Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні

Тема: Предмет, метод правової статистики та значення її показників.

Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні.

Як вже відзначалося, правова статистика—це од­на із галузей статистичної науки. На території України термін «правова статисти­ка» став застосовуватися лише з 1980 р., коли вийшов в світ навчальний посібник з такою ж назвою. До цього навчальна дисципліна і підручники мали назву «Судова статистика».

Історично назва «судова статистика» склалася за часів царської Росії. Тоді ще не існували статистика органів дізнан­ня і попереднього слідства, адміністративно-правова статис­тика та інші галузі статистики. У науковий обіг термін «судова статистика» було введено на початку 30-х років XX ст., коли виникла концепція так званого «судового права», яке повин­но було повністю замінити такі наукові дисципліни, як кримінальний та цивільний процес, а також організацію судо­вих та правоохоронних органів. Проте ця концепція не витри­мала перевірки часом і повністю зникла з наукового обігу на­прикінці 30-х років. Але назва навчальної дисципліни «судова статистика» зберігалася ще до початку 80-х років.

Термін «правова статистика» на відміну від терміна «су­дова статистика» значно краще характеризує сутність даної навчальної дисципліни, яка своїми показниками авідображує кількісну сторону різних соціальних явищ, пов'язаних із за­стосуванням норм права і реалізацією правової відповідаль­ності: визначає рівень, структуру та динаміку, причини та прояви різних правопорушень і заходи боротьби з ними в конкретних умовах простору і часу.

Організаційно правова статистика на терені Російської імперії, до складу якої входила й Україна, почала формувати­ся з 1802 р., коли були утворені Міністерство внутрішніх справ і Міністерство юстиції. Вони стали систематично одер­жувати і досліджувати дані про різні кримінально-правові явища. Вагомий внесок в розвиток правової статистики цьо­го періоду, особливо з 60-х років XIX ст., зробили вчені. Тоді з'являється значна кількість наукових праць, завдяки яким кримінальна статистика була істотно вдосконалена.

Судовою реформою 1864 р. були передбачені щорічні публікації даних про усі кримінальні справи. В 1872—1909 рр. діяла «купонна система» реєстрації кримінальних справ, що дозволяло Міністерству юстиції стежити за рухом кожної кри­мінальної справи. Сутність «купонної системи» полягала в то­му, що до кожної порушеної кримінальної справи підшивався спеціальний зошит (відомості про провадження справи), який складався з 12 купонів. Кожний купон відображав ту чи іншу стадію розгляду кримінальної справи. Заповнення купонів бу­ло обов'язковим. Це робили особи, які розглядали криміналь­ну справу, і вони ж несли персональну відповідальність за по­вноту і достовірність відповідних даних. Таким чином, «купон­на система» дозволяла контролювати рух кожної кримінальної справи і встановлювати, які процесуальні дії щодо неї провад­жені. Після скасування «купонної системи» важко було від­повісти на запитання, де знаходиться та чи інша кримінальна справа і які процесуальні дії щодо неї були проваджені.

У 1918 р. було прийняте перше положення про ор­ганізацію державної статистики в країні. Відповідно до нього в органах державної статистики були введені відділи «мораль­ної статистики», які збирали дані про усі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння, безпритульність неповнолітніх тощо. Такі відділи одержува­ли відомості від усіх органів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.

Наприкінці 30-х років відділи «моральної статистики» були ліквідовані. Уся правова статистика організаційно ста­ла будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, що вели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу. Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані.

За ініціативою органів прокуратури з 1961 р. стали впр ваджуватися єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ і прокуратури. З цього часу і починає функціонування єдина систем реєстрації злочинів.

Починаючи з 1988 р. усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (аб до управлінь статистики міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таєм­ничості з показників правової статистики.

Поиск по сайту: