АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поява принципу біологічного детермінізму

Читайте также:
  1. Анализ по принципу Эйзенхауэра
  2. Анализ по принципу Эйзенхауэра
  3. Багатовимірність людського буття: співвідношення біологічного і соціального в людині
  4. Вивчення конструкції та ПРИНЦИПУ роботи автоматичної маски зварювальника типу «ХАМЕЛЕОН».
  5. Классификация ЭВМ по принципу действия
  6. Определение по принципу равномерных частот
  7. По принципу ЖМКО диэтилсульфид образует устойчивый комплекс с?
  8. По принципу управления гостиницы подразделяются на
  9. Поява людини і її роль у біосфері. Сучасна картина органічного світу.
  10. Правила поведінки особового складу у осередку бактеріологічного (біологічного) зараження.
  11. Ускоренный анализ по принципу Эйзенхауэра

 

Велике значення для розвитку психологічної науки мали вчення, які ґрунтувалися на біологічній причинності явищ у живій природі. Найважливіші з цих причин були відкриті англійцем Чарльзом Дарвіном і французом Клодом Бернаром.

Обидва вчення виходили з принципу активності організму. Але на відміну від колишньої біології, що шукала «життєву силу» за межами природних, доступних спостереженню і досвіду факторів, вони строго керувалися даними досвіду, спостереження, а там, де це було можливе, - й експерименту. Поряд з активністю, обидва зазначених вчення строго науково пояснювали доцільність життєвих реакцій.

За Дарвіном, природний добір безжалісно винищує живі субстрати, яким не вдається справитися з труднощами середовища. Причому тут була мовби подвійна активність. Організм повинен був задіяти усі свої ресурси (також і психічні), щоб вижити, а середовище змінювалося, і організм змушений був, знову-таки, пускаючи в хід свої ресурси, пристосовуватися (адаптуватися). Тому середовище завдяки своїм змінам виявилося творчою силою.

Згідно з Бернаром, організм також змушений поводитися активно і доцільно, використовуючи спеціальні механізми підтримки в тілі стабільності (сталості змісту кисню, визначеного тиску в крові тощо),щоб забезпечити активність своєї поведінки.

І, як підсумок, склалася нова «картина організму» як пристрою, що підкоряється законам, невідомим неорганічним тілам. По-новому розумілися причинність, системність, розвиток. І ця нова картина стала основою розуміння психічних функцій, що відтепер розглядалися під тим самим кутом зору, що й всі інші функції живих систем (а не позбавлених життя машин). На цьому фундаменті складалася психологія як особлива наука. Її формування відбувалося за допомогою виникнення і розвитку різних галузей.

Отже, Ч.Дарвін (1809-1882) створив теорію про еволюцію живого на Землі, про походження видів, їх властивості (включаючи психічні) і форми поведінки. Ідеї про еволюцію життя висловлювалися протягом віків багатьма мислителями і натуралістами. Дарвін вперше об'єднав дані багатьох наук і виявив механізми філогенезу (історичного формування групи організмів), обґрунтувавши вчення про походження видів шляхом природного добору. Спадковість, мінливість, добір - такі фактори еволюції.

В основі природного добору лежить вимирання непристосованих і виживання пристосованих. Під цим розумілася відносна доцільність організмів, їхня пристосованість до умов зовнішнього середовища, безупинне удосконалювання в процесі добору.

До Дарвіна єдиними способами наукового пояснення явищ вважалися способи, які диктувалися «царицею наук» - механікою. Але механічна причинність не могла пояснити реальним, підтверджуваним повсякденним досвідом доцільність життєвих проявів. Це зміцнювало думку про те, що ці прояви залежать від дії споконвічно закладених в організмі нематеріальних цілей, керуючих його реакціями і розвитком. Такий погляд, названий телеологією (від грецького «телос» - ціль), був спростований вченням Дарвіна, що пояснював доцільність функцій організму, не вдаючись до уявлень про безтілесну мету. Засобами точного раціонального аналізу було доведено, що, крім механічної причинності, що діє у світі нерукотворної природи, існує біологічна причинність, якій властиві власні фактори саморегуляції і розвитку життя, у тому числі і психічні.

Публікація головної праці Ч.Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору» відкрила нову епоху в розвитку сучасноїбіології. І оскільки психіка має біологічні корені і підстави, революційні події в біології, викликані дарвінізмом, змінили весь виглядпсихологічної науки.

Психологія виходила з визначеного розуміння як середовища, так і організму, що з нею взаємодіє. Середовище (до Дарвіна) мислилося у вигляді сукупності стимулів, що роблять в організмі ефект відповідно до споконвічно заданого пристрою. Відповідно до вчення Дарвіна середовище виявлялося силою, здатною не тільки викликати реакції, але й змінювати життєдіяльність (оскільки від організму вимагалося пристосуватися до неї). Спонтанна активність, яку було прийнято вважати далі непоясненою властивістю живого, поступилася місцем безупинному впливу зовнішніх умов, що невблаганно знищують усе, що не могло адаптуватися (пристосуватися). При цьому середовище виступало не тільки як джерело впливу на організм, але і як об'єкт активних дій самого організму. Змінилося і поняття про організм: попередня біологія вважала види незмінними, а живе тіло — своєрідною машиною з раз і назавжди фіксованою фізичною і психічною конструкцією. Розглядаючи тілесні процеси і функції як продукт і знаряддя пристосування до зовнішніх умов життя, Дарвін висунув нову модель аналізу поведінки в цілому і його компоненти (включаючи психічні) зокрема.

Важливе наукове і світоглядне значення мала праця Ч.Дарвіна «Походження людини». Доказ тваринного походження людини викликав запеклу протидію клерикальних кіл. Порівнюючи людський організм із твариною, Дарвін не обмежився анатомічними і фізіологічними ознаками. Він ретельно порівняв виразні рухи, які супроводжують емоційні стани, встановивши подібність між цими рухами людини і високоорганізованих живих істот - мавп. Свої спостереження Дарвін виклав у книзі «Вираження емоцій у тварин і людей». Основна пояснювальна ідея Дарвіна полягала в тім, що виразні рухи (оскал зубів, стискування кулаків) - не що інше, як рудименти (залишкові явища) рухів наших далеких предків. Колись, в умовах безпосередньої боротьби за життя, ці рухи мали важливий практичний зміст.

Вчення Дарвіна змінило сам стиль психологічного мислення. Відкрилася можливість розглядати реакцію організму, що спостерігається, не тільки як відповідь на ситуацію, але і як реакцію, спрямовану на можливо більш успішну поведінку в майбутніх обставинах. Властиве організму настроєність на майбутнє, готовність діяти в умовах, які ще не виникли (наприклад, при погрозі існуванню), виступали як ефект природного добору, що надає індивіду ціною життя попередніх поколінь більше шансів на виживання.

Тріумф дарвінівського вчення остаточно затвердив у психології принцип розвитку. Виникли нові галузі психологічного дослідження, такі як диференційна психологія (імпульс якої додала ідея Дарвіна про те, що вже генетичні фактори - спадковість - визначають розходження між людьми), дитяча психологія (Дарвінові належить «Біографічний нарис однієї дитини»), зоопсихологія (робота Дарвіна «Інстинкт») та ін.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)