 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Відновлення екосистем та їх компонентів
1. ЭТАЛОННАЯ ЭКОСИСТЕМА – эталон(ы) природы, участок пространства (поверхностные литосферы, территория и акватория), отражающая состояние природы, принимаемое за естественное. Отличают собственно естественное, "девственное", доантропогенное состояние природы, т.е. в фазе экологического климакса, условно развивающегося в рамках чисто природно-эволюционной (вековой) динамики, и природно-антропогенное состояние природы, сложившееся в ходе исторического взаимодействия природы и общества. Последнее разделяют на "природу вчерашнего дня", находящуюся в состоянии экологического равновесия, бывшего в период исторически далекого прошлого, длительно существовавшего относительно щадящего природно-антропогенного режима (например, кочевого скотоводства в степях; постоянно опромышляемого охотниками, но не подвергающегося рубкам леса и т.п.) В связи с глобальным воздействием человечества на природу Земли фактически ныне изначально эволюционно естественных Э.э. сохранилось мало, только на 37% суши (Антарктида, Гренландия, очень слабо населенные леса, девственная тайга и т. п.).
2. Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:
· встановлення заповідного режиму,
· організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів,
· проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання,
· додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз,
· запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони,
· здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання,
· встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів,
· проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері,
· проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
3. Діяльність людини призвела до трансформації природних екосистем і ландшафтів практично на всій території України. Території та об’єкти природно-заповідного фонду, хоч і меншою мірою, але також антропогенно змінені. Отож, крім режимних заходів збереження природних екосистем і ландшафтів, одним із важливих напрямків природоохоронної діяльності територій ПЗФ є відновлення (ренатуралізація) природних екосистем і їх компонентів. Відновлення природних ресурсів є одним з 10 стратегічних принципів Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Відновлювальні заходи відрізняються від власне режимної діяльності тим, що вони обмежені у часі, мають переважно одноразовий характер. Разом із тим, стабільне існування відновленого природного об'єкту може вимагати проведення у ньому постійних регуляційних заходів.
Заходи по відновленню природних екосистем, ландшафтів та їх компонентів можуть бути дуже різноманітними. Хоча склад цих заходів і методи їх реалізації визначаються станом природних екосистем, їх розміром, ступенем антропогенної зміненості, пріоритетами їх охорони та багатьма іншими чинниками, відновлювальні заходи в об’єктах ПЗФ можна згрупувати в п’ять основних напрямків (таблиця 1.7).
Таблиця 1.7. Основні напрямки відновлювальних заходів на територіях та об’єктах ПЗФ
| Основний напрямок та спрямованість заходів | Приклад |
| І. Покращання якості природних ділянок | |
| І.а. Проведення робіт, які приводять до довготривалих змін фізичного середовища | Відновлення природної морфології русел річок, зокрема - меандрів |
| І.б. Оптимізація внутрішньої просторової структури ландшафту | Ліквідація доріг, будівель та інших антропогенних елементів ландшафту |
| І.в. Адаптація режиму, в тому числі господарських заходів до потреб пріоритетних об'єктів охорони | Зміна методів ведення лісового господарства |
| ІІ. Створення нових природних ділянок | |
| II.a. Зміна режиму, в тому числі господарського використання земель | Припинення використання орних земель |
| ІІ.б. Сприяння занесенню видів, які мають бути в природних екосистемах | Штучне занесення насіння степових рослин, лісорозведення |
| ІІІ. Збільшення площі існуючих природних ділянок | |
| IV. Створення нових популяцій окремих видів або їх активне збільшення в існуючих екотопах | Введення в екосистему ключових видів, реінтродукція. |
Література:
1. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник. / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: 2003. - 306 с.
2. Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання. Ужгород: підприємство „Ліра”, 2002. – 312 с.
3. Міждержавні природно-заповідні території. / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.
4. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.
Поиск по сайту: