Література. 1. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник

1. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник. / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: 2003. - 306 с.

Заповідна справа. Практикум. Мудрак О.В., Кравчук Г.І., Єлісавенко Ю.А., Дзюмак М.А. – Вінниця: ВНАУ, 2011. – 96 с.

Тема 1.5. Ранги та категорії заповідних територій

[2] c. 27-33

План

Історія розвитку концепції рангів.

2. Сучасний стан справ.

Проблеми рангової класифікації.

1. У біологічній систематиці ранг (= таксономічна категорія) - рівень в ієрархічно організованій системі живих організмів (наприклад, клас, загін, сімейство).

Незважаючи на ряд проблем з використанням рангів, вони продовжують застосовуватися, оскільки саме на ранговом принципі засновані правила утворення назв груп (таксонів) живих організмів, зафіксовані в номенклатурних кодексах.

Історія

Концепція рангів у систематики сходить до кінця XVII століття, коли з'явилися перші системи з різнойменними ієрархічно супідрядними категоріями. До цього говорили про пологи: вищих (лат. genera summa) і підлеглих (лат. genera subalterna), але не надавали різних імен пологах, розташованим на різних рівнях ієрархії.

Першими авторами, які почали використовувати різні назви для супідрядних груп різних рівнів ієрархії, були французький ботанік П'єр Маньоль (в 1689 році розділив рослини на сімейства і підпорядковані їм пологи), його учень Жозеф Піттон де Турнефор (в 1694 році ввів найбільш складну для його періоду ієрархію з класів, секцій, родів і видів) і німецький ботанік Августус Квірінус Рівінуса (нім. August Quirinus Rivinus) (у його системі 1690 порядки ділилися на роди і види).

Практика так званого систематичного (з використанням різнойменних категорій) розподілу рослин, тварин і мінералів закріпилася до середини XVIII століття, завдяки зусиллям Карла Ліннея та його однодумців.

У своїх основних творах (найбільшу популярність здобула Systema naturae) Лінней розділив всі натурали на три царства: тварин, рослин і мінералів. Кожне царство (regnum) ділилося далі на класи (classes), порядки або загони (ordines), пологи (genera) і види (species). Багато видів були розділені на різновиди (varietates). За цією системою супідрядних рангів закріпилася назва Ліннеївського ієрархії.

Пізніше кількість рангів збільшилася, як за рахунок введення нових основних рангів (з яких найбільш істотними додаваннями стали сімейство, а також тип в зоології та відділ у ботаніці), так і за рахунок створення системи похідних рангів. Назви похідних рангів утворюються від назв основних шляхом додавання до них приставок над- (super -), під - (sub -) і інфра - (infra -) (наприклад, інфраотряд). Приклад ієрархічної супідрядності основного (виділений напівжирним шрифтом) і похідних рангів:Superclassis (надкласс)Classis (клас)Subclassis (підклас)Infraclassis (Інфраклас)Повний список універсально визнаних основних рангів на даний час такий (у порядку убування): domain (домен), regnum (царство), phylum (тип, в зоологічній літературі) або divisio (відділ, в ботанічній літературі), classis (клас), ordo (загін, в російській ботанічній літературі - порядок), familia (сімейство), tribus (триба), genus (рід), species (вид), subspecies (підвид).

Поиск по сайту: