не стосуються.

Свєта. Як сказати.

М.М. Але в одному ти, безумовно, права – я говорила з тобою як з восьмирічною дитиною, а ти вже майже доросла. Вибач.

Свєта. І ви вибачте.

М.М. Значить питань про школу ти не любиш? А чим ти займаєшся після школи?

Свєта. Це ви про особисте життя? Його поки що немає.

М.М. І чим ти заповнюєш вільний час?

Свєта. Ходжу в секцію карате.

М.М. Знову мене дуриш?

Свєта. Я цілком серйозно. Жінка повинна вміти за себе постояти.

М.М. (з подихом) Знаєш, Світланко, я, здається, дійсно таки відстала від життя. Приходь до мене в гості, поговоримо про все.

Алла. Мені одній здається, що вони вже не повернуться?

Віра. Може й ми поїдемо?

Надя. (колеблется) Ти думаєш?

Віра. Скоро РАГС зачиниться.

Надя. Ну що ж… (знімає фату, помічає що М.М. поблідніла, тримається за серце) Що з тобою? Знову серце? (дістає ліки) Випий. Покличте Зінаїду Зіновієвну.

М.М. Здається відпустило, не звертай уваги.

З.З. (прибігає) Що сталося?

Надя. Мамі погано. Можна їй полежати десь у тихому місці?

З.З. Ну звичайно, ходімо.

Надя. (притримує маму) Я піду, посиджу з тобою.

Віра. Я теж.

Надя. Не треба, залишися з Аллою, щоб вона не сумувала. (виходять)

Віра. Ну що, доп’ємо шипучку чи що?(Заходить З.З.)Сідайте і ви до нас. Алло, налий їй.

З.З. Дякую. Чесно кажучи, я вже дуже втомилася.

Алла. Та ну його, цей лимонад… У мене є дещо серйозніше, ніж ця водичка. (дістає з сумки бутилу коньяку) П’ять зірочок.

Віра. (радісно) Інша справа. Тоді налий і мені.

(Алла розливає, всі чокаються і п’ють)

Алла. А ви лише молодятам анкети для дослідження даєте?

З.З. Ні, не тільки їм.. Зараз я якраз зосереджена на другому шлюбі.

Віра. В якому сенсі?

З.З. Ну, наприклад, задаємо одруженим жінкам питання: «Чи щасливі ви в шлюбі?» Збираємо відповіді і дізнаємося який відсоток щасливих.

Алла. І який результат?

З.З. Менше третини.

Свєта. Всього?

Віра. Так багато?

З.З. Потім задаємо теж питання жінкам, які одружені вдруге. Які, так сказати, вже мають досвід, взяли до уваги попередні помилки, вміють краще вибирати партнера.

Алла. І в другому шлюбі щасливих, звичайно, більше.

З.З. Ні, ті ж тринадцять відсотків. (всі здивовані)

Свєта. А що ж відповідають чоловіки?

З.З. Ми поставили перед ними питання трішки по-іншому: чи вибрали б ви знову свою дружину, якби могли почати життя з початку?

Свєта. Нуу?

З.З. Погодилась лише чверть чоловіків одружених вперше.

Віра. А ті, хто вдруге?

З.З. Одна п’ята.

Алла. Ну і який вихід?

З.З. (знизує плечима) Потрібно змінювати себе, а не партнерів. Вчитися бути мудрішим, лояльнішим… В двох словах не розкажеш.

Свєта. А що ще ви знаєте про шлюб?

З.З. Я знаю про шлюб все.

Свєта. А дослідження у вас виявляється дуже важливе. Я й не думала…

З.З. Ви це моїй зав. кафедрі розкажіть. Вона сама займається психологією бізнесу і каже, що моя тема надто мілка.

Свєта. А, по-моєму, дуже навіть глибока. Є в чому копатись.

З.З. Ще б пак! Мільйон розлучень кожен рік, мільйон! На два одруження – одне розлучення. Скільки розбитих доль! Мені пропонували те, що називається «великі» теми, але я вирішила: хтось повинен займатися і особистим щастям.

Свєта. А завідуюча?

З.З. А що завідуюча?.. Самотня неврастенічка. Мою тему забороняє, а сама, щоб одружитися віддасть всю кафедру і свою докторську ступінь на додачу.

Алла. А давайте вип’ємо за щастя в особистому житті.

Віра. (до З.З.) А ви все-таки поясніть, чому шлюби стали такими недовговічними? Що за хвороба століття?

З.З. Причин багато… Наприклад, жінки стали тепер сильнішими, самостійнішими, все вміють, все можуть. Вони тепер не залежать від чоловіків і тому легко з ними розлучаються.

Алла. Та й чоловіки пішли не ті. Їм аби за нашою спиною сховатися.

Віра. Не всі. Деяким знову, як в старі добрі часи, хочеться бути нашою надією і опорою. Ось, наприклад, мій перший чоловік. Спочатку наче б то в нас все було нічого, але раптом, в один прекрасний день, мій чесний Борюсік заявляє, що я характером – танк, а він не хоче бути подавленим і тому знайшов ніжну квіточку, якій потрібен захист і підтримка.

Алла. Ну а ти?

Віра. Я починаю його питати: «Чим вона краща за мене, чим?»

Алла. А він?

Віра. «Ти сама, - каже, - чоловік. А вона без мене пропаде. Я з нею себе справжнім мужиком відчуваю». Ну як вам? Сильних баб – так кидати можна, вони не пропадуть, а от слабких – ні за що.

Алла. А далі? Сказав і зразу пішов?

Віра. Як же зразу… Чоловіків не знаєте? Довго ще ні на що не міг зважитись. Ходив і скиглив: «зроби що-небудь, щоб я залишився». Ну я його взяла і виставила за двері.

З.З. За статистикою, жінка йде на конфлікт в два рази швидше ніж чоловік.

Свєта. А потім?

Віра. Ну одружився він на «ніжній»… Через деякий час дзвонить: «Став чайник, скоро прийду». І справді, з’явився, з букетом, але без чемодану. Я його знову виставила.

Свєта. А потім?

Віра. Все.

Алла. В мене якось був один, такі слова говорив, заслухаєшся: «Ти для мене як мрія, як гірська вершина, яку підкорюють все життя». Це він фільмів про альпіністів надивився. Ну а як пройшов час, звичайно, по-іншому заговорив.

Свєта. А як же гірська вершина?

Алла. А я теж його запитала, коли він речі складав.

Свєта. А він?

Алла. «Її, - каже, - хоч підкорюють все життя, а коли достигнуть, що там робити? Ну пірамідку поставити на пам’ять, ну записку залишити і назад. Не стирчати ж там все життя»

Віра. Знайомо. Пірамідку хоч залишив?

Алла. Ми з ним не розписалися (презирливо) Та й треба мені його гроші…

Свєта. А де ж тепер він?

Алла. Де-де, штурмує інші вершини. Давайте вип’ємо.

Віра. Треба до мами заглянути.

Алла. Не хвилюйся. Там Надя.

Віра. Цікаво, вийде вона в кінці-кінців свого Гришка?

Алла. Ні.

Віра. Чому ж?

Алла. Я не дозволю.

Віра. Ого! Так вона тебе і послухає.

Алла. Послухає. В мене на крайній випадок така карта є… Дістану – крити їй буде нічим.

Віра. Цікаво що за карта.

Свєта (до Алли) Вам не подобається наш Гріша?

Алла. Слимак. Такий же слимак як і всі.

Віра. Я дивлюся ти мужиків не жалієш. Чого так?

Алла. Довго розповідати.

Віра. Нічого, ми послухаємо.

Алла. Ну спочатку в мене був невдалий роман… Потім, коли все прахом пішло, вирішила себе втішити і довго вибирати не стала: якщо не він, то яка різниця хто?.. І от, зустрічалась з початку з одним, потім з другим, потім з третім… І тепер ніяк не можу ні на кому затриматися. І якось само собою виходить, що зустрічаю одних бабіїв – їм все зразу подавай, без романтики і сентиментів. Я й сама такою стала. А от щоб просто вештатись вулицями, триматись за руки, довго розмовляти, хвилюватись перед побаченням, вірите, вже не вмію.

Свєта. Алло, я не розумію, хіба так можна? Адже в кінці кінців існує якась мораль, честь, гідність…

Віра. Пташечко моя, заспокойся. У Алли цілком здорова чоловіча мораль.

З.З. Справа в тому, що вся людська історія пройшла під знаком чоловічої переваги. Тому хорошим і поганим в жінках вважається те, що добре чи погано для чоловіків, а не для нас самих.

Поиск по сайту: