Критерії відбору ключових територій екомережі

1. Заповідання – один з методів охорони природних і культурно-історичних цінностей, що полягає у виключенні їх зі сфери господарської діяльності, забороні або суттєвому обмеженні їх використання з метою збереження цих цінностей сьогодення і майбутніх поколінь. В основу критеріїв і принципів відбору заповідних територій та визначення їх розмірів покладено біологічні, природоохоронні, наукові, рекреаційні, освітні, культурні та естетичні чинники.

Метою створення заповідних об’єктів є збереження цінних у науковому і господарському відношенні ділянок природи, де можна зберегти для майбутніх поколінь унікальних представників рослинного та тваринного світу.

В основу організації заповідних об’єктів покладено:

1. Території, найменше змінені господарською діяльністю людини.

2. Природні ландшафти, що включають цінні і рідкісні види рослин і тварин.

3. Еталони природи (поняття "еталон природи" ввів у науку В.В. Докучаєв).

4. Території, що забезпечують охорону і збереження природи, її самовідновлення, саморегуляцію, самозбереження, самовдосконалення тощо.

5. Заповідається те, чому загрожує зникнення.

6. Заповідні території бажано мати в кожному фізико-географічному, геоботанічному та лісотипологічному районі України.

Проте, сьогодні процес заповідання потрібно проводити не лише на окремо взяти розрізнених територіях, а заповідання території має бути комплексне (мережене або нерозрізнене). Ця ідея може бути реалізована шляхом створення густої мережі заповідних об’єктів та територій (екомережі).

2. Метою розбудови екомережі є створення комплексної багатофункціональної природної системи. Ідея екомережі охоплює практично майже усі сфери відносин людини і довкілля, пріоритетними з яких є:

1. Відтворення і збереження територіальної й функціональної цілісності екосистем.

2. Збереження біорізноманіття, а також ландшафтів всеєвропейського, національного і регіонального значення.

3. Посилення захисту природного раритетного різноманіття від існуючих і потенційних негативних чинників.

4. Забезпечення обміну генетичною речовиною, розселення і міграції видів, а також збереження міграційних шляхів.

5. Розширення і збагачення еволюційного простору для реліктових, ендемічних і зникаючих видів.

6. Збільшення і підтримка екологічної місткості рослинних угруповань, екосистем і ландшафтів, підвищення їх продуктивності, стабілізація екологічного гомеостазу на національному, регіональному та локальному рівнях, поліпшення стану навколишнього середовища, захист життєво важливих екологічних процесів, екосистем і ландшафтів.

7. Ренатуралізація особливо цінних деградованих екотопів і різноманіття – просторових елементів екомережі.

8. Створення об’єднаної мережі заповідних територій різного рангу і призначення, як елемента Європейської екомережі. Збільшення площі існуючого заповідного фонду, поліпшення охорони й упорядкування категорій заповідності згідно з всеєвропейськими пріоритетами.

9. Поліпшення соціальних і економічних умов населення й сприяння переходу до новітніх економічних невиснажливих технологій господарювання.

10. Збереження історичної та культурної спадщини і самобутніх технологій господарювання.

11. Створення натурної моделі і полігонів для відпрацювання біологічних, екологічних, технологічних та соціальних елементів збалансованого розвитку.

Раціональне використання окремих елементів і ділянок екомережі для розвитку туризму, освіти, традиційного господарювання тощо.

12. Підвищення рівня виховання, освіти та інформованості населення щодо значення й охорони біорізноманіття, підтримки екологічної рівноваги в регіоні та її ролі в забезпеченні збалансованого розвитку.

13. Посилення відповідальності місцевих органів влади та населення за збереження навколишнього природного середовища.

З мети створення екомережі випливають наступні загальні принципи та показники її побудови: цілісності – обов’язковий елемент континентальної екомережі; емерджентності; єдності – територіальної, видової, функціональної; комплементарності – біорізноманіття, функцій, середовища існування і територій; різноманіття – форм охорони; репрезентативності; відновлення – втрачених природних цінностей; відповідності – природі біогеографічних територій України; ієрархічності – побудови екомережі із елементів різного рангу; підпорядкованості – структурних форм і функцій охорони біорізноманіття, шляхів міграції та поширення видів; традиційних форм господарювання, підтримки екологічного гомеостазу; максимальності – включення існуючої заповідної мережі в екомережу в тій мірі, в якій тільки це можливо; поліфункціональності – включення в екомережу нарівні з природними екосистемами напівприродних, деградованих, що заслуговують відновлення, а також територій традиційного рільництва, рибальства, полювання тощо; надійності – стабільній і довготривалій протидії негативним чинникам. З метою стабілізації просторової структури екосистем і ландшафтів, особливо тих, що зазнали значного антропогенного навантаження доречним є створення екологічних мереж різних рівнів, починаючи від локального і закінчуючи міжнародним.

3. Критерії відбору ключових територій екомережі:

Біоекологічні критерії: природності – екосистеми та біота території знаходяться у природному або майже природному (мало порушеному) стані; видової різноманітності – територія відзначається високим рівнем багатства та різноманітності флори та фауни (вище середнього рівня для регіону в цілому); ценотичної різноманітності – територія відзначається високим рівнем (вище середнього для регіону) багатства та різноманітності рослинний угруповань; унікальності та рідкісності біоти – територія відзначається високою концентрацією ендемічних, реліктових та рідкісних видів і рослинних угруповань; репрезентативності – біота території репрезентативна для відповідного біогеографічного регіону.

Ландшафтні критерії: природності – ландшафти території зберегли свій вигляд у природному або близькому до цього стані; унікальності – на території наявні унікальні природні ландшафти; ландшафтної різноманітності – на території трапляється значна кількість різних і контрастних видів ландшафтів або природних територіальних комплексів; репрезентативності – ландшафтна структура території є типовою для даного регіону; культурного значення - ландшафти території перетворені людиною і мають значну історико-культурну цінність.

Територіальні критерії: достатність площі - площа території достатня для виявлення її біоекологічпого, функціонального, ландшафтного, істерико-культурного значення в масштабі регіону; територіальної цілісності - в межах ключової території, цінні у біоекологічному або ландшафтному відношеннях ділянки представлені суцільним масивом, або у такому масиві є незначні за площею вікна антропогенно-змінених ділянок, або цінні ділянки розміщені неподалік одна від одної і просторово пов'язані у локальну екомережу.

Поиск по сайту: