Прекрасне і потворне

Наші уявлення про прекрасне і потворне зумовлюються передусім світоглядними принципами. Це уявлення еволюціонує в контексті соціально-культурних обставин, у духовній атмосфері певного історичного часу. Прекрасним називають те, що дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним. Прекрасне – це почуття й усвідомлення людиною того, що здатне приносити їй естетичну насолоду і задоволення. Єднання частин у таке ціле, у якому виявляється прекрасне, називають гармонією. Переживання образу краси, естетична насолода виникає завдяки виявленню найбільш оптимального єднання форми та змісту, структурно впорядкованого розмаїття в певну цілісність. Мистецтво показує й інший бік краси – потворність. Потворним називають те, що викликає у людини відразу. Як духовність потворне – це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло людям відразу. Зв'язок краси з ціннісною орієнтацією людини було помічено ще нашими пращурами. Тому гармонія завжди визнавалася благом, а здатність виявляти її цілеспрямовано виховувалася через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Переживання гармонії через прекрасне і потворне в житті людини виконує функцію найперших форм її духовної життєдіяльності. Існує окрема філософська наука про прекрасне – естетика. З позицій естетики як особливої науки, прекрасне – це категорія, в якій виражається найвища оцінка природних і культурних явищ, що за своїми художніми цінностями відповідають мірам естетичного, прийнятим у суспільстві.

За різних обставин кожна людина визначає конкретне ставлення оточення до себе та своє ставлення до близьких і знайомих. Найпоширенішим мірилом такої "оцінки" є поняття "добро" і "зло". Добром позначають здатність людини творити благо на користь суспільства, іншої людини. Поняття добро визначає позитивне ставлення до різних явищ з позиції визнання їх необхідними для співіснування людей. Явища, які спричиняють руйнування суспільного буття, називаються злом. Відомі з історії спроби визначення добра і краси здійснювалися через співвідношення з поняттям "благо". Іноді ці поняття вживались як синоніми.Благо – соціально-філософське поняття, яким визначається все, що задовольняє потреби людини і має для неї (і суспільства) значення позитивної цінності.Саме в цьому розумінні поняття "благо" наближається до категорій добра і цінності й нерідко ототожнюється з ними. Добро – це почуття й усвідомлення людиною своєї здатності творити благо. Поняття "зло" у загальній формі означає те, що є негативним, справляє руйнівний вплив на людину у її природних і суспільних проявах. Існує таке зло, як зло фізичне (біль, хвороба, екологічна криза), соціальне (війна, економічна криза), моральне (жорстокість, підступність, пихатість, брехливість тощо). Добро –це протилежне злу. Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду. Слід зазначити, що добро і зло можуть бути двома протилежними властивостями одного й того самого явища. Уявлення про добро і зло упродовж століть змінювалися. Ці зміни спричинені об'єктивним розвитком взаємин між людьми, мінливістю суспільних взаємозв'язків, культури. Тому уявлення про добре і зле можуть бути істотно відмінними у різних народів, а то й протилежними. Кожна людина може стояти перед вибором між злом і добром.

Поиск по сайту: