Мова розмітки гіпертекстових документів HTML (HyperText Markup Language)

Основний спосіб збереження і передачі документів у Інтернет. Дані у форматі HTML нагадують звичайні текстові файли за винятком того, що деякі символи в них (так звані теги (tag)) інтерпретуються як розмітка. Розмітка надає документу деяку, визначену тегами, структуру: глави, розділи, абзаци, списки, малюнки, таблиці, колонтитули, індекси, зміст тощо. Всередині кожного блоку можна змінювати шрифт, розмір символів, колір тексту, виділяти текст курсивом та/або робити його напівжирним. Головною особливістю HTML є спроможність використовувати гіперзв'язки (links), завдяки яким можливі посилання та переходи з поточної веб-сторінки на інші документи, як локальні (документи поточного сервера), так і такі, що знаходяться на серверах в найвіддаленіших регіонах земного шару. Мова HTML, також забезпечує впровадження в документи зображень, звука, відео і т.д. Перегляд HTML-документу здійснюється за допомогою веб-оглядача (таких програм як Internet Explorer, Netscape та ін.).
Мова розмітки документів - це набір спеціальних інструкцій, що називаних тегами, призначених для формування в документах якоїсь структури і визначення відношень між різноманітними елементами цієї структури. Теги мови, або, як їх іноді називають, управляючі дескриптори, у таких документах якимось чином кодуються, виділяються щодо основного вмісту документу і служать у якості інструкцій для браузера.
У ранню пору свого розвитку мова HTML підносилася як засіб масштабованого форматування документів, яку можна було б використовувати для обміну інформацією практично на будь-якій платформі. У основі HTML лежить украй проста ідея: ви визначаєте нескладну мову, що описує структуру документу, і чекаєте, коли компанії розроблять програмні засоби, спроможні подавати такі документи в різноманітних операційних середовищах з урахуванням обраних користувачем параметрів. За допомогою HTML можна було б створювати матеріали, що допускають представлення в будь-якому візуальному або звуковому форматі.
Проте поступово ставало ясно, що ця ідея, незважаючи на свою простоту, йде врозріз з узвичаєною практикою видавничих систем. Традиційний механізм підготування публікацій передбачає, що графічні дизайнери і компоновщики повинні брати до уваги специфічні особливості презентаційного середовища, включаючи розмір листа, якість друку, палітру кольорів і т.п. Виявилося, що переключитися з такого методу на більш простий, при якому автор відповідає лише за вміст і логічну структуру документу, перекладаючи презентаційні обов'язки на користувацькі програми, досить важко.
У файлі HTML у його вихідному виді теги форматування перемішані зі звичайним текстом. Головною особливістю розмітки HTML є, звичайно, можливість вставки посилань на зовнішні документи або на внутрішні розділи того ж самого документу.
HTML процвітав не тільки як адаптована мова розмітки, але й у якості проміжного програмного забезпечення. Завдяки своїй дешевизні і поширеності Web -браузери являють собою відмінних клієнтів; за посередництвом HTML вони можуть спілкуватися з найрізноманітнішими серверами.
Проте HTML стикнувся з певними труднощами. Його обмежені можливості форматування намагалися перебороти за допомогою CSS, ініціативи TrueDoc від Bitstream і звісно ж множини специфічних розширень для браузера; а його обмежені можливості в якості проміжного ПО - за допомогою Java, Active і т.п. Проте все це не усуває його фундаментальні недоліки.
По суті, HTML - це технологія представлення інформації, вона описує те, як браузер повинний скомпонувати текст і графік на сторінці. У результаті «те, що ви бачите, - це усе, що ви одержуєте». Немає ніякого способу описати дані незалежно від відображення цих даних (за винятком надзвичайно слабкої системи ключових слів у заголовку сторінки Web). "Байдужність" до структури документа призводить до того, що пошук або аналіз інформації усередині нього нічим не буде відрізнятися від роботи із суцільним, не розбитим на елементи текстовим файлом. Це головна причина, чому так важко знайти потрібну інформацію за допомогою механізму пошуку.

Клієнт не має ніяких менш прийнятних засобів витягу даних із Web -сторінки для подальшої роботи з ними. Далі, на будь-якій конкретній сторінці Web клієнт одержує тільки одне представлення конкретної множини даних.
Інша проблема з HTML у тому, що це «плоска» мова, тобто автори не можуть використовувати її для надання інформації про ієрархію даних. Далі, вона непослідовна і тому утрудняє розбір тексту програмним забезпеченням. Наприклад, хоча більшість відкриваючих тегів, (такі, як або) має відповідні закриваючі теги, деякі їх не мають.
Істотним недоліком HTML можна назвати обмеженість набору його тегів. DTD-правила для HTML визначають фіксований набір дескрипторів і тому в розробника немає можливості вводити власні, спеціальні теги.

Поиск по сайту: