Особливості виникнення держав у різних народів світу

Розвиток первісного суспільства у всіх регіонах світу спочатку проходив приблизно однаково. Однак на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися.

Розрізняють два основних шляхи виникнення держави:

Європейський (Афіни, Рим, древньогерманські держави);

На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південній Європі держави виникли в епоху заліза. Там не було потрібно таких суспільних робіт, як при східному (азіатському) шляху виникнення держав. У результаті розкладання громад виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта).

Східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія й ін.). На Древньому Сході, в Азії й Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих суспільних робіт з будівництва каналів і інших іригаційних споруджень вимагало збереження сільськогосподарської громади і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася в державну. Приватна власність не набула істотного значення.

Потреба в спорудженні й експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному захисті створювали природну основу для самостійної публічної влади. Основою її стала родоплемінна знать — общинне «чиновництво», що виступає організатором виробництва і виконує адміністративні функції. Ця особлива група посадових осіб склала апарат державної влади.

Особлива роль відведена божественному освяченню влади. Родова знать прагнула зберегти своє положення і владу як дані Богом. Правитель являвся носієм божої волі, посередником між богом і людьми. Так йшов процес сакралізації влади — оголошення її священною, непорушною, недоторканною.

Мається чимало народів і націй, що створили свої держави тільки в XX столітті. У силу конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і довгий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна в складі дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності в XX ст. в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Такі держави утворилися а процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державно-подібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії із середини 50-х років XX ст. виникло більше 90 нових держав. Їхня кількість у наші дні виросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворились в результаті розвалу СРСР, відноситься Україна і інші країни СНД.

Викладач циклу Шевченко Д.М.

Поиск по сайту: