Правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті

Внаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві можливе ураження центра свідомості -мозку.

Втрата свідомості - це стан, коли потерпілий не реагує на ні що, нерухомий, не відповідає на запитання. Ознаки втрати свідомості виявляються широким спектром симптомів, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і станом клінічної смерті. При втраті свідомості велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас в дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. В першу чергу необхідно винесити потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серця треба розпочати ожив - лення методом штучного дихання і непрямого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна намагатися напоїти, транспортувати її треба у фіксованому стані на боці.

Памороки. Причини - раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово - емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці факти сприяють рефлекторному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки - це перехідний стан до непритомності.

Ознаки памороків: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, звільнити від тісного одягу (комір, ремінь), забезпечити надходження свіжого повітря. Можна дати понюхати нашатир - ний спирт на ваті. Коли людина у свідомості - напоїти гарячим чаєм, кавою.

Непритомність. Причини - раптова недостатність під впливом нервово -емоційного збудження, страху, вертикального прискорення тіла, болю, нестачі свіжого повітря, Ознаки - непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають памороки, блювання, позиви на блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50 — 40 ударів на хвилину. Стан хворого не рухомий, свідомість відсутня, в контакт не вступає, дихання часте, пульс частий, блідість шкіри, холодні кінцівки, закочує очі.

Допомога. Потерпілого треба покласти на спину, трохи підняти (на 15-20 см) ноги для поліпшення кровообігу мозку. Звільнити від тісного одягу (комір, ремінь), забезпечити доступ свіжого повітря, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Розтерти руки, ноги, дати грілку. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити чи не запав язик. У крайньому разі вживають заходи до оживлення.

Шок - це комплекс грізних симптомів, які супроводжуються різким порушення нервової регуляції життєво важливих функцій органів і систем. При шоку перед усім страждає центральна нервова система.

Причини - надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Сприяти розвитку шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в момент траспортування після травми тощо.

Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку -блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає.

Допомога. Усунути джерело патологічної дії на потерпілого. Покласти потерпілого у горизонтальне положення з трохи опущеною головою, упевнившись у прохідності дихальних шляхів, закутати у ковдру. Заходами що перешкоджають виникнення шоку, є тиша, тепло (але не перегрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Повільність та довга підготовка при наданні першої долікарської допомоги можуть призвести до загибелі потерпілого. Ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу.

До оживлення входить проведення двох основних процедур: заходів що до відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця).

Тому, хто надає долікарську допомогу треба розрізняти ознаки життя і смерті. Уразі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульс не визначається, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю.

Якщо людина жива, серцебиття визначається рукою або на слух в лівій частині грудної клітки, а також за пульсом на шиї, де проходить сонна артерія. Дихання визначається по руху грудної клітки, крил носа, губ. Дзеркало, піднесене до рота ~ пітніє. При освітленні зіниці зву - жуються, а при затемнені розширюються. При доторканні до рогівки ока кінчиком хустинки "повіки здригаються, вона реагує на сильні больові подразнення. Вени нижче жгута набухають.

При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть і при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної вневпевності у смерті потерпілого, необхідно надати йому допомогу в повному обсязі. Смерть складається з двох фаз - клінічної та біологічної.

Клінічна смерть - дуже короткий проміжок часу (5 - 7хв) після спинення серцевої діяльності і дихання, протягом якого тканини продовжують жити, можливе відновлення життєвих функцій організму за допомогою реанімаційних заходів. У пізніші строки настають незворотні зміни, і оживлення неможливе, наступає біологічна смерть. Першими починають відмирати клітини головного мозку. Настає повна і стійка відсутність свідомості, зниження температури тіла, падіння артеріального тиску. До пізніших ознак біологічної смерті відносяться помутніння рогівки ока та її висихання, деформація зіниці при стисканні з боків очного яблука, синюваті плями. Якщо проводиться оживлення потерпілого, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього необхідно після двох - трьох вдихів робити 12-13 стискань грудної клітки. При оживлені потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності. Не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

Поиск по сайту: