Централізовані мережі

У централізованих мережах виділяється один потужний комп'ютер — виділений сервер, що виконує основні функції з організації роботи мережі Такі мережі ще називаються „клієнт-виділений сервер”. Усі клієнти отримують доступ до ресурсів мережі через сервер.
На сервері встановлюється спеціальна операційна система (наприклад, 52г). Операційна система дозволяє організувати і контролювати роботу комп'ютерів і користувачів у мережі, надавати кожному користувачеві певні права доступу до ресурсів і даних цієї мережі. Для цього кожен користувач отримує ім”я користувача (логін) та пароль для входу до мережі.
Прикладами такої мережі можуть бути комп'ютерні мережі банків, корпорацій, вищих навчальних закладів, деяких шкіл м. Києва та інші.
Перевагами централізованих комп'ютерних мереж є висока швидкість обміну даними і можливість розподіляти права доступу користувачів у них. Але суттєвим недоліком є те, що при виході з ладу сервера вся мережа перестає працювати.

Децентралізовані мережі

У децентралізованих мережах немає виділеного сервера, будь-який комп'ютер може бути як сервером, так і клієнтом. Такі мережі ще називаються щоранговим. Як клієнт, комп'ютер в одноранговій мережі може здійснювати запит щодо доступу до ресурсів інши х комп'ютерів мережі. Як сервер, комп'ютер повинен обробляти запити від інших комп'ютерів мережі та надавати потрібні дані.
В одноранговій мережі всі комп'ютери мають однакові права (ранги) щодо доступу до ресурсів кожного й до периферійних пристроїв. Кожен користувач мережі може на своєму жорсткому диску визначити папки і файли, які він надає для загального користування.
У таких мережах на всі комп'ютери встановлюється операційна система, яка забезпечує їм рівні можливості.
Перевагою одиорангових мереж є працездатність мережі при виході з ладу будь-якого з комп'ютерів, а недоліком — неможливість розподіляти права клієнтів щодо роботи в мережі.
Прикладом такої мережі може бути мережа комп'ютерного класу у більшості шкіл.

Типи комп'ютерних мереж

Об'єднані в мережу комп'ютери можуть бути розташовані в одній кімнаті, одному будинку, районі, місті, країні чи навіть у різних країнах.
У багатьох школах України комп'ютери, встановлені в комп'ютерному класі, у кабінетах адміністрації, бібліотеці, кінолекційній залі та інших кабінетах, об'єднані в мережу.
У такій мережі є сервер, на якому можуть зберігатися:
- дані про всіх учнів та вчителів школи; розклад уроків, гуртків, факультативів;
- електронні журнали успішності учнів;
- практичні завдання до уроків; мультимедійні уроки; архіви учнівських робіт.
Працюючи в мережі, учні й учителі мають доступ до цих даних для підготовки до уроків, написання рефератів, створення презентацій, колективної роботи над проектами тощо.
Прикладом мережі, що розташована в кількох спорудах, може бути мережа торговельного підприємства (центральний офіс, магазин, склад). У ній централізовано можна зберігати відомості про товари та їхню вартість, обробляти дані щодо продаж, які надходять з комп'ютерів, встановлених у різних відділах підприємства, вести облік товарів. Спеціальні мережні програми дозволяють автоматизовано планувати роботу підприємства. Директор може перевірити, які товари ще є на складі або в торговому залі, а які відсутні, чи виконані доручення, які він розіслав мережею тощо.
І шкільна мережа, й мережа торговельного підприємства об'єднують комп'ютери, що розміщені на невеликих відстанях у межах одного приміщення або сусідніх приміщень. Такі мережі називаються локальними.
Локальна мережа — комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери, які знаходяться в одному приміщенні або кількох приміщеннях, розташованих на невеликій відстані одне від одного.
Але локальні мережі не дозволяють забезпечити спільний доступ до даних тим користувачам, що знаходяться, наприклад, у різних частинах міста. На допомогу приходять регіональні мережі, що об'єднують комп'ютери в межах одного регіону (району, міста, країни). Прикладами такої мережі є комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери, які знаходяться в будинках одного або кількох кварталів, комп'ютери директорів шкіл району, комп'ютерна мережа «Воля» в Києві та інші.
Ще одним прикладом регіональної комп'ютерної мережі є Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа УРАН.
Мережа У РАН забезпечує школи, університети та інші заклади освіти, науки й культури України інформаційними послугами, такими як:
• оперативний доступ та обмін даними;
• накопичення даних для проведення наукових досліджень;
• дистанційне навчання;
• функціонування електронних бібліотек та віртуальних лабораторій;
• проведення телеконференцій.
Сьогодні мережа УРАН об'єднує понад 60 науково-дослідницьких та освітніх закладів України.
Регіональна мережа - комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери, розміщені в межах одного регіону.
Глобальна комп'ютерна мережа— це комп'ютерна мережа, що об'єднує комп'ютери і мережі, розташовані в усіх частинах земної кулі. У наш час найбільш відома глобальна комп'ютерна мережа — Іnternet, але існують й інші глобальні мережі. Докладніше про глобальні комп'ютерні мережі ми розглянемо у наступних пунктах.

Історія створення комп'ютерних мереж

Уперше здійснити віддалений зв'язок між комп'ютерами вдалося у 60-х роках XX ст. Саме в цей час почали створювати і запроваджувати найпростіші локальні комп'ютерні мережі. А в 1969 р. у США була створена комп'ютерна мережа ARPANЕТ, розроблена на замовлення Міністерства оборони США. Вона проектувалася як стійка до пошкоджень мережа для швидкої передачі оперативних даних. Наприклад, у випадку ядерного нападу мережа ARPANЕТ здатна продовжувати нормальну роботу під час виходу з ладу будь-якої її частини: потоки даних почнуть обходити пошкоджену ділянку.
Об'єднавши комп'ютери кількох великих університетів і дослідних компаній країни, ARPANЕТ мала й наукове призначення.
Невдовзі успішні творці ARPANETприступили до розробки програми Internetting Project (Проект об'єднання мереж). Були випробовані різні варіанти взаємодії мережі ARPANET з іншими мережами США. Успіх цього проекту сприяв створенню у США у 80-х роках XX ст. досить потужної мережі Іnternet.
Це створило передумови для успішної інтеграції багатьох мереж США та інших країн світу в єдину світову мережу. Таку „мережу мереж” тепер скрізь називають Іnternet.
Спочатку ця мережа використовувалася переважно в наукових проектах. Однак з часом Інтернет став невід'ємною частиною життя багатьох людей. Сьогодні до Інтернету підключені мережі, що охоплюють усі континенти, навіть Антарктиду, і з'єднують кожний куточок на планеті. Кількість користувачів Всесвітньої мережі різко збільшується і вже досягла близько 1,5 мільярда. Понад 1000 нових комп'ютерів підключаються до Інтернету щодня, більш ніж 20 млн електронних повідомлень подорожує Інтернетом щотижня.

Поиск по сайту: