Діагностичні можливості казки

Чарівні народні казки «відшліфовані» багатовіковим переказуванням, у них немає зайвих подробиць, вони всім знайомі й зрозумілі. Водночас вони несуть у собі приховану мудрість людства, мають символіку, «заховану» в їх глибині та в глибині душі того, хто читає або слухає. Тому казки мають величезний терапевтичний потенціал.

Казкотерапія як напрямок практичної психології не має вікових меж, підходить для людей, які розвиваються нормально, і для тих, чий розвиток називають альтернативним, застосовується для вирішення найрізноманітніших проблем [5; 25]. Сучасна казкотерапія має «три обличчя»: діагностичне (арсенал проективних методик дослідження людини); психологічного впливу; профілактичне.

Історія застосування діагностичних можливостей казки має свій початок у психоаналізі. 3. Фрейд вважав, що будь-який продукт творчої активності людини за умови правильного тлумачення дозволяє зрозуміти внутрішній світ автора. За К. Юнгом, на персонажів казки можна дивитися як на субособистості. Транзактний аналіз звертає увагу на рольові взаємодії в казках як елементи життєвого сценарію, а біхевіоральний підхід - на репертуар поведінки казкових героїв.

Казка як діагностичний інструмент ще мало вивчена у вітчизняній психології. Проте навіть відомі її можливості є досить дієві, зокрема, це можливість виявити життєві сценарії, дослідити стратегії поведінки людини, визначити актуальний емоційний стан, ставлення до різних аспектів реальності й завдяки проективності описати як цілісну картину особистості, так і певні її проблемні елементи.

Реакції людей на життєві події реалізуються за певними архетипічними схемами. Таких схем небагато, але в різних людей вони мають особливості прояву. Саме ці схеми, оформлені у вигляді казкової метафори, діагностує казка.

Казкова метафора - це своєрідна «кришталева лінза», крізь яку можна побачити новий зміст звичайних речей. Множинність смислів, серед яких є смисли неявні, але передбачувані, надає казковій метафорі особливої цінності. Ми вкладаємо в казкову метафору та черпаємо з неї той зміст, який нам потрібен у зв'язку зі специфікою власного семантичного простору.

Поєднуючи в собі логічне й Суттєве сприйняття світу, метафора тим самим руйнує протиріччя, які виникають у процесі його пізнання. Через метафору ми спілкуємося з внутрішнім ідеальним світом, усвідомлюємо

б

почуття й емоційні стани. Психологічний феномен метафори активізує емоційну та інтелектуальну сфери.

Метафоричність і символічність казок забезпечують унікальні можливості для особистісних проекцій. Простір казкового сюжету, таким чином, може виступати «ландшафтом» душі людини. Тлумачення або розповідь казок, створення казкових історій дозволить нам ближче осягнути свої психологічні особливості, краще зрозуміти обставини свого життя.

Казка відображає життєвий шлях людини завдяки змістовому наповненню певних структурних елементів (функцій, за В. Я. Проппом). Це може бути шлях героя в чарівних казках як відображення етапів чоловічого шляху або відображення загальних етапів самореалізації жінки й прояв «здорових» іпостасей жіночої особистості - его, інстинкту та душі. Улюблена казка може також приховувати неконструктивний життєвий сценарій, якому слідує людина [2].

За проблематикою виділяють також казки про суджених, сімейне життя, зовнішність та здоров'я, кар'єру та гроші, особистісні якості та розвиток, дорослішання, приховані важкі емоційні стани (страх, тривожність, агресію та ін.).

Відомі чотири основні способи психодіагностики за допомогою казки:

• Розповідь казки клієнту. Головним джерелом інформації в цьому випадку служать реакції, що виникають у клієнта під час розповіді казки: жарти й сміх, тривога, моменти особливого інтересу, коментарі в ході розповіді, ідентифікація з певним героєм казки.

• Розповідь клієнтом улюбленої казки, або тієї, що найбільше запам'яталася. До цього можна додати розповідь «перекручених» казок, «казок навпаки». Застосовуючи даний спосіб, виходять із положення, що казки, які міцно закріпилися в душі клієнта, лежать в основі його життєвих сценаріїв [Там же]. Оскільки улюблена казка найчастіше являє собою спрощений життєвий сценарій, виявлення того, з ким із персонажів - Героєм або Невдахою — ідентифікує себе клієнт, можна визначити його «програму» на все доросле життя. Думка про те, що людина у своєму житті наслідує певні зразки, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, грунтується на ідеях К. Юнга й 3. Фрейда. Е. Берн підкреслює, що рішення, які базуються на поведінкових патернах персонажів казок, приймаються під впливом батьків у дитинстві, але визначають долю дорослої людини.

• Вигадування клієнтом своєї історії, казки. Клієнт вигадує казку на вільну чи задану тему («Казка про себе», «Будь-яка казка», «Дві казки: про людину-невдаху та про удачливу людину» та ін.) або продовжує казку за відомим початком. У деяких модифікаціях застосовується спеціальний казковий конструктор - картки Проппа. Цей спосіб роботи з казкою дає найбагатший матеріал для діагностики. Можна відстежувати реакції клієнта, мі'міку й кінестетику під час казкотворчості. Основна ж мета зробити повний аналіз тексту казки як художнього твору, автор якого комбінує

• образи узгоджено з внутрішньою логікою зв'язку між своїм внутрішнім світом і світом уяви.

• 4. Задання клієнтові казкової проблемної ситуації. Казка закінчується запитанням, відповідь на яке повинен знайти клієнт («Чому герой так вчинив?», «Чому плаче Царівна-Несміяна?»). Механізм уяви приходить у дію, коли створюється проблемна ситуація з більшим ступенем невизначеності. Однак тут необхідно докласти максимум зусиль для успішної ідентифікації клієнта з персонажем казки.

• Кожен зі способів має свої особливості, проте спільною їх характеристикою є проективна психологічна технологія, що криється в казці. Проективні методики виявляють особливості особистості, найменш доступні безпосередньому спостереженню або опитуванню (неусвідомлювані форми мотивації, значущі переживання, особистісні смисли та ін.), відбивають суттєві аспекти особистості в їх взаємозв'язку й цілісності функціонування [29].

• Аналіз казкотворчості має ознаки проективних методик, які пояснюють його ефективність: невизначеність стимульного матеріалу або інструкції; повна відсутність оцінного ставлення з боку дослідника; вимірювання не тієї або іншої психічної функції, а своєрідного модусу особистості в її відносинах із соціальним оточенням. Із казки клієнта психолог «вичерпує» особистісний зміст цілей і обставин дії, насамперед обставин, що мають для людини конфліктний зміст [Там же].

• Обробка та аналіз казкового матеріалу, тобто вимірювання суб'єктивного семантичного простору її автора, як і в інших проективних методиках, здійснюється за допомогою різноманітних схем контент-аналізу [8; 24]. Важко відділити діагностичний етап роботи з казкою від етапу впливу, бо повідомлення певної інформації клієнту та обговорення з ним цієї інформації вже є сильний вплив. Казкові фантазії уможливлюють глибоке проникнення у внутрішнє життя клієнта, завдяки чому свідома поведінка стає більш зрозумілою й доступною для впливу.

• Можна окреслити важливі для діагностичної роботи психолога моменти. Процес створення казки - одна з форм творчої діяльності клієнта, що проявляється як результат індивідуального досвіду. Інтерпретація казкотворчості допомагає простежити відповідну реакцію на зміни в навколишньому світі, системі потреб і цінностей. Казка активізує емоційну й інтелектуальну сфери. Через казку як плід фантазії клієнта ми звертаємося до його внутрішнього світу, усвідомлюємо його почуття й емоційні стани. Відсутність оцінного ставлення з боку психолога, невизначеність стимульного матеріалу та інші фактори сприяють максимальній проекції особистості, дозволяють досліджувати особистісні утворення.

4. Завдання для практичної роботи студентів І. Діагностичне казкове інтерв'ю [32]

• Уяви собі Казкову країну. Намалюй її.

• Ким би ти хотів(ла) стати в Казковій країні? Чому?

• Тепер уяви себе чарівником (чарівницею): ти дуже сильний(на), за допомогою чарів можеш робити все, що забажаєш. Можеш створювати, змінювати, зачаровувати, знищувати...

• Намалюй себе як всемогутнього(ню) чарівника(цю).

• Розкажи, чарівник(це), що ти зробиш: ■ у Казковій країні;

удома, в сім'ї; для кожного члена сім'ї; на роботі (у школі, у дитячому садку); у компанії друзів; для мене (психолога).

• Як чарівник(ця) ти можеш перетворитися на кого захочеш. Чи хотів(ла) би (і чому?) ти стати:

орлом кішкою мишею собакою

білкою левом оленем слоном

зайцем жабою оленятком тигром

змією ведмедем мавпою черепахою

• «Золотий вік»

Як чарівник(ця) ти можеш вибрати одне з трьох: бути маленькою дитиною, більш дорослою людиною або залишитися таким(ою), як є. Що вибереш? Чому?

• Ти бажаєш бути чарівником(цею) своєї статі чи протилежної?

• Чарівні можливості вичерпані. Ти знову звичайна людина. Маєш власне ім'я та прізвище. Чи подобаються вони тобі? Чому?

• Уяви собі три планети:

Білу зірку - найкращу з усіх можливих планет; Чорну зірку - найгіршу з усіх можливих планет; планету Ге - аналог Землі. Визнач по дві основні характеристики кожної з планет.

11.Три запитання:

Що більше всього люблять люди? Чого найбільше бояться люди? Чого понад усе хочуть люди?.

• Три бажання

Ти зустрів(ла) чарівника, готового виконати три твоїх будь-яких бажання. Що ти побажаєш?

• Тепер ти можеш поставити три запитання психологові.

• «Проективне інтермецо»

Я думаю, що мама в більшості випадків...

Тато іноді...

Ми буваємо серед людей, але...

Мій керівник...

Ось якби люди знали, як я боюся...

Коли я буду старший (ша)...

Я був(ла) би дуже щасливий(ва), якби...

• Переказ улюбленої казки від імені улюбленого та нелюбимого героїв

Перекажіть свою улюблену казку спочатку від імені свого улюбленого героя, а потім - від імені свого нелюбимого героя.

• Спільне створення казки

Для виконання цього завдання створюються малі групи - пари або трійки студентів, які мають на меті сумісне створення казки про будь-що.

• Завершення казки

Уважно прослухайте початок казки та придумайте для неї продовження.

Казка про чарівні люстерка [4, с. 114]

В одному королівстві, у сім'ї рибака народилася маленька дівчинка.... Напередодні її народження в рибальське село забрела нікому не знайома бабуся в старій, залатаній сукні, з великою сучкуватою палицею в руках і вбогим мішком за плечима. Вночі тільки в хатині рибака, де чекали дитину, горіло світло, і саме в цю хатину постукала старенька і попросилася переночувати.

- Що ж! - сказав рибак. - У нас тісно і пахне рибою. До того ж ось-ось повинна народитися дитина. Але не можна ж старій жінці ночувати на вулиці. Проходь, знайдемо для тебе містечко.

- Спасибі тобі, рибак, - сказала старенька. - Доброта людська ніколи не шукає подяки і завжди її знаходить. Твоя донька буде щаслива в житті.

Із цими словами бабуся увійшла до хатини, і рибак постелив їй коло вогнища. До ранку на світ з'явилася маленька дівчинка, і батьки назвали її Карі. Старенька ласкаво подивилася на дитину, узяла свій убогий мішок, дістала звідти три маленьких люстерка і сказала рибакові:

- Я хочу зробити твоїй доньці подарунок. Ці люстерка чарівні. Але в чому їх чари, вона дізнається, коли виросте.

Рибак подякував старенькій і з деяким побоюванням узяв протягнуті нею люстерка. Коли старенька пішла, він подивився в кожне з них, але скрізь побачив тільки своє бородате обличчя зі шкірою, загрубілою від морського вітру. Рибак знизав плечима й подумав: «Старенька сказала, що вони чарівні, але, здається, це звичайнісінькі люстерка». І він прибрав їх далеко на полицю.

Пройшло шістнадцять років...

Поиск по сайту: