Середнє царство

Конкуренція та політичні розбіжності призвели до закінчення періоду стабільності і початку періоду загальної анархії, який назвиний першим перехідним періодом. Крах міцної центральної влади був пов`язаний зі зростаючою незалежністю окремих місцевих правителів. Значту роль відіграло і вторгнення іноземців у дельту Нілу. Але постуво нестабільність таки було ліквідовано, і царі ХІ династії знову об`єднали країну, перенесли столицю в місто Теби (Фіви). Загальним Богом країни став головний бог цього міста Амен (Амон), який об`єднався з богом Ра як Амен-Ра. На його честь був споруджений великий храм Карнаку. Культ Амен-Ра був таким сильним,що царі наступної династії називали себе його ім.`ям – Аменемхети І-ІV.

Царі ХІІ династії повністю відновили порядок, спокій і стабільність у всьому Єгипті. Вони розвинули торгівлю і поширили вплив Єгипту на північ і схід, у Палестину та Азію. Проте цей вплив мав ратше економічний та культурний, аніж політичний характер. Жоден з районів в які вони входили, не підлягав військовій окупації. На північ межі держави поширилися нижче другого порогу, у район Нубії та Ефіопії.

Столиця була перенесена з Теб до Мемфісу.

Релігія посідала надзвичайно важливе місце у суспільстві та пройшла складний шлях розвитку. Початковий політеїзм включав велику кількість божеств, як людиноподібних, так і уособлених у тваринах (наприклад, кішка) та персоніфікованих силах природи. Єгипетські боги- це часто химерне поєднання найвидатніших, на думку єгиптян, рис людино-богів і тварин: символом Амена був баран, Оси ріс мав голову яструба тощо. Кожне

Селище мало своїх головних божеств. Поступово в часи Середнього царства уклався культ Амена-Ра як головного божества пантеону. Він уособлював култ Сонця, що безсмертя як державі, так і людям колективно, істини, морального порядку у всесвіті,не обітцяв духовного благословення чи матеріальних винагород окремо кожній людині.

Поряд з солярним культом існував важливий культ Осиріса – бога життєдайності сили Нілу та рослинності.
На відміну від деяких інших народів, єгиптяни вірили у щасливе життя після смерті, це знайшло відображення у поховальних пам`ятках- мастабах і пірамідах. Головна концепція ври полягала у тому, що після смерті люди здійснили свої звичні справи, але набагато краще. Так цар, який вже є з богом, стане ще величнішим богом і т.д.

З культом безсмертя і поєднався культ осиріса і Зис зібрала їх магічним чином з`єднала і повернула до життя. Спочатку єгиптяни вірили, що кожен фараон після сметрі поєднується з Осирісом, стає ним. У час Середнього царства доктрина видозмінилася: кожна людина після смерті стає Осирісом і живе в наступному житті. Отже, кожен єгиптянин, у міру своєї заможності, готувався до наступного життя, нагромаджуючи матеріальні речі, які будуть йому потрібні. Звідси походить і традиція зберігати своє тіло для наступного життя – робити мумії, у чому єгиптяни досягли високої майстерності, та будували будівлі для померлих – піраміди.

Поступово ідеї життя псля смерті змінилися. Смертні увірували, що постануть перед Осирісом, який судитиме їх за вчинками. При чому суду будуть підвладні всі: і багаті, і бідні. Виникла ідея персонального суду, і у релігію увійшла мораль. Це відкрило шлях до зловживань та збагачення жреців, які почали видумувати різні магічні формули, за допомогою яких можна обдурити бога та успішно пройти суб, наперед знаючи правильні відповіді. Не можна оминути такий важливий аспект життя єгиптянського суспільства, як мистецтво. Більша частина творів мистецтва, що дійшла до нас, пов`язана з поховальними пам`ячниками і релігією. Мистецтво зародилось на реалістичних підвалинах. Художник був «санкс» - той, що дає життя. З плином часу, протягом Давнього і Середнього царств, виробились чіткі канони як у живописі, так і в скульптурі, нехтувати якими було заборонено. Протягом тисячоліть зображувались одні й ті самі пози, жести, композиції. Це значно послабтло реалізм зображень, внесло певний символічний схематизм. Відомий єгипетський вислів: «Точний розрахунок- брама до усього». Отже, головна риса єгипетського мистецтва- це передусім тверді канони, певний схематизм. Основне правило: торс, зображений в одній площині, недозволено його згинати чи викривлювати. Кожне зображення – сурово симетричне. Одна його частина ніби протиставлена іншій. Об`ємність зображення іноді досягала поданням перпендикулярним одна до одної площин. Зображені такі фігури концентрували велику внутрішню напругу, динаміку, виглядали дуже величезними. Інша важлива риса – оптимізм мистецтва. І тут також відобразився спосіб життя цього суспільства. Навіть маски мумій, обличчя Сфінксів – величні, але спокійні і світлі.
Єгиптяни розвинули власну форму писемності – ієрогліфічну (з грецької – «священні знаки», «різьблення»).

Ключем до минулого Єгипту та його писемності став Розетський камінь, відкритий під час наполеонської окупації наприкінці XVIIIст. (тепер знаходиться у Британському музеї). На камені написи вирізьблені трьома мовами: ієрографічним письмом, перекладом на єгипетський скоропис, що походить з цього письма, та на грецьку. Завдяки наявності відомої грецької мови було розпочато дешифрування двох невідомих. Вирішальний період у розшифруванні цих написів розпочався у 1822р. і пов`язаний з іменем молодого геніального французького вченого-лінгвіста Жана-Француа Шампольйона.

Хоча шумерські піктограми і давні ієрогліфи виникли приблизно одночасно, однак зв`язку між ними немає.

Єгипетські зображення абсолютно оригінальні і незалежні. Окремі ієрогліфи зображували простий малюнок предмета, який вони означали. Наприклад, схематичне зображення рота означало слово «рот». Але в певний момент тіж самі малюнки почали використовувати як фонетичні знаки. Наприклад, ієрогліф «ра» з малюнком рота тлумачили як слово «рот» і звук «р». Повністю розвинуте ієрогліфічне письмо стало комбінацією піктограм і фонетичних знаків. Взагалі єгиптяни розкинули три види письма: ієрогліфічне, силабічне(тобто склади з яких можна було компонувати слова) та фонетичне, яке включало 24 приголосних звуки людського голосу. Всі три способи були включені у ієрогліфічну систему вже в час Давнього царства.

Єгиптяни навчились виготовляти досконалий матеріал для письма з папірусу – рослини якої вдосталь росло на берегах Нілу. Ця ослина дала назву сучасному паперові. Очеретинки папірусу вкладали навхрест, промочували, стискали під пресом та сушили, після чого з них виготовляли листи та згортки. Завдяки сухому клімату частина з них дійшла до нас у доброму стані, зокрема з останніх періодів існування держави.

Єгиптяни залишили після себе багату і різноманітну літературу. Часто вона тісно пов`язана з їхнім способом життя, мітологією та вірою у потойбічний світ. Їх гімни оспівують різних божеств, перемогу царів над смертю.

Різноманітні тексти, відомі як «книга померлих», представляють собою різні чари, заклинання та інші способи успішного досягнення потойбічного світу.

Інший відоми й літературний жанр- інструкції, або «настанови мудрості». Це книги, у яких мудрець дає поради, як досягти успіху у різних життєвих справах, навчає правильної поведінки, в лояльності. Наприклад: «Будь мовчазний- це краще за квіти. Говори тільки якщо можеш розплутати складності. Говорити тяжче, ніж робити будь-що інше. Зігнися перед Тим, хто є над тобою» тощо.
Відома також єгипетська лірична поезія, пісні. До появи греків, жодна з давніх літератур не відзначалась більшою різноманітністю, багатством і шармом.

У науках єгиптяни Були визначними астрономами, математиками та медиками. Астрономія, спостереження за зірками потрібні Були для визначення точних термінів повеней і початку циклу сільськогосподарських робіт. Математика- для будівництва; медицина – для лікування і бальзамування. Вони створили досконалий календар, його основою стали щорічні спостереження за Сиріусом – найяскравішою зіркою на небосхилі. ЇЇ раннє сходження передувало розливу Нілу. Вони також створили місячний календар, який використовували у релігійних обрядах.

Єгиптяни заснували аритметику і геометрію; винайшли операції додавання, віднімання та ділення, Але не додумались до поняття кратності (користувалися серією додавань). Вони використовували десяткову систему обчислювань, Але ще не Мали позначку для нуля, запровадження якого стало заслугою арабської культури у середньовіччі.

Єгиптяни досягли високої точності у вимірюванні, обчислили площу трикутника, відношення обводу до діаметра кола – з точністю до 3,14. Вони знали як обчислити об`єм куба, піраміди, циліндра, півкулі.

У медицині, поряд з магічними, розвивались справжні діагностичні та лікувальні галузі. Уже в часи Середнього царства єгипетські медики були вузькими спеціалістами (очні і зубні лікарі, лікарі шлунку, хірурги тощо). Вони створили перший каталог ліків.

Крім того, єгиптяни досягли успіхів у металургії, склоробстві, подарували людству папірус і багато інших важливих винаходів.

Поиск по сайту: